Аналіз показав, що цей вид посідає проміжне положення між примітивними та більш розвиненими формами.
Палеонтологи в Китаї, який побудував другий секретний підводний човен для безпілотників, описали новий вид панцирних безщелепних риб з раннього девону. Про це пише The Daily Galaxy.
Риба, що отримала назву Asioaspis brachyotus, займає проміжне положення між примітивними та більш розвиненими представниками своєї групи. Особливості її анатомії вказують на те, що вона мешкала на поверхні морського дна, а не була частково зарита в пісок.
Зазначається, що ця риба жила на території сучасного південно-західного Китаю близько 419 мільйонів років тому - у лохковському ярусі раннього девону. Вона належить до галеаспід (Galeaspida) - вимерлої групи безщелепних риб із кістковим панциром на голові, залишки яких знаходять лише в Китаї та північному В’єтнамі.
Галеаспіди становлять особливий інтерес, оскільки вони ближчі до щелепноротих хребетних (включно з людиною), ніж до сучасних безщелепних риб, таких як міноги та міксини. Опис знахідки опубліковано в журналі Vertebrata PalAsiatica.
За словами доктора Чжі-Кунь Гая з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Китайської академії наук та його колег, вивчення галеаспід має надзвичайно важливе значення для розуміння походження ключових ознак щелепоротих хребетних. Наприклад, щелеп, бризкальців (отворів, пов’язаних із зябровим апаратом) та парних кінцівок. Це пояснюється тим, що у філогенетичному відношенні галеаспіди ближчі до щелепоротих, ніж сучасні безщелепні. У статті зазначено:
"Незважаючи на те, що ареал цих панцирних риб обмежувався Китаєм і північним В’єтнамом, у силурійському та девонському періодах вони відрізнялися дивовижною різноманітністю. На сьогодні описано 19 родин, 74 роди та 100 видів".
Найдавніший відомий представник цього загону, Platylomaspis, жив близько 438,6 мільйона років тому, проте широке різноманіття група набула лише в ранньому девоні. Лише у відкладах формації Сішаньцунь було виявлено дев’ять родів і 15 видів.
При цьому матеріал було зібрано у відкладах формації Сішаньцунь неподалік від водосховища Мяньдянь у міському окрузі Цюйцзин (провінція Юньнань). Колекція включає три майже повні головні щити та три фрагментарні екземпляри.
Цікаво, що овальний головний щит досягав приблизно 4,7–6 см у довжину. Його краї були зазубрені, поверхня вкрита великими гранулами, а знизу була дуже широка облямівка. Дослідники нарахували щонайменше 12 пар зябрових кишень, хоча через неповну збереженість зразків точну кількість встановити не вдалося.
Спираючись на ці діагностичні ознаки, вчені віднесли цей вид до ряду Polybranchiaspiformes. Філогенетичний аналіз показав, що цей вид займає проміжне положення між примітивними та більш розвиненими формами, оскільки поєднує в собі риси і тих, і інших.
Важливо, що найістотніша відмінність полягає у розташуванні отворів на головному щиті. У більш примітивних родичів очі та центральний отвір були згруповані у верхній частині щита - така будова характерна для організмів, які проводять частину часу, зарившись у пісок. У нового ж виду ці отвори розташовані далеко один від одного.
На думку авторів, це виключає можливість напівзаритого способу життя, оскільки в такому випадку мул і бруд потрапляли б у рот і зяброві порожнини. Навпаки, отвори тут широко рознесені й знаходяться близько до краю вентральної облямівки. Вчені дійшли такого висновку:
"Ймовірно, він вів типовий епібентосний спосіб життя, як і більшість галеаспід. З огляду на філогенетичне положення, Asioaspis brachyotus, мабуть, являє собою еволюційний перехід від напівзаритого (напівінфауністичного) до епібентосного способу життя в межах ряду Polybranchiaspiformes".
Протягом майже століття в колекції Кембриджського університету у Великій Британії зберігалися десятки черепів, позначених як останки з місць поховання перших єгипетських царів.
Нове судово-медичне дослідження показало, що на багатьох із них є пошкодження, які, цілком ймовірно, стали причиною смерті їхніх власників. Ці дані вказують на практику ритуальних вбивств: слуг і чиновників позбавляли життя після смерті правителя, а потім ховали навколо царської гробниці.