Голокост - страшна трагедія для України та всього світу, про яку нам важливо пам'ятати.
Щороку у січні світ відзначає День пам’яті жертв Голокосту, пов’язаний із визволенням концтабору Аушвіц у 1945 році. Під час трагедії Україна зазнала величезних втрат - близько 1,5 мільйона євреїв були знищені на її території. Водночас українці проявляли масовий опір і рятували тисячі життів. Керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Антон Дробович розповів УНІАН, чому знання та пам’ять про Голокост допомагають розуміти історичний контекст та які міфи про трагедію досі панують в Україні.
Варто запам'ятати, що 27 січня - День пам'яті жертв Голокосту в усьому світі та в нашій країні. Цю дату встановила Генеральна асамблея ООН у 2005 році як День пам’яті. Вона пов’язана зі звільненням у 1945 році в’язнів концтабору Аушвіц військами 60-ї армії Першого Українського фронту біля польського Освенцима. Саме звільнення Аушвіца - одного з найстрашніших символів нацистських злочинів - стало знаком припинення Голокосту.
"Хоча насправді мало людей знають, що після звільнення в'язнів Радянський Союз потім ще використовував Аушвіц як свою власну в'язницю і місце тортур", - наголосив Дробович.
"На жаль, на території України нацисти знищили близько чверті всіх єврейських жертв Голокосту - приблизно 1,5 мільйона з понад 6 мільйонів убитих. Водночас саме в Україні був значний опір нацизму й масове рятування євреїв: країна посідає одне з провідних місць у світі за їх кількістю", - наголосив експерт.
Саме тому, за його словами, для українців та українського історичного контексту, це є надзвичайно важливою темою.
Водночас про цю страшну трагедію є чимало міфів. В День пам'яті Голокосту експерт розвінчав кілька з них.
"Дуже довгий час історія Голокосту на території України була маловідома в широкому контексті, тому що Радянський Союз був антисемітською країною та системно на державному рівні переслідував євреїв і зокрема замовчував історію Голокосту, тому найбільша проблема якраз в тому, що мало людей знають про трагедію, її масштаби. Наприклад, за різними даними понад 400 гетто було на території України й в абсолютно різних містах", - зазначив він.
Дробович додав, що багато мешканців міст, де в роки війни існували гетто або діяли нацистські табори, досі не знають про це. Саме необізнаність є однією з найбільших проблем пам’яті. Її підсилює небезпечний міф, нав’язаний тоталітарною комуністичною пропагандою, нібито трагедія Голокосту - "чужа", не пов’язана з українцями.
"Це форма відчуження від власної історії. Голокост - не лише загальнолюдська трагедія, а й безпосередня частина історії України, адже єврейська спільнота століттями була невід’ємною складовою українського суспільства - сусідами, друзями, родинами. Тобто сильно інтегровані", - зазначив він.
Водночас виокремити "більш" чи "менш" постраждалі регіони складно, однак найбільших втрат зазнали населені пункти, де єврейська громада традиційно становила значну частину населення.
"Масові вбивства й гетто існували всюди, де мешкали єврейські громади - від Маріуполя, Харкова й Одеси до Києва, Вінниці та сотень менших міст і селищ. Євреї жили практично по всій території України, тож майже кожна громада має власну трагічну сторінку Голокосту", - зазначив Антон Дробович.
Експерт також розповів, які в Україні є місця масових убивств євреїв та інших жертв трагедії. У Бабиному Яру, за різними оцінками, під час нацистської окупації було вбито від 30 до 70 тисяч євреїв. Водночас існують й інші місця масових розстрілів, де загинули десятки тисяч людей, але питання Голокосту не зводиться лише до цифр.
"Багато таких місць значно менш відомі. Серед них - Дробицький Яр поблизу Харкова, місце масових убивств у Кам’янці-Подільському, а також території біля Маріуполя. Зокрема, на околиці села Бердянське, у північно-західному передмісті міста, неподалік балки Таки Джоу, на Новому цвинтарі, відбулося масове вбивство євреїв. Сьогодні це місце відоме як меморіал "Менора", - каже фахівець.
Для нацистів убивство євреїв, ромів і політичних противників було поставлене на "технологічний" потік - подібно до того, як сьогодні російський режим переслідує українців, каже експерт. Людей зганяли в гетто, концентрували, а згодом вивозили у віддалені локації, зручні для масових страт і приховування слідів злочину. Саме тому урочища, яри та балки стали типовими місцями цих убивств.
"І тому в будь-якому місті чи містечку, де була велика частина єврейського населення, на жаль, як правило, і були такі місця масових розстрілів. Тисячі, без перебільшення, тисячі ярів, ям, ярочків на території всієї України", - зазначив Дробович.
Французький дослідник Голокосту Патрік Дебуа запровадив термін "Голокост від куль", щоб описати специфіку знищення євреїв на території України. Тут нацисти переважно не використовували газові камери, а здійснювали масові розстріли.
За словами експерта, найкращий спосіб відзначити День пам'яті жертв Голокосту - більше дізнатися про цю трагедію, щоб злочин нацистів не був забутий.
"Нам дуже бракує повноцінного історичного контексту. Ми багато говоримо про Бабин Яр - безумовно важливе місце пам’яті, яке довго замовчувалося й досі недостатньо досліджено. Але регіональний вимір Голокосту в Україні майже не представлений: численні місця масових убивств і гетто залишаються маловідомими", - каже Дробович.
Він додає, що ще один сумний висновок полягає в тому, що світ загалом зробив небагато справжніх уроків із трагедії Голокосту. Показовим є приклад Варшавського гетто та діяльність Еммануеля Рінґельблюма, який не лише боровся за збереження єврейської громади, а й системно документував нацистські злочини. Разом з однодумцями він ховав архіви, намагався передати інформацію на Захід і достукатися до міжнародної спільноти, зокрема через медіа, аби правда про злочини нацизму стала відомою світу.
При цьому, на початку вони вірили: варто передати світу правду - і це змусить діяти, врятує життя. Та з’ясувалося, що навіть достовірна інформація про масові злочини не стала достатнім стимулом для рішучих кроків - ані санкцій, ані військових дій, ані реальної мобілізації. Цю мовчазну байдужість світ переживає й нині, підсумував експерт.
Дробович також пояснив, чому особливо важливо говорити про це саме зараз в контексті війни з Росією і масових злочинів проти цивільного населення.
"Пам’ять про Голокост слугує важливим нагадуванням про стійкість для спільнот, які переживають сучасні злочини та агресію. Вона показує, що навіть у найскладніших умовах не можна здаватися", - каже Дробович.
За його словами, приклад створення держави Ізраїль та діяльність Яд-Вашем демонструють, що завдяки дослідженню злочинів, переслідуванню винних і підтримці рятівників можна досягти справедливості.