Вона розповіла також про різницю між помідором та томатом і походження болгарського перцю.
Картопля потрапляла на територію України різними шляхами, тому має дуже велику кількість назв. Про це у коментарі УНІАН розповіла викладачка української мови Діна Мущенко, відповідаючи на запитання щодо назв деяких овочів.
Так, стосовно того, скільки взагалі є українських назв картоплі - картопля, бараболя, крумплі, мандибурка, - експертка зауважила, що точну кількість назв картоплі встановити складно.
Мущенко додала, що на вебсайті "Інтерактивна карта діалектів" нараховується 46 одиниць, водночас у праці Юрія Кобова "Словник українських наукових і народних назв судинних рослин" (2004 р.) зафіксовано близько сотні.
"Таке розмаїття зумовлене тим, що картопля (бульба, бараболя, бандурка, ріпа) потрапляла на територію України різними шляхами: через Польщу, Австро-Угорщину, Російську імперію. Оскільки тоді не існувало швидких способів поширення інформації, завдяки яким можна було б закріпити одну назву, люди запозичували слова з інших мов й спрощували до зручної для вимови форми або називали за схожістю до вже відомих їм овочів", - пояснила викладачка.
Вона підкреслила, що етимологія кожного слова - це окрема історія культурних контактів, і навела декілька прикладів:
- картопля (варіантні назви - картошка, картопа, картох, картоха, картохлі) має походження від німецького Kartoffel, - це нормативне слово, яке потрапило до нас з німецької через польську мову. Сама ж німецька назва походить від італійського tartufo ("трюфель"), оскільки італійці порівнювали бульби картоплі з грибами трюфелями, що ростуть у землі;
- бульба (діалектизм, варіантні назви - бульбиця, бульбан, бульбах, больба та інші) походить від латинського bulbus та імовірно запозичене з польської мови, до якої прийшло з латинської. Означає "цибулина", "клубень", оскільки картопля - це і є підземний клубень. Назва прижилася на Поліссі та Галичині;
- бараболя (діал., варіантні назви - барабуля, барабона, бараболька, буля та ін.) походить від нім. Brandenburg - назви німецької землі Бранденбург, звідки картопля розповсюдилася на Центральну та Східну Європу;
- мандебурка (діал., варіантні назви - мандибурка, бурка, бурішка) має походження від нім. Magdeburg. Назва пов’язана з німецьким містом Магдебург. Вважається, що саме звідти привозили певний сорт картоплі. Це слово побутує на Івано-Франківщині;
- ріпа (варіантна назва - рєпа) - це питома назва і найдавніший спосіб номінації: люди просто перенесли назву звичного коренеплоду (ріпи), який вживали до появи картоплі, на новий овоч, що також росте у землі;
- крумплі (варіантні назви - кромплі, кумпери, грумплі, ґруля) походить від нім. Grundbirne і означає "земляна груша". Це запозичення з німецької через угорську (krumpli) та словацьку (krumpla) мови. Поширене на Закарпатті.
Мущенко підкреслила, що для українського народу картопля як "другий хліб". Це зумовило глибоке емоційне ставлення до овоча: його ретельно обробляли, вигадували десятки способів приготування (від дерунів до вареників із картопляною начинкою). Так, бараболя стала невід’ємною частиною нашої кулінарної традиції.
"Розмаїття назв картоплі - доказ того, як українська мова збагачувалася, творчо засвоюючи нові реалії життя через призму власного досвіду та контактів з сусідами", - сказала вона.
Викладачка розповіла, що слово "помідор" походить з італійської мови: "pomo d'oro", що буквально перекладається як "золоте яблуко".
"Коли перші жовті сорти томатів потрапили до Італії, вони вразили місцевих жителів своїм виглядом, тому їх охрестили "золотими яблуками". Згодом ця назва закріпилася в інших мовах, зокрема й в українській", - розповіла Мущенко.
Водночас слово "томат" походить від ацтекського "tomati" (назва рослини мовою науатль), яке потрапило до Європи через іспанську.
"Саме тому в англійській, іспанській та багатьох інших мовах за основу взято "томат" (tomato), а в українській - італійське "помідор" (pomodoro)", - пояснила викладачка.
Вона додала, що тлумачний словник СУМ-11 фіксує, що "томат" та "помідор" у значенні самої рослини та її плоду є синонімами. Тобто з погляду літературної норми рослину на городі можна називати як помідором, так і томатом.
"Словник також подає друге значення слова "томат" - соус, паста з помідорів (тобто продукти переробки), натомість "помідор" у цьому випадку вживати не прийнято", - зауважила експертка.
В агрономії та ботаніці послуговуються словом "томат" при описі культури чи сортів (наприклад, селекція томатів, агротехніка вирощування томатів), а помідорами називають плоди.
"Вживання слова "томат" замість "помідор" не вважається лексичною помилкою, але словосполучення "помідорна паста" замість "томатна паста" є стилістично недоречним, бо суперечить усталеній термінологічній практиці", - сказала Мущенко.
Крім того, стосовно того, що чому на заході України кажуть "парадичка" (у множині - "парадички"), вона зауважила, що це слово діалектизмом, поширеним на Закарпатті. Це слово потрапило до регіональних говірок через тісні культурні та мовні контакти з сусідами:
- в Угорщині - paradicsom
- у Словаччині - paradajka
- у Сербії - парадајз
- у Словенії - paradižnik
"В основі цих назв лежить слово paradise (рай), оскільки свого часу ці яскраві, смачні плоди вважали "райськими яблуками". Тож парадичка - місцева адаптація європейського терміна, що підкреслює культурну спорідненість регіону з Центральною Європою", - пояснила викладачка.
Крім того, на запитання щодо того, звідки взялася назва "болгарський перець", і чи правда, що солодкий перець та гострий чилі - це насправді одна рослина, Мущенко розповіла, що хоча батьківщиною перцю є Америка (звідки він потрапив до Європи у XV столітті), саме болгарські селекціонери у свій час зробили значний внесок у розвиток та популяризацію солодких м’ясистих сортів.
"У період активного постачання овочів з Болгарії до країн СРСР ця назва стала загальновживаною для розрізнення солодких різновидів і гострих", - сказала вона.
Так, солодкий перець та гострий перець чилі належать до одного біологічного виду - Capsicum annuum (стручковий перець звичайний). Різниця між ними полягає лише у сорті та вмісті алкалоїду капсаїцину, який і відповідає за пекучість.
У "болгарського" перцю в процесі селекції вміст цієї речовини було зведено до мінімуму, тому ми відчуваємо лише солодкість та м’ясистість плоду.
"Українською можна називати перець солодкий або овочевий, стручковий перець (біологічна назва), паприка (хоча це синонім, в основному вживаємо, коли йдеться про висушений і мелений перець - спецію)", - зазначила викладачка.
Водночас слово "поприґа" (перець) - діалектне й поширене на Закарпатті. Найімовірніше, воно походить від угорського paprika, але трансформувалося під впливом місцевих фонетичних особливостей.
Говорячи про те, чому одні овочі мають багато варіантних назв, а інші - ні, Мущенко зауважила, що це питання не має єдиного пояснення. Його варто розглядати на перетині історії, географії, лінгвістики, діалектології, кулінарії, психології тощо.
Так, наприклад, назви овочів, що ростуть на нашій землі з давніх часів (капуста, буряк, цибуля тощо), мають лише по кілька діалектних відповідників. Натомість картопля, яка зʼявилася в другій половині XVIII століття, і поширилася за посередництвом різних країн, має близько 100 варіантних назв.
"Також на словотвір впливає географічна ізоляція та специфіка місцевих діалектів. Не варто забувати й про народну творчість, яка дуже любить порівняння, метафори тощо", - сказала експертка.
Як повідомляв УНІАН, раніше вчителька української мови Тетяна Шкарлута розповіла про вживання назв деяких літніх ягід. Зокрема, вона зазначила, що чорниця та яфина - це одна й та сама ягода, але яфина є діалектною назвою, поширеною на Гуцульщині, Закарпатті, Бойківщині та в частині Полісся.
Натомість лохина - це інший вид ягоди: вона більша, має світлу м'якоть і майже не фарбує руки. Через вплив російської її часто називають голубикою, однак нормативною українською назвою є саме лохина.