Науковці дослідили мікроскопічні частинки ядерного палива та з’ясували, чому їхня стійкість може мати значення для довгострокового забруднення довкілля.
Дослідники виявили, що мікроскопічні частинки ядерного палива, які потрапили в довкілля внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, зберегли майже незмінну кристалічну структуру. Це свідчить про те, що радіоактивні матеріали можуть залишатися всередині таких частинок протягом тривалого часу.
Для дослідження науковці з Університету Лейбніца в Ганновері та Центру Гельмгольца в Дрездені-Россендорфі вивчили шість зразків, відібраних в Україні. Внутрішню структуру частинок аналізували у французькому Греноблі за допомогою високоенергетичного рентгенівського випромінювання, пише Interesting Engineering.
Під час аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році в навколишнє середовище потрапили так звані гарячі частинки – мікроскопічні уламки розміром від 8 до 50 мікрометрів, які містять радіоактивні матеріали.
Щоб детально дослідити їхню будову, науковці аналізували кожен зразок приблизно під 2000 різними кутами. Це дозволило отримати точніше уявлення про склад і внутрішню структуру частинок.
Результати показали, що кристалічна структура ядерного палива в досліджених зразках залишилася практично незмінною.
Частина частинок нагадувала початкове паливо на основі діоксиду урану. В інших дослідники виявили матеріал, у якому ядерне паливо сплавилося з цирконієм, що оточував його в реакторі. Ще одна група містила речовини, які утворилися під час горіння графітового сповільнювача реактора.
Збереження структури частинок має важливе значення для розуміння того, як радіоактивні речовини поводяться в навколишньому середовищі.
Як пояснюють дослідники, стійкі частинки можуть утримувати всередині матеріали, що утворюються під час радіоактивного розпаду. Через це їхнє вивільнення в ґрунт або воду може відбуватися повільніше.
Водночас така стабільність не означає, що забруднення стало безпечним. Частинки можуть тривалий час зберігати радіоактивні речовини, які згодом здатні потрапляти в довкілля.
Науковці наголошують, що результати дослідження не можна поширювати на всю територію Чорнобильської зони відчуження. Вони вивчили лише шість частинок із двох різних місць, а властивості таких матеріалів можуть суттєво відрізнятися.
Дослідники планують продовжити експерименти, щоб докладніше вивчити поведінку радіоактивних матеріалів, які залишилися після аварії.
Наразі отримані результати не дають підстав для скасування обмежень, що діють у Чорнобильській зоні відчуження. Вони лише допомагають краще зрозуміти, як матеріали, викинуті під час катастрофи, змінюються протягом десятиліть.
Як повідомляв УНІАН, вчені виявили близько чотирьох сотень видів рослин на занедбаних кладовищах навколо Чорнобиля. За 40 років, що минули з моменту катастрофи на атомній станції, кладовища стали природними притулками.
Під час експедиції до Чорнобильського радіологічного та екологічного біосферного заповідника вчені обстежили 24 кладовища й нарахували понад 400 видів рослин, зокрема рідкісні та суворо охоронювані види, а також дерева з рекордними діаметрами стовбурів. Майже на кожному обстеженому кладовищі вчені виявили величні дерева з окружністю стовбура, що перевищує 2, а часто й 3 метри. У рекордного дуба окружність стовбура становила 4,46 м, а у засохлого екземпляра – 5,1 м.