Російсько-грузинська війна: українці таки там були?

Україна має підстави порушити кримінальну справу проти посадовців ЧФ за фактом залучення громадян України до участі в бойових діях...

Днями Росія знову звинуватила українців в участі у бойових діях у Південній Осетії під час російсько-грузинського військового конфлікту в серпні 2008 року. “На боці грузинських збройних формувань у збройній агресії відносно Республіки Південна Осетія брали участь військовослужбовці регулярних військових підрозділів Міністерства оборони України, а також не менше 200 членів УНА-УНСО”, - заявили у Слідчому комітеті при прокуратурі РФ. У Міноборони України і Генеральному штабі Збройних Сил вкотре спростували цю заяву і розцінили її як спробу російської сторони скомпрометувати ВС України. У СБУ заяву РФ назвали брехливою. Ми поцікавилися у експертів, чи брали участь українці у військовому конфлікті і на чиєму боці.

Ігор Мазур, голова Київської організації УНА-УНСО:

ЯКБИ УКРАЇНЦІ ВОЮВАЛИ НА БОЦІ ГРУЗІЇ, ВІЙНА Б НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ ТАК ШВИДКО

Російські війська з чеченським чинником вже начебто впоралися. Грузія для них теж загрози не становить. Тому зараз під прицілом знаходиться Україна. Різними шляхами Кремль прагне завдати українським властям і нашій державі якихось ударів. Візит патріарха - це був візит ревізора. Подальша заява-звинувачення Медведєва - підтвердження цьому.

До річниці нашої Незалежності і подій в Осетії Росія вирішила вдарити по Україні, пригадавши продаж зброї Грузії і участь українців у торішньому військовому конфлікті.

Як тоді, так і зараз, вони оперують тією самою дезінформацією, яку самі й зліпили. Швидше за все, це робота ФСБ, яку можна назвати “веселі дармоїди”, тому що лише дармоїди могли білими нитками зварганити ті нібито “документи”. У них використовуються справжні прізвища - це свідоцтво повної дезінформації. Ніхто ніколи в зоні бойових конфліктів не використовує свої прізвища. Як правило, це псевдо. У мене в Абхазії в 90-х був псевдонім Тополя, він за мною залишився досі. Клени, дуби, дощі, вітри, тополі і т.д. На фотографіях обличчя заховані - ще один факт не на користь Кремля. Коли ми були на Кавказі в 90-х роках, ми ніколи своїх облич не ховали. Ми не боялися відповідальності, тому що ми ідейна організація. Навіть фотоматеріали вони не змогли підібрати більш-менш правдоподібно.

Інформація про 200 наших осіб. Та якби там дійсно було двісті наших, війна б не закінчилася через тиждень, як це сталося. Ми знаємо, що собою являють російські війська з інших конфліктів 90-х років. Це не настільки боєготові підрозділи, щоб їм не можна було завдати серйозної шкоди.

Українців не було і через певні юридичні норми.

Якби до нас звернулася українська або грузинська влада стати миротворчим підрозділом, ми б з великою радістю це зробили. Українці в зоні російсько-грузинського конфлікту були б найкращою стабілізуючою силою.

Це ще один удар по Україні напередодні президентських виборів. Попереду нас чекає ще не один такий удар.

Валерій Коновалюк, народний депутат (ПР), голова тимчасової слідчої комісії ВР з врегулювання кавказького конфлікту:

ПРИЙДЕ ДО ВЛАДИ ЯНУКОВИЧ І ВСЕ РОЗСЛІДУЄ 

У матеріалах звітів слідчої комісії, яка пройшла в грудні минулого року, ми представили Верховній Раді переконливі докази порушень і зловживань під час постачань зброї до Грузії, коли було завдано колосального збитку українському бюджету і обороноздатності української армії, в результаті того, що за безцінь було віддане сучасне озброєння Грузії. Наші військові фахівці управляли зенітно-ракетними комплексами і збивали російські літаки. Ми також представили список осіб, українських громадян, які знаходилися на момент конфлікту на стороні грузинської армії з їх даними, включаючи час, коли вони були евакуйовані літаком МНС з Грузії.

Фактично ми надали всю вичерпну інформацію, яка вимагала порушення кримінальної справи за фактом. Але вона стала предметом не лише спекуляцій, а й колосальної протидії нашої слідчої комісії з боку СБУ і Генпрокуратури.

На мій погляд, заяви слідчого комітету РФ зроблені з тієї причини, що Україна ігнорує і не розслідує обставини постачань зброї та участі наших громадян у конфлікті. Ми надали всі матеріали комісії, але за 8 місяців не одержали від Генпрокуратури ніякої відповіді.

Українці брали участь у військовому конфлікті. У нас зафіксовані імена, місця проживання, обставини, за яких вони туди потрапили, суми грошової винагороди, яку вони одержували кожного місяця. Все це у нас є. Просто я не тішу себе ілюзіями і знаю, поки Ющенко не буде усунений від влади на майбутніх президентських виборах, це розслідування блокуватиметься і саботуватиметься з боку правоохоронних органів. Там багато хто замішаний.

Степан Хмара, депутат Верховної Ради України попередніх скликань, УНП:

РОСІЯ САМА Є ДЕРЖАВОЮ-НАЙМАНЦЕМ

Кремль звинувачує Україну в тому, чим сама Російська Федерація займається з 1991 року - незаконним втручанням у внутрішні справи сусідніх країн, зокрема використанням власних збройних сил на їх територіях.

Потрібно звернутися до ООН і ОБСЄ із закликом провести розслідування незаконного використання регулярних підрозділів збройних сил Росії і російських найманців під час міжетнічних і внутрішньополітичних конфліктів у Грузії, Молдові, Вірменії, Азербайджані і Таджикистані.

Кримінальний кодекс України забороняє громадянам нашої держави брати участь у військових діях в інших країнах, тому всі так звані «найманці або найманці-миротворці» відразу опинилися б за ґратами. А Росія, навпаки, регулярно використовує свої «офіційні» й «неофіційні» підрозділи у військових конфліктах в інших державах, а недавно Президент Медведєв навіть направив у Думу законопроект, який дозволяє використовувати регулярні підрозділи за кордоном.

В той же час, згідно з міжнародним правом, а саме міжнародною конвенцією про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, служба в армії іноземної держави або участь у бойових діях на боці іншої країни можуть трактуватися як кримінально переслідувані дії. А якщо пригадати, що Росія неодноразово брала участь у внутрішніх і міжетнічних конфліктах за кордоном, цю державу можна сміливо назвати державою-найманцем. Наприклад, всі керівні посади у військових формуваннях тієї ж Південної Осетії займали і займають кадрові офіцери російської армії і ФСБ. Це найманство на державному рівні.

Дмитро Штибліков, керівник міжнародних програм Центру “Номос” (Севастополь):

УКРАЇНЦІ БРАЛИ УЧАСТЬ У ВІЙНІ, АЛЕ ЯК НАЙМАНЦІ РОСІЇ

Звинувачення на адресу України продовжують лунати й сьогодні. Зрозуміло, що ні фактів, ні доказів на підтвердження озвучених у Москві і Цхінвалі домислів, не представлено досі. Незважаючи на заяви офіційних осіб, через російські мас-медіа у свідомість мільйонів було введено образ щирого хлопця з українським паспортом у кишені, який пліч-о-пліч б`ється з афроамериканцями на вулицях Цхінвалі.

За моїми даними, українці брали участь у конфлікті, але не на боці Грузії.

Як ви пам`ятаєте, 9 серпня 2008 року кораблі російського Чорноморського флоту розпочали патрулювання морської акваторії біля берегів Абхазії. Заступник генштабу РФ Анатолій Ноговіцин пояснив, що кораблі ЧФ РФ задіяні в операції «з примусу до миру» в зоні конфлікту.

При поверненні в пункти постійної дислокації - Севастополь і Феодосію - на вимогу української сторони були представлені суднові ролі, які показали, що екіпажі плавзасобів забезпечення ЧФ укомплектовані громадянами України. Наприклад, у судновій ролі морського транспорту озброєння “Генерал Рябіков” вказано екіпаж у кількості 47 осіб. З них 40 є громадянами України. На плавучій майстерні ПМ-138 з 62 особами екіпажу - 58 громадян України. На танкері “Іван Бубнов”: з 66 - 65 мають українське громадянство. Приблизно так само виглядає картина на решті суден забезпечення.

Участь українських громадян у російсько-грузинському збройному конфлікті у складі Чорноморського флоту РФ, згідно з міжнародним правом, можна класифікувати як найманство. При цьому злочин скоїли не лише громадяни України, але й військово-політичне керівництво Росії і командування ВМФ і ЧФ, що використали у бойових діях громадян України.

Разом з міжнародним правом, на національному рівні у багатьох країнах діють закони, що забороняють вербування найманців. У Росії це стаття 359 КК РФ, де найманство віднесене до діяльності проти миру і безпеки людства. Тому використання українських громадян під час збройного конфлікту на кораблях ЧФ РФ згідно з російським законодавством є кримінальним злочином .

З іншого боку, стаття 447 КК України теж передбачає кримінальну відповідальність за найманство.

Виходячи з угоди між Росією і Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України, Україна має підстави порушити кримінальну справу проти посадовців ЧФ за фактом залучення громадян України до участі в бойових діях на території Грузії.

Війна в Грузії і участь у ній ЧФ показали, що безконтрольне перебування іноземних військових на своїй території несе для Києва цілу низку загроз. Оскільки у випадку, якщо опонентом РФ у збройному протистоянні опиниться ворожа Києву сторона, Україна ризикує, як мінімум, стати об`єктом удару у відповідь, адресованого російським військовим, а як максимум - бути втягнутою у військовий конфлікт.

Опитувала Анна Ященко