Політичні сигнали від Балоги

Тим паче що Балога, на відміну від деяких глав президентських адміністрацій (ну, хто пам’ятає, скажімо, Білоблоцького?), є постаттю знаковою. Саме з його ім’ям і союзники, і опоненти справедливо пов’язують рішучий перелом політичної ситуації на користь дострокових парламентських виборів 2007 року.

Підстави у Віктора Івановича мали бути серйозні, як і продуковані ним месиджі. Адже він не так давно залізною рукою брав партію під контроль, йдучи на скандальне обрання себе лідером НСНУ на „лісовій” партконференції за безпосередньої участі Президента. Чому ж тепер такий поворот?

Спробуємо реконструювати сигнали Віктора Балоги, виходячи з його власних слів, а також коментарів політиків та аналітиків:

Сигнал 1. Без сумніву, щось типу SOS. Пропрезидентська партія не просто переживає лихі часи, роздирається міжусобними чварами і втрачає рейтинг. Вона взагалі перестає бути президентською й динамічно переходить під контроль лідерки БЮТ Юлії Тимошенко. Що добре помітно з поведінки парламентської фракції блоку НУ–НС взагалі і її нашоукраїнської частини зокрема. Хіба вибачать, наприклад, Віктор Іванович і його шеф Віктор Андрійович нинішньому лідеровы фракції В’ячеславу Кириленку ту вочевидь „проюлину” лінію, яку він проводив до і після дострокових виборів? І з цим пов’язаний...

Сигнал 2. „Я залишаюся виключно людиною Президента”. Не те що деякі луценки, які то троянди декому пудами носять, то б’ються прямо у святому місці – на Банковій! Зрозуміло, сигнал спрямований насамперед Ющенкові. Але не тільки.

Сигнал 3. Настає час вибору. Або Віктор Андрійович – або Юлія Володимирівна. Третього для демократа не дано. Тим паче що й недемократичний сегмент українського політикуму, Партія регіонів, схоже, дедалі більше перетворюється на президентський. Сигнал (як і попередній) послано тій меншій частині фракції НУ–НС, яку прийнято називати „прагматичною”. Мовляв, залишатися в НСНУ тепер зовсім не означає залишатися вірним Президентові. Скоріше, навпаки.

До речі, час для гучної акції Балоги, можливо, обраний не випадково. У Москві Президент досягнув успіхів на важких переговорах (як мінімум, для себе особисто), а от із людьми Тимошенко в Кремлі повелися доволі-таки по-хамському. Як стверджують обізнані люди, логіка в російського керівництва була проста: Президент ще два роки правитиме Україною, а ось Юлю можуть прибрати з посади. І що далі? Хто виконуватиме газові домовленості в разі чого? Звичайно, у неї і в разі відставки є всі шанси стати наступним Президентом. Але нехай спочатку стане. Тоді й домовлятимемося...

Сигнал 4. Ніякої „єдиної націонал-демократичної партії” пропрезидентського спрямування не буде. У чому й так уже мало хто сумнівався. Ні, В’ячеслав Кириленко, звичайно, висловлює традиційну впевненість у тому, що „політичні сили, котрі входять до складу блоку НУ–НС знайдуть спільну мову при створенні єдиної партії”. Аргументи в лідера фракції – невідпорні: “Напрацьовано проект спільного статуту, спільної програми, приблизний графік і алгоритм об’єднання”. Звісно, контора пише. Ось тільки коли це в Україні щось написане виконувалося? А Кириленкові бути оптимістом належить за посадою.

Але куди подіти амбіції Юрія Луценка, який явно націлився на самостійне політичне плавання? До того ж, Юрій Костенко і Борис Тарасюк, які ніяк не можуть зібрати докупи ті рештки, що залишилися від колись потужного Руху, щиро не розуміють – як можуть об’єднатися в одну партію ліберальні (НСНУ), націонал-консервативні (НРУ, УНП) та лівоцентристські („Народна самооборона”) сили. Не кажучи вже про необхідність вносити серйозні зміни в чинне законодавство, адже до цього єдиної політичної волі в парламенті аж ніяк не видно.

Сигнал 5. Скоро буде створено нову, цього разу стовідсотково президентську партію. Робоча назва – „Гарт”. І цю силу на поталу Юлі вже не віддадуть. А грошові потоки й адмінресурс, підконтрольні Президентові, зосередять саме на новій силі. Звичайно, шляхом перерозподілу від „старої”.

Сигнал 6. Дострокових виборів до парламенту в найближчому майбутньому не буде. Адже для розкрутки нової політичної сили потрібен досить тривалий час. Не менш як два роки. І цей час потрібно не згаяти марно, а витратити на побудову і організаційне зміцнення нової політичної опори Президента.

Ця реконструкція, як і всі конструкти, є певною мірою умовною. Але значна кількість політиків та експертів сприйняла вчинок Віктора Балоги саме таким чином. А від сприйняття до здійснення буває не так багато кроків.

Валентина Ляшенко