Після того, як наприкінці липня Уряд уточнив правила отримання "бойових" повісток зокрема поштою, деякі нюанси все одно залишились нерозкритими. Приміром, стосовно осіб, які перебувають за межами України. Хто ж може отримати такі повістки поштою, які наслідки можуть настати для осіб за межами України та аспекти, пов’язані з екстрадицією.
Отже, за новою редакцією пункту 88 Порядку №560, повістка про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження служби може вручатися особисто під підпис або надсилатися рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою місця проживання. Ключова умова для надсилання такої повістки — особа має пройти медичний огляд (ВЛК) та, за потреби, професійно-психологічний відбір. Тобто, "бойову" повістку можуть отримати лише ті резервісти чи військовозобов’язані, які мають чинний висновок ВЛК про придатність до військової служби (нагадаю, він проходить щорічно).
Таким чином, особи, які, умовно, проходили ВЛК у 2022 році, чи взагалі ще у школі, але відтоді не оновлювали медичний висновок, не підпадають під дію цієї норми (їхній висновок ВЛК уже не вважається чинним).
Відповідно, такі особи не можуть отримати "бойову" повістку поштою.
Не отримають таку повістку також ті, хто має чинну відстрочку від призову (наприклад, за сімейними обставинами, станом здоров’я чи бронюванням), оскільки відстрочка звільняє від мобілізації на період її дії. Від призову поштою фактично звільняються і заброньовані працівники, які перебувають на обліку в ТЦК (якщо їх бронювання актуальне).
А от особи з чинним висновком ВЛК та не мають відстрочки чи бронювання, є "групою ризику". Ба більше, це дії, навіть якщо вони перебувають за кордоном, адже повістка може бути надіслана за задекларованою або зареєстрованою адресою в Україні.
Чи можна відмовитись від повістки, перебуваючи за межами України? Не отримавши "бойову" повістку, надіслану поштою (через відсутність за адресою чи відмову від отримання), повістка все одно вважається врученою. У такому разі ТЦК може внести дані особи до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів ("Оберіг") як такої, що ухиляється від мобілізації.
Це може призвести до:
Для осіб, які перебувають за кордоном, безпосередні наслідки обмежуються. Повістка, надіслана поштою, не матиме юридичної сили за межами України, а іноземні органи не зобов’язані реагувати на неї.
Однак, якщо особа планує повернення в Україну, згадані ризики - розшук, кримінальне провадження, стають актуальними.
Чому для осіб, які перебувають за кордоном, ризики мінімальні? Якщо особа не порушує міграційне законодавство країни перебування, ніяких автоматичних міжнародних санкцій чи переслідувань за неявку за повісткою не передбачено, якщо це не пов’язано з іншими правопорушеннями.
Окремо варто розповісти про екстрадицію за ухилення від мобілізації (за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу)). Вона можлива лише за наявності міжнародного договору про правову допомогу або екстрадицію між Україною та країною перебування особи, а також за умови подвійної кримінальності. Тобто, діяння має бути злочином у законодавстві обох країн. Наприклад, у Швейцарії ухилення від військової служби не є кримінальним правопорушенням. Тож на практиці екстрадиція за статтею 336 КК є складною і рідко застосовується через бюрократичні процедури та відсутність аналогічних норм у законодавстві багатьох країн.