Відродження забутих музичних шедеврів через століття не означає повернення їхнього справжнього звучання.
Дослідження давно забутого музичного твору показало, що повторне відкриття не відновлює те, як він виконувався спочатку. Відродження давно втраченої музики не повертає спосіб її оригінального виконання, згідно з новим дослідженням Університету Суррея.
Натомість такі твори повертаються без загального розуміння того, як вони мають звучати, що змушує музикантів приймати власні інтерпретаційні рішення, пише ScitechDaily. У результаті виконання однієї й тієї ж п’єси можуть настільки сильно відрізнятися, що фактично змінюють обличчя самої музики.
Дослідження, опубліковане в журналі Performance Research: A Journal of the Performing Arts, аналізує маловідому фортепіанну п'єсу британської композиторки Етель Сміт, яка жила в Сурреї. Написаний наприкінці 1800-х років, твір був забутий на 120 років, перш ніж знову з'явився у 1990-х. Коли виконавці почали грати його знову, у них не було усталених традицій, які могли б ними керувати. Не було чітких вказівок щодо темпу, експресії чи динаміки, а також історичних записів для ознайомлення.
Щоб вивчити, як музиканти поводяться в такій ситуації, дослідник проаналізував кожен доступний професійний запис цього твору. За допомогою спеціалізованого програмного забезпечення кожну версію було вивчено побітно для відстеження темпу та тонких змін ритму протягом усього виконання.
Кожен піаніст інтерпретував твір по-своєму, особливо його незакінчений фінал. Деякі виконавці різко сповільнювалися, тоді як інші рухалися швидше. Жоден з них не збігався з іншим у точності, і навіть найраніший сучасний запис не встановив єдиного стандарту інтерпретації.
Доктор Крістофер Вайлі, автор дослідження та голова факультету музики та медіа в Університеті Суррея, підкреслив:
"Коли музиканти відкривають таку партитуру, вони стоять на порожньому місці. Хоча вона написана стандартною нотацією, яка є загальнозрозумілою, тут немає успадкованої мудрості, на яку можна було б спиратися в питанні того, як саме має звучати твір. Те, що я виявив під час аналізу сучасних записів, було не невеликим відхиленням в інтерпретації, а абсолютно різними музичними ідентичностями, що виникають з одних і тих самих нот. Це творчий і захоплюючий процес, але водночас тривожний".
Дослідження дозволяє припустити, що ця проблема ставатиме дедалі поширенішою в міру того, як твори історично маргіналізованих композиторів продовжуватимуть відкриватися заново. Це не обмежується лише музикою. Виконавці в театрі, танці та інших видах мистецтва також, ймовірно, зіткнуться з творами, яким бракує оригінальних інтерпретаційних традицій.
Замість того, щоб покладатися лише на написані партитури, дослідження рекомендує ширші підходи. Виконавцям може знадобитися звернутися до листів, мемуарів та інших особистих записів у пошуках підказок. У випадку зі Сміт її пізніші автобіографічні роздуми про персонажа, якого вона мала намір зобразити, дали важливе розуміння настрою, характеру та емоційного змісту твору.
Раніше УНІАН повідомляв, що на озері Мічиган зафіксували рідкісні та дуже небезпечні квадратні хвилі.