Підпишіться на нас в Google
Багато туристів, вирушаючи в подорож до місця своєї мрії, нерідко недооцінюють проблеми, які можуть виникнути у них під час подорожі. Чого тільки варті "горе-альпіністи", які щороку гинуть на Евересті.
Ось і американський тревел-журналіст та режисер Білл Како не врахував усіх необхідних нюансів, вирушаючи до перуанського Куско – одного з найвисокогірніших населених міст світу, розташованого на висоті близько 3 400 метрів.
"Я думав, що готовий до життя на висоті 11 тисяч футів. Я помилявся. Почну зі зізнання: коли мене попереджали про висоту в Куско в Перу, я ввічливо кивав, посміхався і одразу ж ігнорував усі їхні слова. "Зі мною все буде гаразд", – казав я собі. Наскільки все може бути погано? Спойлер: дуже погано", – констатує чоловік.
За його словами, щойно прилетівши до Куско, він вдихнув місцеве насичене свіже повітря й вирішив, що йому нема про що турбуватися. І його абсолютно не збентежило запитання співробітниці готелю, яка поцікавилася, чи не відчуває він ще висоту.
Почувши від нього негативну відповідь, дівчина все ж провела Білла до столика поруч із стійкою реєстрації, де були розкладені безкоштовні засоби від гірської хвороби. Вдень рекомендувалося випити чай із листя коки, з якого також виготовляють кокаїн, а ввечері – мунью, або андський м'ятний чай, оскільки він не містить кофеїну.
"Наслідуючи Тоні Монтану (герой фільму "Обличчя зі шрамом" у виконанні Аль Пачіно – ред.), я схопив пакетик коки, кинув його в гарячу воду і вирішив, що щойно зробив себе невразливим", – згадує чоловік.
Однак уже під час першої прогулянки по усіяних сходами горбистих вулицях Куско він почав відчувати дискомфорт. Спочатку він волів не звертати на це уваги, мовляв, "що тут такого, задишка, просто не треба поспішати". Але наступного дня він прокинувся з легким головним болем і сильно потрісканими губами.
"Мене попереджали, що висота може спричинити зневоднення, але я не очікував такого. Я швидко випив дві пляшки води, намастив губи бальзамом і вирушив до вестибюля за ще однією порцією чаю з листя коки. Все ще сповнений рішучості досліджувати світ, я вирушив вулицями у пошуках архітектури інків, стародавніх руїн і міцної кави, яка могла б розвіяти втому. Я піднімався нескінченними сходами й ішов гірськими дорогами, щоб дістатися до Саксайуамана – руїн цитаделі інків XV століття, що височіє над містом. Весь цей час моє тіло немов кричало: "Навіщо ти це з нами робиш?" Але я продовжував іти вперед. Заперечення працює... доки не перестане працювати", – розповідає Білл.
На третій день у Куско чоловік почувався розбитим, але, попри своє "не хочу", вирушив на заплановану раніше екскурсію до Мачу-Пікчу. І тут настало полегшення – опустившись усього на 400 метрів, він відчув себе набагато краще. Однак після повернення до Куско всі неприємні симптоми повернулися: головний біль, поверхневе дихання та втома.
"До того моменту, коли я зійшов з поїзда – з повним шлунком і кількома випитими піско сауерами – мені просто хотілося згорнутися калачиком і дозволити темряві поглинути мене. Повернувшись до готелю, я згадав те, що мені сказали під час реєстрації: вони пропонують безкоштовний кисень для гостей, які страждають на гірську хворобу. Тоді мені це здалося кумедним, наче кумедний трюк, покликаний додати трохи місцевого колориту для туристів. Тепер це звучало як порятунок", – згадує Білл.
Незабаром йому прямо в номер привезли повнорозмірний медичний кисневий балон. Одночасно фельдшер перевірив його рівень кисню – всього лише 85% при нормі 95–100% для дорослої людини.
Однак кисень був лише тимчасовим заходом, оскільки вранці чоловік знову почувався погано. Єдиним полегшенням для нього було те, що це був день вильоту з Куско.
"Я ще ніколи так не радів можливості просто посидіти в герметичній кабіні літака й подихати цим чудовим рециркульованим повітрям. Мій час у Куско не був розслаблюючим. Він не дав мені відпочити. Але це й не було метою", – зазначив він.
Водночас Білл додав, що не шкодує про подорож, навіть попри всі пережиті незручності.
"Бувають і такі моменти, коли п'єш коктейль, а за вікном пропливають Анди, коли крізь туман видніється Мачу-Пікчу, коли їдеш із групою незнайомців у вагоні поїзда, – і розумієш, що все це – частина "плати за враження". І іноді ця плата – невелике кисневе голодування", – констатував він.
Подорож до Перу – поради туристам
Як повідомляв УНІАН.Туризм, раніше експерти Condé Nast Traveler опитали досвідчених туристів та місцевих жителів, коли найкраще вирушати до Мачу-Пікчу.
Своєю чергою експерти Lonely Planet порадили звернути увагу на перуанську гастрономію, адже столиця країни "Ліма швидко стає однією з найбільших гастрономічних столиць світу".
Вас також можуть зацікавити такі новини:
- Турист відвідав усі країни Південної Америки й розповів, від яких із них краще триматися подалі
- Одне з найдикіших місць на планеті: у Чилі створюють унікальний національний парк
- Перу відкриє новий аеропорт із більш прямим доступом до Мачу-Пікчу
Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і переглядайте мальовничі фото з усього світу на Telegram-каналі УНІАН.Туризм.
