Хоча до початку виборчої кампанії де-юре ще кілька місяців, де-факто вона вже стартувала. Принаймні, у формі роздачі продуктових наборів від потенційних кандидатів у депутати.
Як лікуватися портретом депутата
Найбільші атракціони “нечуваної щедрості” у вигляді пакетів з горезвісною гречкою, олією, консервами і цукерками більшість нардепів влаштовують напередодні свят.
Під Новий рік кум міністра освіти Дмитра Табачника і голова Комітету ВР з питань освіти Максим Луцький “торгував” своїм обличчям на пляшках з шампанським.
Ігристе вино роздавали мешканцям Солом`янського району Києва, адже саме по мажоритарному окрузі на Солом`янці нардеп, як стверджують поінформовані люди, збирається балотуватися на майбутніх парламентських виборах. Згодом він розмістив свій портрет на лікарських препаратах, які видавалися хворим безкоштовно з обов`язкового дозволу лікаря. Після публічного розголосу "регіонал" пообіцяв, що з його зображенням роздаватись безкоштовно не будуть більше ні ліки, ні шампанське. Втім, портрети Луцького продовжують майоріти на білбордах в району та безкоштовних газетах, які вкидають у поштові скриньки мешканців, і додатково роздають на зупинках громадського транспорту зовсім юні хлопці і дівчата.
Під Новий рік у Дніпровському районі Києва розпочав передвиборчу агітацію і головний персонаж “молодої команди” Леоніда Черновецького Олесь Довгий. Він зібрав пенсіонерів і вручив їм пакунки з написом "До святкового столу". Колишній секретар Київради, який свого часу очолював виборчий штаб мера Черновецького, на роздачі харчів виборцям вже собаку з`їв — тому ніяких власних портретів чи написів з рекламою його політсили продпакунок не містив. Навіть від скандальної гречки Довгий відмовився, замінивши крупу в харчовому наборі рисом. Згодом Довгий взявся агітувати виборців і цукерками для дошкільнят у дитсадках.
Ще один колишній депутат Київради, президент фестивалю "Чайка Open air" Ярослав Биструшкін роздавав продуктові пайки на Троєщині до 8 березня. Дісталися вони лише жінкам. Презент від Биструшкіна містив печиво, солодкий рулет, дешевий чай і ручку з власним ім`ям.
Колишня соратниця Черновецького, екс-співголова його Блоку у Києвраді Алла Шлапак веде бурхливу пайкову діяльність у Печерському районі столиці. Причому, харчі, які роздають від імені Шлапак, не завжди першої свіжості. Так, літнім киянам наприкінці квітня видавали новорічні продуктові набори з зимовими пейзажами на коробці і написом «Веселих свят!»
Але наймасовіша видача продпайків від політиків спостерігалася напередодні 9 травня. У Харкові розповсюдженням гречки і олії займалися регіонали Ірина Бережна, Олександр Фельдман, Геннадій Кернес, Валерій Писаренко й Ірина Горіна. Харчові набори не відрізнялися креативністю: гречка, цукор, олія, чай, цукерки, печиво, згущене молоко, ну і власні передвиборчі листівки.
На Дніпропетровщині напередодні Дня перемоги ветеранам роздавали продуктові пайки від імені депутата-регіонала Сергія Глазунова, до яких, окрім «стандартного» набору додавалася ще пляшка горілки. Харчами вітали ветеранів політики явно не від широти душевної. Скажіть, ну навіщо пертися до Харкова тим самим Горіній, Писаренку і Бережній? Хіба у Києві не вистачає людей, які потребують допомоги? Чи можливо у рідній Новій Каховці, звідки родом перебіжчик по фракціях Писаренко, рівень життя вищий, ніж у Харкові? Відповідь проста — мажоритарні округи. Партія сказала — треба... І вони, претенденти на мандати, потяглись, звісно, “за покликом серця” допомагати людям….
Пайки є, а винних нема
Наскільки законною є “агітація” за допомогою пайків?
ЦВК нагадує, що надання безоплатних товарів виборцям є непрямим підкупом.
«Забороняється проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім тих, що містять партійну символіку і вартість яких не перевищує 3% мінімального розміру заробітної плати), а також на таких умовах послуг, робіт, цінних паперів тощо... Особи, винні у порушенні законодавства, притягуватимуться до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності відповідно до порядку, встановленого законом», - йдеться у роз’ясненні ЦВК щодо порядку проведення виборчої агітації.
Заступник голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна каже, що Центральна виборча комісія спостерігає факти підкупу виборців, однак нічого зробити не може. Проблема в тому, що офіційно виборча кампанія ще не стартувала, і кандидати не зареєстровані, тому якоїсь юридичної відповідальності майбутні кандидати не несуть.
Про цю проблему говорять і експерти.
- За виборчим законом зараз говорити про підкуп виборців неможливо: немає кандидатів — немає виборчого процесу, - розповідає експерт з виборчого права Олександр Барабаш. - Що стосується електоральної цінності таких речей, то я чесно кажучи ставлюся до цього іронічно і дуже скептично. Навіть коли подейкують, що свого часу мером Києва одна особа стала завдяки гречці, я думаю, що причини трошки глибші й інші. Хто роздає цю гречку, хай тішить себе ілюзіями. Думаю, ефективність цих пайків буде близька до нуля. Політики дуже образливо і принизливо думають про наших людей: дай їм кіло гречки зі своїм портретом і отримаєш голос. Просто соромно за примітивізм мислення наших кандидатів, які вдаються до цього. Якщо раптом ця технологія начебто спрацює, це означатиме тільки одне, що різниця між кандидатом, який дав продпайок, і тими, хто не дали, складає рівно кіло гречки.
За словами Олександра Барабаша, гроші можуть переважити, коли мова йде про якісь масштабні проекти, які дійсно змінюють життя людей, приміром, коли облаштовується комп`ютерний клас, прокладається газопровід, добудовується школа, відкривається фельдшерський пункт.
- У виборчому законодавстві Канади обмежується кількість коштів, які можна витратити на виборчу кампанію, скажімо, 1 канадський долар на одного виборця. Всі розуміють, що це ключова проблема виборів, оскільки політики мають обиратись за якістю програм, а не за матеріальними і фінансовими ресурсами. У нас, на жаль, ніколи задача так не ставилася - поставити фільтр і заборону на зловживання фінансовими ресурсами. А це відкриває можливості для зловживань...
- Радянська дійсність привчила людей до цих соціальних подачок. Хай спробують молодій людині всучити цю гречку — буде стільки сміху і крику. А літні люди беруть, тому що вони завжди брали від держави. І зараз їм все одно від кого брати, - зазначає політолог Віктор Небоженко. - Чи вплине це на результати виборів? Так, вплине. Але першопричиною буде не це. Гречка - це прикриття адміністративного тиску. Там, де є гречка, там вже нема політики. Там вже діє сила, адміністративне право тощо.
Колоністи купують голоси тубільців
Якщо роздача пайків така неефективна, то чому українські політики масово вдаються до такої технології?
- Вони німі. Вони не можуть говорити з людьми, - каже пан Небоженко. - Мажоритарники на цій кампанії будуть роздавати папірчики зі стандартними фразами про правову державу, справедливе суспільство тощо. Ніхто не прийде і не буде розмовляти з людьми. По-перше, нема про що. За 15 років формування олігархічної України вони дуже сильно віддалилися від народу. Якщо вони по 10 років їздять на дорогих автівках в оточенні охорони, у них просто нема спільних тем з народом. Тому вони вдаються до поведінки колонізаторів по відношенню до тубільців: ми тобі гречку - а ти нам маленький папірчик. Це класичний обмін між колоністами-окупантами і місцевим населенням.
А от соціологія свідчить, що українці не продадуться за харчі. Тобто гречку можуть взяти, а ось голос не віддадуть.
Наприкінці березня-початку квітня соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва було проведене дослідження “Україна напередодні парламентських виборів: громадська думка населення України”.
- Ми cтавили і питання про пайки, - розповідає директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна. - Лише 4% населення зголосилося проголосувати за кандидата, який роздає на окрузі «допомогу» – продуктові набори, ліки тощо. Майже третина – 32% не проти, аби узяти таку «допомогу», але думають, що на їхній вибір це не вплине, а більше половини – 51% і «допомогу» не візьмуть, і голосувати за таких кандидатів принципово не будуть. За гроші до речі більше людей згодні продати свій голос — 10%. Ціни зросли, у порівнянні з місцевими виборами. Готових продавати голоси задешево мало: 3% влаштує ціна до 200 гривень, ще 2% – 201–300 гривень, 4% – 301–500 гривень, а найбільше (12%) тих, хто оцінює свій голос у суму понад 500 гривень.
Дослідження також показало, що 73% не продаватимуть свій голос ні за яку ціну. Тож незважаючи на скрутну економічну, соціальну і політичну ситуацію в країні для переважної більшості українців громадянська гідність не вимірюється купюрами, навіть із зображенням Франкліна. То що вже казати про гречку...
Хочеться вірити…
Анна Ященко