Гігантський потік розплавленого заліза пішов у протилежний бік.
Глибоко під поверхнею планети відбулося явище, якого науковці не очікували. Величезний потік рідкого металу всередині Землі несподівано розвернувся, повідомляє Earth.com.
Зовнішнє ядро Землі розташоване приблизно за 2 200 кілометрів під поверхнею. Воно складається переважно з розплавленого заліза та нікелю. Саме рух цих металів генерує магнітне поле планети – невидимий щит, що захищає Землю від шкідливого сонячного випромінювання. Без нього постраждали б супутники, енергосистеми та навіть частина атмосфери.
Десятиліттями вчені вважали, що великі потоки у зовнішньому ядрі повільно рухаються на захід. Та у 2010 році картина кардинально змінилася.
За наявними даними, широка ділянка залізовмісної рідини під екваторіальною частиною Тихого океану раптово змінила рух – зі слабкого західного на сильний східний.
Дослідження очолював Фредерік Дал Мадсен. Його команда проаналізувала дані за період з 1997 по 2025 рік – з супутників і наземних спостережень, зокрема місій Swarm і CryoSat Європейського космічного агентства, а також німецької CHAMP і данської Ørsted.
За його словами, вчені з'ясовують, чи є це коротким коливанням, частиною циклу, чи новим сталим станом циркуляції ядра.
Оскільки безпосередньо спостерігати за ядром неможливо – температури там можна порівняти з поверхнею Сонця – ключову роль у відкритті відіграли супутники.
Вчені також пов'язують цю подію з так званим геомагнітним ривком 2017 року – раптовою аномалією у поведінці магнітного поля. На думку Мадсена, зміни у потоці під Тихим океаном можуть бути пов'язані з одночасними змінами у внутрішньому ядрі Землі, про що свідчать дані геодезії та сейсмології.
Так, після піку активності східний потік почав слабшати приблизно з 2020 року – що допускає ймовірність чергового розвороту.
Для пересічної людини ці процеси невідчутні й не пов'язані із землетрусами чи кліматом. Проте, як йдеться у матеріалі, зміни магнітного поля безпосередньо впливають на авіаційну навігацію, супутниковий зв'язок і системи прогнозування космічної погоди.
Раніше УНІАН писав, що у 1971 році астронавт взяв на Місяць жменю насіння, і ці дерева досі ростуть. Хоча саме насіння не торкалося місячного ґрунту, воно облетіло супутник Землі і повернулося додому після подорожі в глибокий космос. Пізніше з них виросли сосни, секвої, платани та ялиці Дугласа.