Світ у юрському періоді був акустично набагато багатшим і різноманітнішим, ніж вважалося раніше.
Серед слідів динозаврів та шелесту папоротей на вітрі звуковий ландшафт юрських лісів, швидше за все, був би наповнений мелодійним цвіркотінням комах, які схожі на цвіркунів. Деякі з цих звуків були б надто високими, аби їх могли почути люди. Про це пише Smithsonian magazine.
"На основі скам’янілостей комах віком 165 мільйонів років команда вчених відтворила звуки, які, ймовірно, видавали ці вимерлі істоти, використовуючи ретельний аналіз будови крил та моделювання на основі штучного інтелекту", - зазначають у матеріалі.
Результати дослідження опубліковані в журналі "Proceedings of the National Academy of Sciences" та ставлять під сумнів широко поширену думку щодо еволюції звуків комах.
"Світ у юрському періоді був акустично набагато багатшим і різноманітнішим, ніж вважалося раніше", - підкреслює у своїй заяві співавтор дослідження Торін Йонссон, біоакустик з Університету Граца в Австрії.
Водночас справжні звуки юрського періоду не могли зберегтися, а органи, що відповідають за утворення звуків у динозаврів і ссавців, не піддаються скамʼянінню. Проте комахи можуть надати важливі докази того, як звучав світ динозаврів.
Попри те, що люди можуть описувати комах як таких, що "співають", більшість з них, а саме цвіркуни та коники, створюють звук способом, який більше нагадує гру на музичному інструменті. Такий процес полягає у терті одна об одну частин тіла з ребристими поверхнями. Коники та коники-стрибуни проводять ногою по крилу, тоді як цвіркуни - одним крилом по іншому.
Голосові звʼязки насправді не камʼяніють, однак ноги та крила можуть.
"Привабливість скам’янілостей комах полягає в тому, що, на відміну від багатьох інших тварин, вони можуть зберегти свої "інструменти" та рецептори на своєму міцному зовнішньому скелеті", - розповідає журналу Едмунд Ярзембовський, науковий співробітник Лондонського музею природної історії, який не брав участі в дослідженні, але вивчав звуки юрських коників.
У Внутрішній Монголії (Китай) науковці виявили 20 скам’янілих юрських комах із цілими крилами. Ці рештки належать до дев’яти видів, споріднених із цвіркунами та кониками.
"Щоб приблизно відтворити звуки, які могли б видавати ці структури, команда дослідників вивчила їхні ребристі особливості. Кількість зубців, а також відстань між ними та розмір вібруючої ділянки на крилі, ймовірно, визначали висоту тону та ритм звуків комах", - пояснили у матеріалі.
Вчені вважають, що більшість комах видавали низькочастотні звуки, схожі на ті, що можуть видавати сучасні цвіркуни, а саме звуки частотою близько пʼяти кілогерц. Багато з них були "чистими тонами", тобто музичними нотами лише однієї частоти. За словами Річарда Стоуна з журналу Science, вони, ймовірно, звучали як чіткі та високі щебетання, а не як шипіння чи дзижчання.
"Прикметно, що один із видів, здається, міг видавати звук у діапазоні від 20 до 22 кілогерц – частоту, яка ледь перевищує межі людського слуху. Ці ультразвукові щебетання, що їх видає родич коника Sigmaboilus peregrinus, ставлять під сумнів поширену думку: що саме хижацтво кажанів сприяло еволюції ультразвукових звуків у комах", - додає журнал.
Тому дослідження пропонує дорожню карту для досліджень, які можуть розкрити інші елементи доісторичних звукових ландшафтів.
"Можливо, штучний інтелект допоможе нам реконструювати й інші пісні комах, – наприклад, жуків та мурах. Давайте уважніше придивимося до їхніх скам’янілостей, адже там може приховуватися цілий палеооркестр, який чекає на своє відкриття", - висловився Ярзембовський.
Як писав УНІАН, У Канаді роками озеро підкислювали сірчаною кислотою. Зокрема впродовж 17 років вчені щотижня навмисно додавали сірчану кислоту в озеро № 223, поступово змінюючи хімічний склад води, аби імітувати наслідки кислотних дощів.
Також повідомлялось, що зонди Voyager зіткнулися зі "стіною" температурою до 50 тисяч градусів. Вони дісталися місця, де вплив Сонця поступово зникає, поступаючись міжзоряному простору.