Щоб підняти їх на поверхню, знадобилися баржа й потужний кран.
Біля берегів Александрії з дна моря дістали 22 величезні кам'яні блоки – кожен важить від 70 до 80 тонн. Дослідники зазначають, що знахідка стане важливим кроком до цифрової реконструкції Александрійського маяка – одного із семи чудес стародавнього світу, повідомляє Daily Galaxy.
Серед піднятих зі дна речей – великі дверні перемички, одвірки, поріг і плити, на яких стояла споруда. Знайшли й те, чого раніше не бачили: браму в єгипетському стилі. Науковці вважають, що всі ці камені колись були головним входом до маяка – місцем, де змішалися єгипетський і грецький стилі будівництва. Щоб дістати такі важкі брили з води, знадобилися баржа й потужний кран.
Підняті блоки тепер вивчатимуть і сканують. Разом з ними вже назбиралося понад 100 таких блоків, які дослідили під водою за останні десять років. Кожен камінь фотографують з усіх боків, а потім з цих фото комп'ютер будує точну 3D-модель – так інженери можуть "покрутити" камінь у комп'ютері, навіть не торкаючись його.
Про руїни на дні моря відомо ще з 1968 року. У 1995-му їх детально дослідили й занесли до каталогу. А ще раніше, у 1994 році, на дні нарахували понад 3300 різних предметів – сфінксів, колони, гранітні брили.
Ці розкопки – частина великого проєкту PHAROS. Як зазначається, науковці в ньому також збирають старі малюнки й тексти про маяк – від часів, коли його щойно збудували, аж до моменту, коли він зруйнувався.
Далі кожен камінь "приміряють" у комп'ютерній програмі, ніби складають величезний пазл – щоб зрозуміти, як усе виглядало насправді. Мета – зробити цифрову копію маяка, настільки точну, щоб люди могли віртуально прогулятися ним, як живим.
Маяк збудували ще до нашої ери, за наказом правителя Птолемея I. Він стояв на острові Фарос і сягав понад 100 метрів – на той час це була одна з найвищих будівель у світі. У фонді Dassault Systèmes навіть називають його першим "хмарочосом" в історії людства: понад тисячу років його світло вказувало морякам шлях до порту.
Маяк поступово руйнували землетруси, а один із найсильніших у 1303 році остаточно пошкодив споруду. Те, що залишилось, розібрали на будматеріали, і згодом на цьому місці збудували фортецю. Як йдеться у матеріалі, саме ті камені, що впали у воду, вціліли найкраще – їх ніхто не чіпав сотні років.
Раніше історики повторно проаналізували уривки з давно втраченого листа Папи Олександра II, що зберігся у ватиканських архівах. Виявилося, що на рішення підтримати Вільгельма Завойовника у 1066 році могла вплинути не лише боротьба за англійський престол, а й запекла боротьба за владу в самому Римі. Дослідники вважають, що папська підтримка могла надати вторгненню в Англію додаткової легітимності як "справедливій війні" проти супротивників Олександра II.
Також науковці дослідили попіл Помпеїв і з'ясували, чим пахло в домівках 2000 років тому. Вчені вперше проаналізували вміст домашніх курильниць у місті, знищеному виверженням Везувію. Вони дізнались, що поряд із місцевими рослинами мешканці спалювали екзотичні смоли, привезені з Азії та Африки завдяки розгалуженій торговельній мережі Римської імперії.