Басейн Вітватерсранд утворився 2,7-3 млрд років тому.
Басейн Вітватерсранд у Південній Африці дав більше золота, ніж будь-який інший регіон на Землі. Зокрема геологічні дослідження та дані гірничодобувної промисловості свідчать, що з моменту його відкриття у 1886 році тут знайдено близько 40% усього золота, видобутого людством, а саме 45,3 млн кг. Про це пише Indian Defence Review.
За оцінками експертів, у басейні досі зберігається золота на суму близько пів трильйона доларів, причому залишкові запаси становлять понад 45 млн кг. Однак значна частина цих запасів недоступна через низький вміст руди або велику глибину золотоносних шарів гірських порід.
"Басейн є незвичайним не тільки завдяки своїм розмірам, а й віку. Породи, що містять золото, утворилися під час одного з найдавніших стабільних періодів у розвитку земної кори, а історія Вітватерсранда нерозривно пов’язана з сучасною Південною Африкою, формуючи економіку країни та міста таким чином, що це досі помітно на плато Йоганнесбурга", - пояснюють у матеріалі.
Басейн Вітватерсранд утворився 2,7-3 млрд років тому під час архейської ери, коли атмосфера Землі містила мало кисню, а на планеті панувало мікробне життя.
"Річки текли через вулканічну місцевість, відому як зеленокам’яні пояси, розмиваючи багаті на мінерали породи та несучи уламки золота вниз за течією. Оскільки золото має високу щільність, воно осідало в руслах річок та на гравійних мілинах, накопичуючись протягом величезних проміжків часу", - розповіли в Indian Defence Review.
Проте осади поховали такі відкладення, а під дією тепла й тиску вони ущільнилися у тверду породу, яку називають конгломератом - це тип відкладення, що геологи класифікують як палеоплацер, а саме стародавнє річкове відкладення, збережене в камені.
Зазначається, що округлі форми багатьох золотих зерен у конгломератах досі нагадують частинки, перенесені водою, що є прямим фізичним доказом процесу їхнього утворення.
Золотоносні відслонення вздовж хребта Вітватерсранд були виявлені золотошукачем Джорджем Гаррісоном у 1886 році, що дало початок одній з найтриваліших гірничих операцій в історії. Вже за кілька років наметове поселення перетворилося на Йоганнесбург, а навколо шахт швидко розширювалися залізничні колії, переробні заводи та фінансові установи.
"Золото рідко зустрічалося у вигляді великих самородків. Воно існувало у вигляді мікроскопічних частинок, розсіяних у конгломератовій породі, що вимагало дроблення великих обсягів сировини та хімічної обробки, методи якої вдосконалювалися протягом десятиліть. Ця обставина з самого початку перетворила Вітватерсранд на промислове підприємство, яке покладалося на техніку та організацію, а не на індивідуальний пошук скарбів", - пояснили у виданні.
Впродовж більшої частини 20 століття дослідники дискутували, чи утворилося золото Вітватерсранда внаслідок давніх річкових процесів, чи пізніше гідротермальні рідини з верхньої кори Землі відклали його після утворення конгломератів. Таке розрізнення мало значення, адже кожна теорія вказувала на різні стратегії розвідки та видобутку.
"Команда Університету Арізони вирішила суперечку на користь моделі палеоплацерів, використовуючи ізотопне датування ренію-осмію, розроблене в лабораторії NTIMS університету за підтримки Фонду В. М. Кека. Ця техніка вимірює співвідношення радіоактивного ренію-187 до його продукту розпаду - осмію-187. Реній-187 має період напіврозпаду 45 мільярдів років, що робить його одним із небагатьох інструментів, здатних точно датувати настільки стародавні матеріали", - зазначили у матеріалі.
У підсумку вчені зʼясували, що у Вітватерсранді спостерігається чітка мантійна сигнатура, яка, ймовірно, настільки виражена через те, що 3 млрд років тому мантія Землі в цьому конкретному місці була гарячішою та багатшою на золото, порівняно з пізнішими родовищами.
Як писав УНІАН, раніше вчені виявили на дні океану жовту "цегляну дорогу". Дослідники кажуть, що ґрунт має майже такий вигляд, як "запечена скоринка", яку можна зняти.
Також повідомлялось, що Китай висадив 66 млрд дерев у пустелі розміром із Польщу. Це зробили для того, аби зупинити просування піску на ферми, дороги та міста.