В Росії спостерігаєтся піднесення національного духу та ентузіазм через загарбницьку війну проти України.
Загарбницька війна проти України згуртувала російське суспільство, яке раде служити інтересам своєї воюючої держави, попри економічні та людські втрати. Про це пише один з найбільш респектабельних суспільно-політичних журналів США The Atlantic.
Видання зазначає, що навіть відклавши в бік пропаганду, можна побачити, що "Росія справді виглядає напрочуд єдиною". Попри втрати на фронті у понад півмільйона осіб і майже повну ізоляцію від Заходу, російське суспільство не розпалося і навпаки демонструє явні ознаки соціальної згуртованості.
"Одне з пояснень цього парадоксу полягає в тому, що, на відміну від західних держав, які покликані захищати інтереси своїх громадян, російське суспільство діє з однією метою: служити інтересам своєї воюючої держави", – йдеться у публікації.
Автор статті зауважує, що усю свою історію – починаючи від часів монгольського домінування і до 20 століття включно, коли існував тоталітарний радянський режим – в Росії не було механізмів розподілу влади і цивілізованої конкуренції політичних думок. Людям втокмачували, що особистість – ніщо поряд з інтересами суспільства, тобто держави.
"Це підкорення колективу, яке втілює російська держава, є причиною того, що Путін зміг так легко мобілізувати суспільство на війну. (...) Ті самі речі, які заважають Росії у мирний час, — жорсткість її авторитаризму; її централізована система правління, що йде зверху вниз; її механізм репресій; і її командна економіка — стають перевагою під час періодів конфлікту, оскільки вони дозволяють уряду швидко й нещадно мобілізувати суспільство та промисловість для своїх військових зусиль, компенсуючи технологічну відсталість і соціальну атомізацію, які в інший час характерні для країни", – пише The Atlantic.
Принаймні частина російського суспільства має пряму вигоду від війни. Заробітна плата добровольців, які зголосилися піти на війну проти України, щонайменше у вісім разів перевищує середню по країні. Одноразової виплати пораненим, або, загиблим у боях, їхнім родичам, достатньо, щоб придбати раніше недоступні квартири, машини та інші дорогі товари.
Російські ЗМІ, офіційні та неофіційні, рясніють історіями, подібними до історії Олексія Вороніна, який не шкодує, що воював в Україні і втратив там частину ноги. "Тепер у мене є все", — каже він, граючись у відеогру. Його мати погоджується, що її синові пощастило — він "тільки наступив на міну", тоді як кілька його однополчан були вбиті.
"Замість того, щоб протестувати проти війни, яка для багатьох буквально вбиває їхніх родичів, молоді росіяни сьогодні шикуються в чергу, щоб повитріщатися на захоплені танки НАТО, та збираються на концерти патріотичних співаків, де майже в релігійному піднесенні скандують "Росія". Принаймні частина цього запалу виглядає справжньою. Більше половини росіян висловлюють упевненість, що їхня країна рухається в правильному напрямку", – пише журнал.
Автор публікації попереджає, що "нечестивий симбіоз" воєнного стану та слухняного народу Росії є поганою новиною для вільного світу. Це означає, що Росія може нескінченно потурати своїй експансіоністській манії, особливо на тлі постійного страху Заходу перед ескалацією.
"Захід повинен сприйняти цю загрозу серйозно і дати відповідь. І тут можна взяти інший урок з російської історії. Поразка у війні за її (Росії) межами може бути фатальною для московських можновладців. Лише зіткнувшись із таким військовим лихом і приниженням, російське самодержавство хитається й руйнується", – пише автор, нагадуючи про наслідки поразок Росії у Японській війні 1904–05 рр. та в Афганістані у 1980-х роках.
Як писав УНІАН, в Росії набирає обертів машина репресій. Нещодавно російського військового заарештували за інтерв'ю, яке він дав в українському полоні. Зокрема там він говорив про великі втрати серед російських військових.
На цьому тлі Росія примусово відправляє на фронт чоловіків, які відмовилися воювати в Україні. Хоча за російськими ж законами їх мають засудити до в’язниці, в порушення усіх правил та законів їх просто женуть на фронт штурмувати Вовчанськ.