Ми - марсіани? Учені вважають, що життя на Землі могло початися на Червоній планеті

Людство звикло вважати Землю колискою життя, але що, якщо наше справжнє коріння знаходиться на сусідній планеті?

Як почалося життя на Землі? Хоча вчені мають теорії, вони досі не до кінця розуміють точні хімічні кроки, що призвели до виникнення біології, або час появи перших примітивних форм життя.

Але що, якщо земне життя зародилося не тут, а прибуло на метеоритах з Марса? Це не найпопулярніша теорія, але вона залишається інтригуючою гіпотезою, пише Phys.org.

Питання часу

Час - ключовий фактор. Марс сформувався близько 4,6 млрд років тому, а Земля трохи пізніше - 4,54 млрд років тому. Поверхні обох планет спочатку були розплавленими, перш ніж поступово охолонути і затвердіти.

Теоретично життя могло виникнути незалежно на обох планетах незабаром після їх формування. Хоча сьогодні поверхня Марса, ймовірно, непридатна для життя в нашому розумінні, ранній Марс, найімовірніше, мав умови, схожі з ранньою Землею: захисну атмосферу і рідку воду у вигляді океанів, річок і озер.

Він також міг бути геотермально активним, з гідротермальними джерелами, необхідними для виникнення життя.

Катастрофа Тейї

Однак близько 4,51 млрд років тому скеляста планета розміром з Марс під назвою Тейя врізалася в прото-Землю. Це зіткнення призвело до того, що обидва тіла розплавилися, а потім розділилися на Землю і Місяць. Якщо життя і зародилося до цієї події, воно точно його не пережило б.

Марс, навпаки, ймовірно, не піддавався глобальному переплавленню. На Червону планету теж падали метеорити в бурхливі часи ранньої Сонячної системи, але дані свідчать про те, що жоден із них не був достатньо великий, щоб повністю знищити планету - деякі області могли залишатися стабільними.

Якщо життя виникло на Марсі незабаром після його формування 4,6 млрд років тому, воно могло розвиватися без серйозних потрясінь щонайменше півмільярда років. Після цього магнітне поле Марса зникло, що ознаменувало кінець його населеності.

Хто такий LUCA

Як скоро життя з'явилося на Землі після зіткнення, що сформувало Місяць? Генетичне дерево веде нас до мікроорганізму на ім'я LUCA (Last Universal Common Ancestor) - останнього універсального спільного предка.

Недавнє дослідження показало, що LUCA жив 4,2 млрд років тому. Це означає, що у Землі було всього близько 290 млн років (після зіткнення з Тейєю), щоб перетворити хімію на біологію.

Чи достатньо цього часу для виникнення життя та його диверсифікації? Гіпотеза марсіанського походження знімає це питання: мікроорганізми могли прибути з Марса якраз тоді, коли на Землі встановилися сприятливі умови.

Виживання в дорозі

Реконструйований геном LUCA передбачає, що він міг харчуватися воднем або простими органічними молекулами, мешкаючи в гідротермальних джерелах. У нього також були механізми захисту від високих температур і УФ-випромінювання.

Однак чи вижили б пращури життя під час перельоту з Марса? Щоб потрапити на Землю, мікробам потрібно пережити удар по поверхні Марса, викид у космос, довгі місяці у вакуумі під впливом радіації і, нарешті, вогненний вхід в атмосферу Землі.

Шанси здаються мізерними. Деяким ученим здається, що перехід від хімії до біології на самій Землі виглядає більш імовірним, ніж така екстремальна подорож. З іншого боку, дослідження показують, що найвитриваліші мікроорганізми (спори) можуть вижити всередині великих метеоритів, які служать їм щитом.

Це порушує інше питання: якщо життя потрапило з Марса на Землю в перші 500 млн років, чому за наступні 4 млрд років воно не розселилося із Землі по всій Сонячній системі? Можливо, ми все-таки не марсіани.

Інші новини про космос

Раніше УНІАН повідомляв, що астрономи зафіксували незвичайне зоряне скупчення, що має вигляд космічної ялинки. Об'єкт отримав назву Cosmic Christmas Tree ("Космічна ялинка") і розташований у межах туманності NGC 2264 приблизно за 2 700 світлових років від Землі.

Крім того, ми також розповідали, що Всесвіт може завершитися "Великим стисненням". Майже три десятиліття наукова спільнота виходила з припущення, що Всесвіт розлітається дедалі швидше і приречений на холодний, самотній кінець. Однак нове дослідження ставить під сумнів цю картину.

Вас також можуть зацікавити новини: