Немає жодних доказів того, що вікінги підпалювали похоронні човни вогняними стрілами.
Ідея про те, що вікінги використовували вогняні стріли, щоб підпалити похоронні човни, часто зустрічається в кіно та серіалах: тіло померлого вікінга поміщають у човен, який повільно відпливає в море; з берега лучник випускає вогняну стрілу, вона влучає в човен, і той охоплює полум’я. Цей ритуал виглядає красиво й романтично, але чи справді вікінги так чинили? Як пише Livescience, експерти дають з цього приводу досить розчаровуючу відповідь.
Насамперед вчені зазначили, що подібні поховання практично не залишають слідів, тож немає жодних археологічних доказів існування цієї традиції. За словами професора антропології Ерін Макгуайр, відрізнити пожежу, спричинену вогняною стрілою, від звичайного загоряння було б надзвичайно складно. Крім того, корабельні аварії, під час яких були знайдені людські останки, – явище вкрай рідкісне у світовому масштабі.
Водночас вікінги були вправними мореплавцями і часто кремували своїх померлих. Існують також свідчення того, що вікінги спалювали кораблі.
Найбільш наближене до реальності історичне свідчення про "вогняний похорон" міститься в записах Ахмада ібн Фадлана – арабського мандрівника X століття. У його описі вождя вікінгів кладуть на човен, який потім підпалюють. Однак у описаному ритуалі немає жодної палаючої стріли: човен підпалювала людина, яку називають головним розпорядником похорону. Крім того, човен із тілом вождя перебував на суші, а не на воді.
Крім того, існують легенди та міфи про поховання в морі, які, можливо, були натхненні реальними подіями. Так, в епічній поемі "Беовульф" описуються похорони датського конунга Скільда Скевінга: тіло померлого правителя поміщають на корабель, який потім відпливає у відкрите море. В іншому переказі описується, як "у море відправили човен із тілом бога Бальдра, а підпалив його його брат Тор". Саме це надихнуло Дж. Р. Р. Толкіна включити подібну сцену до книг серії "Володар перснів".
Експерти зазначили, що такий спосіб поховання – із використанням палаючих стріл – міг бути просто нездійсненним.
Як зазначив завідувач відділу археології в Музеї вікінгів Маттіас Топлак, для ефективної кремації вогонь повинен горіти при високій температурі протягом кількох годин. При цьому в морі корабель, ймовірно, пішов би на дно раніше, ніж тіло встигло б достатньо обгоріти. Крім того, існує небезпека, що палаюче судно, яке дрейфує на хвилях, може бути віднесене течією чи вітром на інші кораблі або портові споруди.
Макгуайр також вказала на практичні проблеми, пов’язані з цією ідеєю: "Якщо ви відправляєте палаючу ладдю в плавання, як не дати їй прибитися назад до берега разом із досить моторошним вмістом?"
Раніше УНІАН розповідав, як у Данії чоловік випадково знайшов на своїй ділянці срібний скарб епохи вікінгів вагою 18,5 кілограма. Скарб містив 700 предметів, зокрема злитки, нарукавники, грановане срібло, 47 монет та їхні фрагменти, а також крихітний срібний кулон у формі молота Тора.