Після аварії на Чорнобильській АЕС здичавілі собаки, що мешкають у зоні відчуження, утворили окремі генетичні популяції.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року тисячі людей, які виїхали з зони, не змогли забрати з собою собак. Через десятиліття вчені вирішили з’ясувати, як жили здичавілі собаки та їхнє потомство.
У ході дослідження вчені вивчили генетичну структуру цих тварин. Аналіз показав, що собаки, які живуть поблизу атомної електростанції, генетично відрізняються від тих, що мешкають у місті Чорнобилі, розташованому за 15 км від неї, пише Hindustan Times. Зазначається, що дослідники також виявили окрему генетичну групу в Славутичі, що знаходиться приблизно за 45 км від станції.
Так, у період з 2017 по 2019 рік вчені зібрали зразки крові у 302 здичавілих собак із трьох локацій: території Чорнобильської АЕС, міста Чорнобиля та Славутича.
Дослідники порівняли 129 497 генетичних маркерів, щоб визначити ступінь спорідненості тварин і виявити особливості різних популяцій.
Результати показали, що собаки з трьох локацій не утворюють єдиної генетично однорідної групи. При цьому вчені виявили численні родинні зв’язки між тваринами, зокрема між тими, що мешкають у різних частинах зони.
У 233 собак із 302, тобто приблизно у 77 % досліджених, вдалося виявити батьків або нащадків серед інших учасників дослідження. Загалом вчені визначили 15 сімейних груп. Найбільша об’єднувала понад 162 собак.
Ці результати вказують на складну структуру родинних зв’язків. Незважаючи на генетичні відмінності між популяціями, вони не були повністю ізольовані одна від одної: деякі тварини мали родичів, що мешкали в інших частинах зони відчуження.
На думку дослідників, це може свідчити про переміщення собак або їхніх предків.
Зона відчуження є неоднорідним середовищем, тому й умови життя тварин у цих місцях різняться. Наприклад, поблизу Чорнобильської АЕС продовжують працювати люди, які підгодовують собак. В інших районах тваринам доводиться самостійно шукати їжу та пристосовуватися до місцевих умов.
Усе це може впливати на переміщення тварин, їхнє розмноження та формування родинних груп. Генетичні відмінності також можуть бути пов’язані з історією схрещування та особливостями походження собак.
Незважаючи на те, що тварини живуть на території, яка постраждала від радіоактивного забруднення, вчені не стверджують, що саме радіація стала причиною появи виявлених генетичних відмінностей.
При цьому вчені зазначили, що через 40 років після Чорнобильської катастрофи місцеві собаки залишаються важливим об’єктом наукових досліджень. Дослідження їхньої ДНК допомагає зрозуміти, як формуються популяції тварин у зміненому середовищі та чому генетичні відмінності можуть зберігатися навіть між групами, що мешкають порівняно близько одна до одної.
Раніше УНІАН писав про те, що в Чорнобилі вдень помітили лисицю. Вчені розповіли, чому це велика рідкість. З наближенням зими у тварини відростає густіша шерсть, яка допоможе пережити морози.