Як правильно обирати іграшки дітям / фото ua.depositphotos.com
Яскраві вітрини дитячих магазинів нагадали УНІАН про актуальні питання - де батькам брати гроші на "модні" іграшки дітям та чи треба купувати все, що короткочасно стало "модним", завдяки маркетинговим пасткам? Розпитали дитячих психологів про те, чи зважають діти на "модність" забавки, як правильно обирати іграшки та чи треба дитині їх мати багато.
Уявіть ситуацію: ваша дитина просить купити модну, дорогу іграшку. Одна справа, якщо просить про автомобіль з дистанційним керуванням, як у сусідського хлопчика, бо мріє стати гонщиком. Тобто, ця іграшка відповідає захопленню дитини. Інша справа, якщо ви переконані, що гратися іграшкою дитина не буде... Ваші дії?
Психотерапевт психологічного центру Altera Вадим Скварко зауважує: в таких випадках важлива правильна реакція батьків. Наприклад, можна пропонувати дитині гідну альтернативу: «Ми піклуємося про тебе, тому не купимо цю іграшку. Але ми вигадали для тебе дещо краще… Далі запропонувати дитині обрати з-поміж відібраних вами варіантів. Щоб вибір насправді був очевидним. Батьки вміють це робити, і це нормально. Це піклування, не маніпуляція».
Можна використовувати бажання дитини мати дорогу іграшку, як мотиваційний інструмент для розвитку та виховання. «Хочеш іграшку – підтягни оцінки або роби щось по дому. Дитина вчиться не складати руки, не думати відразу: «Не можу це отримати». А вчиться робити щось, щоб отримати бажане», - пояснює психолог.
Добре, коли батьки мають відвагу щиро сказати дитині, чому не можуть купити іграшку, пояснити власні обмеження. «Коли батьки кажуть: «Ми були б раді, щоб у тебе була ця іграшка. Але у нас немає можливості», - це інша розмова. Важливо, щоб батьки спілкувалися щиро. Діти здатні це розуміти», - розповідає Скварко.
За його словами, поширена помилка багатьох батьків – вигадувати дитині провину. Мовляв, не будемо купувати тобі іграшку, бо погано себе вів. Цього робити не варто. Тим більше дитина нерідко може асоціювати бажану іграшку зі ставленням батьків до неї. «Важливо формувати з дитиною такі стосунки, щоб вона розуміла, якщо навіть іграшку не куплять, батьки люблять та піклуються про неї», - зауважує експерт.
Чи оцінюють діти «модні» іграшки, та чому їх прагнуть купувати батьки? Дитячий психолог Ірина Басиста пояснює, що віком до 6-8 років діти не зрозуміють та не оцінять «модні» іграшки, адже ще досить обмежені у джерелах отримання інформації. Тільки з 8-10 років вже можуть помітити, як зі своїми іграшками виділяються серед дітей. Як з появою нової іграшки інші діти виявляють до них більше інтересу. «Звичайно, ці реакції будуть підкріплювати у дитини бажання отримувати щось нове раніше за інших», – розповідає вона.
«В підлітковому віці цінність дорогих іграшок зміцнюється, у дитини зростають запити. Але прагнути бути в тренді – це нормально. Справжні ризики глибші – наприклад, віра у власну винятковість може призвести до розчарування», – додає Басиста.
Варто відзначити, що нерідко саме батьки, купуючись на маркетингові прийоми, обирають для дітей модні іграшки, які вартують «дурних грошей». На думку Ірини Басисти, мотивацію батьків купити дитині все трендове часто можна пояснити прагненням щось компенсувати. «Найцінніше, що батьки можуть дати дітям – час і любов. Якщо у батьків на дітей немає часу, вони можуть виправдовувати свою відсутність так: «Заробляємо, щоб купувати тобі краще». Врешті дитина відчуває свою непотрібність та вважає, що відносини вибудовуються через дорогі предмети. А любов показується через дорогі модні іграшки. Тобто, це порушує саму суть відносин», – каже вона.
Дитячий клінічний психолог Ірина Королець переконана, що батьки рідко «відкуповуються» від дитини через власне почуття провини. Здебільшого, вони все-таки хочуть подарувати радість, розвинути здібності дитини, подбати про легке дитинство (життя в достатку). «Батькам складно. Вони хочуть допомогти дитині відчути себе впевнено, «щоб не гірше ніж у всіх». При цьому, ринок іграшок транслює цінності суспільства, впливає на формування світогляду дитини», - пояснює експертка.
«Дітям теж нелегко. Вони залежні від батьків, потребують уваги, не вміють розпізнавати свої потреби від бажань, тільки формують смаки та пробують різні моделі поведінки, будуючи стосунки з оточенням. Швидким засобом досягнення всього цього є придбання нової іграшки», - додає вона.
Дитячий психолог Анастасія Плотнікова нагадує про гіпотезу, згідно з якою, купуючи класні та дорогі іграшки дітям, батьки нібито реалізовують свої дитячі незадоволені потреби. Однак, на думку експертки, насправді дарувати подарунки дітям – це одна з п’яти мов любові на рівні з якісною увагою, фізичним контактом, словами заохочення та підтримкою. «У нашій культурі саме такий спосіб порадувати дитину є поширеним. Але ми маємо пам’ятати, що є альтернативи – зі значно вищим КПД та можливістю зробити дитину щасливою. Для цього не потрібно оточувати її нескінченною кількістю іграшок. Бажаю усім почуття міри», - підкреслює вона.
Анастасія Плотнікова наголошує: надмірна кількість іграшок не йде на користь дитині. По-перше, дитина менш зацікавлено вигадує нові способи гри, тому не розвиває творче мислення: «У неї немає потреби щось придумувати, адже достатньо перейти до іншої іграшки. Зникає необхідність гратися уявним посудом, пити уявний чай чи платити в магазині уявними грошима».
«Коли у дитини є усі можливі комбінації конструктора та готові лялькові будиночки, їй не хочеться «псувати» реквізити для гри доповненнями у вигляді побутових предметів. Гра стає одноманітною, обмеженою. При цьому, якісна вільна гра є основою для формування базових психічних процесів», - пояснює Плотнікова.
По-друге, якщо у просторі забагато штучних іграшок, дитина менш заохочена гратися камінчиками, палицями, піском чи рослинами та зростає в сенсорно збідненому середовищі. Через це виникають труднощі з розвитком сенсорного сприйняття, за яким стоїть здатність сприймати, класифікувати та об'єднувати інформацію з навколишнього світу. «Цікаво, що найбільш сприйнятливий період для розвитку сенсорного сприйняття - від 0 до 5 років. Недоотримавши, цього не надолужити», - зауважує психолог.
Надмірна кількість іграшок може спричинити у дитини проблеми з увагою. Анастасія Плотнікова розповідає, що у дітей раннього віку обмежені можливості концентрації уваги (вони практично не можуть зосередитися на предметі гри в умовах перенасичення стимулами). «Гра в такому разі часто виглядає так: діти дістають усі іграшки, а потім безладно блукають кімнатою, бо не можуть якісно погратися», - пояснює вона.
Ба більше, при надмірній кількості іграшок існує ймовірність недостатнього розвитку навичок гри. Так, в нормі гра дітей віком після 3 років повинна характеризуватися зародженням сюжету, режисерських, а надалі - і рольових ігор. В середовищі, де неможливо зосередитися, ці важливі властивості гри не зможуть розвиватися. «Поширена ситуація, коли дитина дошкільного віку грається на рівні малюка 2 років (маніпулює предметами, перекладає іграшки, не розвиває сюжет). Така гра не має соціального змісту. Існує ризик, що дитині буде складніше засвоїти систему людських взаємин у світі», - розповідає Плотнікова.
Зі свого боку Ірина Королець зауважує: дослідження є різні. Так, одні говорять, що при наявності меншої кількості іграшок, дитина більше розвиває фантазію, концентрацію, увагу, розвиває лідерські навички, гнучкість та терпіння. Однак надмірне обмеження в кількості забавок може призвести до зниження в інтелектуальній та емоційній сферах. Інші дослідження кажуть, що наявність великої кількості іграшок краще розвиває аналітичні здібності дитини, допомагає їй визначити свої таланти, зрозуміти свої смаки та бажання. «Водночас може розвинутися нудьга (як невміння себе зацікавити та бути із власними незручними емоціями), залежність від іграшок, яка може призвести до погіршення комунікативних навичок та, навіть, до порушення прив’язаності (адже немає улюбленої іграшки та є ймовірність, що з батьками дитина проводить менше часу через велику кількість іграшок)», - розповідає Королець.
Дитячий психолог Плотнікова звертає увагу: іграшки для дитини повинні бути різноманітними, як з точки зору фізичних властивостей, так і за смисловим навантаженням.
Граючись, дитина має залучати якомога більше каналів сприйняття. Тому чудово буде мати іграшки, які стимулюють тактильну сенсорну систему (м'які, шершаві, гумові, дерев’яні, магнітні, антистрес-іграшки тощо). «Такі іграшки матимуть чудовий заспокійливий ефект. Чудово, коли є різноманітні тактильні лото, сенсорні мішечки, зокрема з ароматизованими наповнювачами», - пояснює психолог.
За її словами, аудіальний канал сприйняття добре розвивати за допомогою дитячих музичних інструментів або предметів побуту, які видають специфічні звуки. Візуальне сприйняття – це усі естетичні предмети, блискучі камінчики, набори для експериментів, які зачаровують своєю красою та магією.
«Окремо варто приділити увагу іграшкам для сюжетної гри. У кожної дитини мають бути ляльки чи фігурки людей, тварини, добрі та злі персонажі. А от чого точно має бути небагато – то це інтерактивних чи музичних електронних іграшок, які скоріше перенавантажують сенсорну систему дитини, аніж чинять корисну розвивальну дію», - підкреслює Плотнікова.
Психотерапевт психологічного центру Altera Вадима Скварко зауважує: звісно, дітям потрібні матеріали для розвитку, але це не обов'язково мають бути іграшки. Це можуть бути просто фарби, олівці, пластилін, з якого діти ліплять форми, образи і грають у них: «Головне, що потрібно дитині – це увага, інтерес, захоплення. Пам’ятаєте жарт: приносиш дитині кульок іграшок, а вона грає лише з кульком?»
Зі свого боку психолог Ірина Королець зауважує, що «трендові іграшки» (життя яких, як правило, короткотривале, бо плинність модних іграшок швидка) часто дають можливість відчути щастя, приналежність, винятковість, відчути власну гідність та зробити видимим. Дитина бажає їх мати, щоб відчути вищезгадані емоції. Тому було б добре, якби дорослі вчили дітей отримувати такі ж емоції різними способами.
Ірина Петренко