Пилипишин каже, що він не Нострадамус. У Кличка заявляють, що рішення Киїради небезпечне для міста. Зінченко вірить, що БЮТ скинув ярмо з бюджету... Думки експертів
Учора Київська міська рада дозволила продаж акцій “Хліб Києва”, “Київгазу” і “Київводоканалу”. Чи постраждають інтереси київської громади після приватизації цих стратегічних об’єктів - дізнавався УНІАН
Віктор Пилипишин, голова Шевченківської райдержадміністрації м. Києва:
Я НЕ ЧУВ, ЩО НА ЗАХОДІ Є ДЕРЖАВНІ ХЛІБЗАВОДИ
Дмитро Андрієвський, депутат Київради (Блок Кличка) :
ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ КИЄВА РІШЕННЯ
Приватизації в такому вигляді, як ми сьогодні бачимо в Києві, на Заході не існує. Працює тендерна основа надання таких послуг, там де немає монополістів. Там де мова йде про природних монополістів, таких як постачання води, муніципалітети і влада мають серйозні пакети і впливають на політику тих підприємств. Такої практики, щоб все це передавалося в приватні руки , тим більше в одні й ті самі, не має. У нас же сміття, хліб, газ і вода фактично знаходяться в одних руках.
Олександр Зінченко, лідер фракції БЮТ у Київраді:
ЦИМ РІШЕННЯМ БЮТ ФАКТИЧНО СКИНУВ ЯРМО З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ
Інтереси киян мають захищатися ефективним власником, а не формальним. Якщо формальний власник тільки весь час приносить проблеми на сесію у вигляді вимог щодо тарифів, боргів по погашенню, то це тільки розбещує всю економіку. Неефективна економіка починається з неефективного власника і неефективного підприємства.
Не можна сказати: от є таке рішення (тим більше на папері) і зараз почнуться зімни. Потрібно створювати механізм, відповідальну систему з боку Київради і КМДА. Це величезна робота щодо стабілізації всіх економічних монополій, з виведення їх на відповідальність, на звітність, на прозорість, на відкриті аудити.
Складність попередньої ситуації з хлібом полягала в тому, що загравали з однією монополією. “Київхліб” і “Київмлин” - це одна холдингова структура. А нам потрібні ринкові умови. Щоб адміністрація могла сказати: “З 1 вересня виставити на тендер на місяць умови закупівлі хліба і хлібобулочної продукції на 2009 р. і що ціни будуть коливатися в таких параметрах, якщо не виникне форс-мажорних обставин”. І з 1 по 30 вересня компанії подають запити. 5% ринку може закрити одна компанія, 10 інша і т.д. Конкуренція є свідченням переходу на нормальну цінову політику. Ціни утворюються не тільки в тарифному комітеті Київради і в управлінні цін КМДА. А ефективні ціни - це ще й ефективний ринок, коли кілька представників борються за нижню ціну.
Олександр Рябченко, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій:
ДО ЦІНИ НА ХЛІБ ВЖЕ ЗВИКЛИ ЯК ДО ГОЛОВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЗБРОЇ
Облгази здебільшого вже приватизовані по країні. Саме по газу я не переконаний, що це дуже добре, на відміну від води, яка є нашим внутрішнім ресурсом. Можливо, не варто було приватизувати облгази, бо по газу не можна гарантувати позитивну ситуацію. Є проблеми: ціна на газ, стосунки з Росією. Набагато важливіше те, що кожна людина буде отримувати газ, ніж те, хто буде власником на місцевому рівні. Ми б могли перейти до приватизації газопостачальних місцевих компаній через певний термін, коли з’ясується динаміка ціни на газ і будуть встановлені зрозумілі правила, за якими ціна для українських споживачів нараховується.
Хліб – це не є монопольна галузь. Це галузь конкурентна. І держава замість того, щоб централізувати ці функції, має зробити конкурентне середовище. Принаймні створити двох чи трьох чи більше виробників, які б конкурували між собою і це було б набагато краще, ніж централізоване управління. Ця тенденція по “Київхлібу” - все тримати в державній власності - не дасть нічого доброго. Хоча політично вона безумовно виграшна, бо до ціни на хліб вже звикли як до головної політичної зброї.
Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень:
ВТРАТА МІСТОМ КОНТРОЛЮ НАД “КИЇВХЛІБОМ” СТВОРЮЄ ПЕВНІ РИЗИКИ
На Заході ситуація з хлібопостачанням цілком протилежна. Там є низка приватних дрібних компаній, які мають хлібні магазини і постачають свою продукцію туди. Одночасно діють певні соціальні програми, тоді держава або міська влада здійснює якісь дотації, замовлення. Підприємства комунального господарства в основному формуються на основі державно-приватного партнерства. Це можуть бути частково державні, частково приватні підприємства, які працюють за контрактами. А можуть бути цілком приватні компанії, але знову таки вони працюють в певних регуляторних рамках, які визначааються або державою, або муніципалітетом.
Опитувала Анна Ященко