Московський ставленик у Південній Осетії пройшов перший тур виборів дуже невпевнено. У разі провалу на нього може чекати ліквідація... Російський стиль поведінки став дратувати...
Фото з сайту MIGNEWS |
Передчуття громадянської війни
Перший тур виборів у Південній Осетії, що пройшов 13 листопада, дав несподіваний результат. Вперед, з великим відривом, вирвалися ставленик групи московських чиновників Анатолій Бібілов, який отримав 25,44% голосів, і колишній міністр освіти РПО Алла Джиоєва - 25,37%. Третє місце у директора цхінвальського хлібокомбінату Вадима Цховребова - 9,88%.
Заступник голови адміністрації Цхінвалі Алан Котаєв і голова Держкомітету інформації, зв`язку і масових комунікацій Георгій Кабісов отримали відповідно 9,62% і 7,53%. Котаєв вважався фігурою, здатною вийти у другий тур і згуртувати навколо себе опозицію, а Кабісова у народі - з подачі оточення Бібілова - вважали негласним ставлеником чинного президента Кокойти. Якщо додати до сказаного ще й те, що на вибори вийшло 11 претендентів (а намічалося - 17!), стане зрозуміло, наскільки непроста ситуація в Південній Осетії.
Анатолій Бібілов |
Ці висновки прозвучать особливо цікаво, якщо згадати, що Едуард Кокойти був обраний головою Республіканської політичної партії «Єдність» на її VIII з`їзді - тому самому, який, власне, і висунув Бібілова кандидатом в президенти. Утім, Бібілову і тим, хто очолює його кампанію, зараз не до логіки, винести би ноги. З урахуванням того, які сили і кошти були задіяні на розкрутку московського ставленика, результат у 25% виглядає дуже вже поганенько. І хоча він рівно вдесятеро перевищує рейтинг Бібілова місячної давності, навряд чи цей аргумент буде прийнятий до уваги спонсорами. А враховуючи звичаї, що панують у диких кавказьких ущелинах і в московських владних коридорах, положення Бібілова і Ко сьогодні більш ніж критичне. Сакраментальна фраза «програшу їм не пробачать» може означати для них не звільнення, а ліквідацію. По-перше, щоб іншим неповадно було, а, по-друге, щоб залишившись без роботи, не надумали балуватися мемуарами - мало чого... Крім того, «мертвих героїв» буде зручно використовувати в подальших іграх - а в тому, що вони підуть в будь-якому випадку, сумніватися не доводиться. Ті, хто просуває Бібілова, теж опинилися в пастці: якщо їхній претендент програє, на світло спливуть фінансові махінації з коштами, що виділяє Росія на післявоєнне відновлення ПО.
І Бібілов йде ва-банк: 16 листопада в спільному інтерв`ю «Осрадіо» заявляє, що «політиці президента Едуарда Кокойти дана жорстка і однозначна негативна оцінка», і «період правління Едуарда Кокойти і його найближчого оточення в Південній Осетії беззастережно йде в минуле». В устах кандидата від партії Кокойти це звучить цікаво, але далі - ще цікавіше.
«Через політику влади, - заявив Бібілов, - існує реальна небезпека приходу до влади реваншистської групи, головним спонукальним мотивом якої є почуття помсти. Ситуація дуже складна. Знову кілька тисяч наших людей з сім`ями повинна буде знятися і перебиратися за Рухський тунель. До мене приходять люди і кажуть, що готові взяти в руки зброю і йти в ліс, якщо люди, які стоять за Аллою Джиоєвою прийдуть до влади. Саме оточення Кокойти відповідальне за цю ситуацію. Народ ненавидить цих людей, жадає їх крові, і вони готові заради цього кинути країну у вир громадянського протистояння».
Відповідаючи на запитання про те, чи представляє Джиоєва опозицію, Бібілов заявив: «Майже кожен з реваншистської групи у той чи інший час був членом команди Кокойти, займав там ту чи іншу посаду, міністерське крісло. Не можу назвати цих людей опозицією».
Алла Джиоєва |
Таланти і шанувальники
Реакція Росії на громадянський конфлікт у Південній Осетії, в тому випадку, якщо такий конфлікт станеться, абсолютно передбачувана. Російські миротворці просто не зможуть не підтримати Бібілова і його прихильників - і тому є серйозні політичні причини. На початку кампанії правлячої тандем в особі президента і прем`єра Росії дав негласне «добро» на жорстке згвалтування «маленької, але гордої республіки». Голова Комітету Держдуми з міжнародних справ Костянтин Косачев особисто курирував цей процес, зачитуючи з трибуни форуму «Осетинський прорив: єдність, порядок, розвиток» привітання Володимира Путіна до його учасників та гостей. Само по собі привітання складено за шаблоном путінської прес-служби, тобто бездарно і нудно, і, за великим рахунком, майже не несе смислового навантаження. Важливіше сам факт його появи - абикого Путін вітати не стане. Дмитро Медведєв вітань не посилав, проте глава його адміністрації Сергій Наришкін напередодні виборів картинно, перед камерами, зустрічався з Бібіловим. Словом, ставки зроблені, і програш Бібілова вдарить по престижу Росії. Напередодні виборів в Думу і президентських виборів наступного року цього достатньо, щоб Росія підтримала Бібілова вже на державному рівні.
Анатолій Бібілов и Алла Джиоєва |
Головні сили, які просувають Бібілова, розташовані сходинкою нижче, на рівні адміністрації президента РФ. Ставку на нього зробив заступник начальника управління президента РФ з міжрегіональних і культурних зв`язків із зарубіжними країнами Владислав Гасумянов, який узгодив кандидатуру майбутнього президента Південної Осетії з главами МНС і Мінрегіонів Росії, Сергієм Шойгу і Віктором Басаргіним. Мета гри - збереження контролю над грошовими потоками, що надходять з Росії на післявоєнне відновлення республіки і надійне приховування вже зроблених розкрадань. На місцевому рівні Бібілов може спертися на чиновників, так чи інакше залучених у корупційні схеми із розпилення російської допомоги. Усе це, разом узяте, дає йому чималі шанси у другому турі. Однак Бібілов, відчуваючи ставлення виборців, відчуває невпевненість і намагається, на випадок невдачі, підвести базу під силовий варіант невизнання виборів.
Прогнози
Тенденції
Спроби вести себе в «ближньому зарубіжжі» як у своїй колонії, з одного боку, та обурення російським колоніальним стилем поведінки, з іншого, стає загальним місцем у відношенні Росії з суміжними державами. При цьому «правота» або «неправота» Росії в кожному окремому випадку, взагалі кажучи, не мають значення. Громадяни суміжних країн не бажають жити під диктовку з Москви, і залежність від російської допомоги перестає бути вирішальним аргументом.
Процеси, подібні з тим, що стався в Південній Осетії, йдуть і в Придністров`ї, де Ігор Смирнов, всім сильно обридлий, що довів республіку до ручки, перетворив Конституцію на пародію на саму себе, беззмінно сидить чотири терміни і прагне просидіти п`ятий, задушив в Придністров`ї всілякі прояви громадянського суспільства - і так далі, список цей можна продовжувати до нескінченності, - набирає бали і явно йде на перемогу, можливо, навіть у першому турі. Відбувається це з єдиної причини: кандидат, якого підтримує і наполегливо просуває Росія, при найближчому розгляді виявляється ще гірше. Втім, гідних кандидатів на виборах в Придністров`ї, на жаль, немає - в цьому й полягає трагізм становища. А немає їх багато в чому тому, що Росія десятиліттями втручалася в політичні процеси, підтримуючи миттєво зручні їй фігури, домагаючись тактичних виграшів - і заганяючи ситуацію у безвихідний стратегічний пат, в якому вона і перебуває сьогодні. Втім, Придністров`я - це вже інша тема.
Дмитро Медведєв, Сергій Наришкін |
Ця тенденція в ставленні до Росії в «близькому зарубіжжі» ще тільки набирає силу - але вона, безсумнівно, є. Барська любов рідко викликає відповідні почуття тих, кого силою утримують в стані холопів.
Сергій Ільченко.