Сонячні плями здатні викликати потужні вибухи радіації.
Гігантське скупчення сонячних плям з'явилося на боці Сонця, зверненому до Землі. За словами вчених, загальна площа цього скупчення дорівнює тому, що колись породило найбільшу геомагнітну бурю в історії, пише Live Science.
У виданні нагадали, що геомагнітна буря 1859 року, яку також називають "Подією Керрінгтона", є найпотужнішою за історію спостережень геомагнітною бурею. Вона спричинила відмову телеграфних систем по всій Європі та Північній Америці.
Сонячні плями здатні спричиняти потужні вибухи радіації, або сонячні спалахи, коли їхні невидимі магнітні силові лінії викривляються і розриваються, вивільняючи енергію в космос. Ці вибухові викиди можуть викликати тимчасові радіоперебої на Землі і запускати величезні, швидко рухомі хмари плазми, або корональні викиди маси.
Комплекс, що отримав назву AR 4294-4296, складається з двох різних груп сонячних плям, AR 4294 і AR 4296, які магнітно переплетені між собою. Уперше вчені помітили його 28 листопада, коли він повернувся до сторони Сонця.
Представники Spaceweather.com раніше повідомили, що комплекс сонячних плям AR 4294-4296 є "однією з найбільших груп сонячних плям за останні 10 років". Він може викликати надпотужні спалахи класу X - найпотужніші за класифікацією Національного управління океанічних і атмосферних досліджень.
Учені прогнозували, що якби "Подія Керрінгтона" повторилася б сьогодні, то вона б вивела з ладу всі супутники на орбіті нашої планети. Це також призвело б до хаосу на землі, потенційно пошкодивши частини електричної мережі, а загальний збиток легко перевищив би 1 трильйон доларів.
Проте вчені зазначили, що досягнення максимального вибухового потенціалу сонячною плямою залежить також від конфігурації її магнітного поля і частоти вибухів. Це означає, що деякі гігантські сонячні плями можуть бути абсолютно нешкідливими.
Магнітні поля AR 4294-4296 досить заплутані, що означає можливість спалахів. Цей комплекс уже спричинив потенційний спалах класу X, перебуваючи ще на зворотному боці Сонця. Однак, незважаючи на це, експерти кажуть, що в найближчому майбутньому немає явних ознак супершторму, який можна порівняти з "Подією Керрінгтона".
Раніше вчені з'ясували, що інтенсивні радіаційні пояси Урану можуть бути непостійними. Нові дослідження свідчать про те, що вони були короткочасним наслідком потужної сонячної бурі, яка сталася під час прольоту "Вояджера-2" в 1986 році.
У новому дослідженні під керівництвом космічного фізика Роберта Аллена вчені виявили, що під час польоту космонавтів область взаємодії, що обертається разом із планетою, перетинала Уран. Це пояснює те, чому космічний апарат зафіксував дуже потужні високочастотні хвилі. Прилади "Вояджера" виявили інтенсивні випромінювання нижнього діапазону, які відповідають радіохвилям, схожим на свист.