Історія веде глибоко в Африку.
На іспанському острові Ібіца міжнародна група дослідників провела генетичний аналіз останків 13 осіб, які жили у період між 950 та 1150 роками н.е. Дослідження показало, що острів був справжнім "плавильним котлом" цивілізацій, пише IndiaDefenceReview.
Вчені використовували давню ДНК, знайдену на середньовічному ісламському цвинтарі Макбара Мадіна Ябіса. За наявними даними, невелика міська громада на периферійному острові насправді була тісно пов’язана з міграційними шляхами, що простягалися від Європи до глибин Африки.
Генетики під керівництвом Рікардо Родрігеса-Варели встановили, що склад населення змінювався блискавично. На думку дослідників, основне змішування відбулося близько 869 року н.е. – всього за покоління після завоювання острова.
Більшість мешканців мали суміш європейських та північноафриканських генів, але двоє осіб походили з територій сучасного Сенегалу та Чаду.
Також аналіз пролив світло на долю місцевих жителів – муладів. Двоє людей мали лише близько 11-13% африканської крові, що свідчить про їхнє іберійське коріння. Це підтверджує факт, що культурне та релігійне навернення в іслам відбувалося значно швидше, ніж генетичне змішування.
Окрім походження, знайшли й біологічні загрози того часу. В зубах померлих виявили сліди гепатиту B, парвовірусу та пневмонії. Але найважливішою знахідкою став перший генетично підтверджений випадок прокази в ісламській Іберії.
Як виявилось, штам хвороби був ідентичним тому, що лютував у Швеції та Барселоні, що підтверджує тісні зв'язки Ібіци з усім середньовічним світом.
Раніше УНІАН писав, що у Швейцарії на дні озера археологи знайшли 1000 скарбів часів Римської імперії. Вони спочатку сплутали знахідки з мінами та боялись підпливати.
"Ми обережно підійшли до цієї купи кіл, яка могла бути складом мін, залишеними після Другої світової війни. Але коли я увімкнув світло камери, з'явився характерний колір теракоти. Дивлячись на розбиті тарілки, ми зрозуміли, що ця знахідка була надзвичайною", – поділився спогадами керівник місії.