Це "Земля Мері Берд" – регіон, який сьогодні перетворився на поле наукового суперництва держав.
Унікальність Землі Мері Берд зумовлена не лише розміром цієї території, а й її правовим статусом. Регіон, більший за Іран і Монголію, а до того ж приблизно в п’ять разів більший за Польщу, вже майже століття залишається поза формальними претензіями держав. Його історія пов’язана з експедиціями адмірала Річарда Евеліна Берда, який у 1920-х і 1930-х роках картографував цю частину Західної Антарктиди.
Уряд США пізніше розглядав можливість офіційного претендування, але зрештою не заявив його. У дискусії про майбутнє Землі Мері Берд вимальовуються три можливі напрямки розвитку: визнання регіону особливою зоною досліджень під контролем ООН, підрив принципів Договору про Антарктику з боку великих держав та зростання економічного тиску, якщо танення льоду полегшить доступ до сировини, пише WP Tech.
Сьогодні цей фрагмент Антарктиди відіграє роль великої лабораторії для вивчення процесів, що впливають на всю планету. Вчені з 2020 року вказують, що потік геотермального тепла під крижаним покривом там на 50% вищий, ніж передбачалося раніше.
Це має пряме значення для темпів танення льоду та для аналізу кліматичних змін.
Особливе значення має й прихована під льодом вулканічна система. У 2024 році міжнародна група під керівництвом кількох американських університетів виявила щонайменше 138 гарячих точок, пов’язаних із мантійним плюмом, що сягає на 1,2 тисячі км углиб.
Дослідники пов’язують ці явища з поведінкою льодовика Туейтса. З наведених даних випливає, що тепло прискорює танення знизу на 15 см на рік – тобто швидше, ніж передбачали попередні оцінки.
Договір про Антарктику 1959 року перекрив шлях новим територіальним претензіям, але не зупинив зростання інтересу до регіону. Китай оголосив про запуск у 2026 році нової мобільної бази з підводними дронами, Сполучені Штати вп’ятеро збільшили фінансування антарктичної програми, а Європейський союз розпочав проєкт Beyond Epica, пов’язаний із глибоким бурінням.
У центрі цього суперництва сьогодні стоїть насамперед не сировина, а наукові дані. Зі звіту ООН за 2025 рік випливає, що 37 % світових кліматичних моделей ґрунтуються на даних з Антарктиди, і така сама частка прогнозів підвищення рівня морів залежить від досліджень Туейтса. Економічну цінність цієї інформації оцінили в понад 60 млрд доларів на рік.
Робота в цьому регіоні вимагає дій в екстремальних умовах. Температура там опускається до мінус 80 °C, вітер досягає 100 км/год, а ізоляція триває не менше восьми місяців на рік.
Тому дедалі більшу роль відіграють автоматизовані станції, що працюють на енергії вітру та сонця, які цілий рік забезпечують роботу датчиків і передають супутникові дані в реальному часі.
Правова порожнеча приваблює й більш символічні ініціативи. В останні роки з’явилися такі проєкти, як Велике герцогство Вестарктика (2001), Королівство Фінісмунд (2015) та Льодовикова республіка (2022). Реального політичного значення вони не мають, але показують, що Земля Мері Берд досі розбурхує уяву.
Зі швидким потеплінням клімату питання про майбутнє цього регіону стає дедалі важливішим: чи залишиться він спільним простором для досліджень, чи увійде в орбіту більш жорсткої геополітичної гри.
Раніше УНІАН повідомляв, що одна кліматична аномалія в океані вражає навіть вчених, а її наслідки відчує весь світ.