Рятувальник спецпідрозділу ДСНС "Дельта" Олександр Кізілов в інтерв’ю УНІАН розповів, чому цей загін називають елітним та на чому сфокусована його робота під час війни.
У структурі ДСНС України з серпня 2025 року діє спеціальний мобільний загін "Дельта" – команда універсальних спеціалістів, які виконують завдання у найекстремальніших умовах – у небі, на воді, під землею. Саме цей підрозділ залучався і залучається до розбору найскладніших завалів після жорстоких ударів ворога по Києву, Харкову, Тернополю та інших містах України.
УНІАН поспілкувався з представником підрозділу, заступником начальника частини швидкого реагування пошуково-рятувальної та парашутно-десантної служби Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України Олександром Кізіловим про те, в яких умовах працюють універсальні рятувальники, які випадки найскладніші та що потрібно робити цивільним, аби врятуватись.
Пане Олександре, чим підрозділ "Дельта" вирізняється з-поміж інших в ДСНС? Чому його називають елітним?
"Дельта" – це концентрований набір найкращих фахівців різних профілів, об’єднаних в одному мобільному підрозділі. Наші рятувальники – універсальні: кожен боєць володіє одразу кількома спеціалізаціями та здатен працювати в найскладніших і найнебезпечніших умовах.
На відміну від більшості підрозділів ДСНС, які мають вузьку спеціалізацію (пожежники, водолази чи піротехнічні підрозділи), "Дельта" поєднує всі ці компетенції в одній команді. Саме ця універсальність, висока підготовка та здатність швидко реагувати на надзвичайні події будь-якої складності й роблять підрозділ елітним.
Як особисто ви доєдналися до "Дельти"?
Після закінчення університету я працював у Маріуполі. Коли місто окупували, залишався в Донецькій області, працюючи за ротаційним графіком.
Згодом мені запропонували посаду в підрозділі "Дельта", і нині я є заступником начальника частини. Для мене це був свідомий вибір: я хотів працювати серед найкращих рятувальників, мати доступ до найсучаснішого обладнання та постійно розвиватися, щоб стати справжнім фахівцем у своїй справі.
Скільки зараз рятувальників налічується у підрозділі?
Поки є вільні місця, ми перебуваємо на етапі розширення. У нас має бути чотири оперативні групи.
В якому місті базується загін?
Неважливо, де ми базуємось, головне – ми можемо виїхати для виконання завдань у будь-який регіон України.
Розкажіть про специфіку підготовки команди. Що треба вміти, щоб стати частиною "Дельти"?
Насамперед кандидат має бути фізично підготовленим, адже робота в підрозділі – це безперервна залученість безпосередньо на місцях надзвичайних ситуацій, яка потребує витривалості та сили. Не менш важливою є й психологічна стійкість: рятувальник регулярно стикається з критичними та емоційно важкими ситуаціями і має вміти витримувати таке навантаження.
Кожен рятувальник обов’язково проходить стажування з аварійно-рятувальної, верхолазної, хімічної, парашутно-десантної, домедичної підготовки, а також з ідентифікації вибухонебезпечних предметів. Під час цього етапу стає зрозуміло, наскільки навички людини відповідають специфіці роботи підрозділу, і чи зможе вона підсилити команду.
Важливо розуміти, що такий формат служби підходить не всім. Не кожен витримує інтенсивний темп і графік роботи, зокрема, через сімейні обставини, фізичні або психологічні навантаження. Так само ключовою є здатність до навчання: якщо людині не вдається опанувати необхідні навички, вона не зможе працювати в "Дельті".
Ви сказали, що загін може виконувати завдання у будь-якому регіоні країни. На чому зараз фокус роботи? Маю на увазі, за яких умов підрозділ залучають до тієї чи іншої надзвичайної події?
В умовах воєнного стану в Україні нашим пріоритетом номер один є оперативне реагування на артилерійські, ракетні та авіаційні удари по критичній інфраструктурі, житловому сектору. Основний фокус роботи підрозділу – пошук людей під завалами, ліквідація пожеж і усунення загроз обвалів.
Ми залучаємося до робіт, зокрема, ліквідації аварій на енергетичних, промислових та інших потенційно небезпечних об’єктах.
Можете розказати, як виглядає типовий виїзд "Дельти" на виклик – від сигналу тривоги до завершення операції?
Після надходження сигналу тривоги першою на місце події виїжджає чергова зміна. Вона проводить первинну оцінку обстановки та передає інформацію іншим групам підрозділу, які, за потреби, оперативно залучаються до роботи, особливо у разі масштабної надзвичайної ситуації.
Безпосередньо на локації проводиться розвідка: визначається рівень небезпеки, кількість постраждалих, необхідність застосування спеціальної техніки та загальний обсяг робіт. Після завершення розвідки розпочинається активна фаза операції, яка триває, допоки всі завдання не будуть виконані в повному обсязі.
Оскільки ви – мобільний підрозділ, чим дістаєтеся до місць надзвичайних ситуацій? Раніше ЗМІ показували фото ваших позашляховиків Mercedes-Benz G-класу, які в народі називають "геліками". Звідки вони?
"Геліки", які ви бачили, – це гуманітарна допомога від Червоного Хреста. Це автомобілі високої прохідності, які дозволяють нам швидко добиратися, куди потрібно, навіть у складних умовах.
Окрім них, у нас є спеціальні аварійно-рятувальні машини середнього типу, які ми використовуємо для пересування в межах операцій. Також, як льотний склад, ми маємо можливість дістатися до місця події за допомогою авіації. Наприклад, після масованої атаки в Тернополі (у листопаді 2025 року), коли влучили у дев’ятиповерхівку, наші рятувальники дісталися до місця події вертольотом.
Ви особисто брали участь в тій операції?
Ні, я на той час був зі своєю командою в Херсонській області. Проте можу розповісти, що відбувалося в Тернополі: нашим хлопцям дали команду на виліт, і вони працювали там чотири дні. За цей час вони врятували жінку та дістали з-під завалів п’ятьох загиблих.
Як, власне, розбираєте завали у таких складних випадках?
Робимо це не хаотично, а поетапно: спочатку проводиться розвідка і стабілізуються небезпечні конструкції, щоб нічого не обвалилось. Потім шукаємо постраждалих. Якщо є шанс знайти живих, працюємо вручну – обережно, шар за шаром. Лише після цього підключається техніка, постійно контролюється безпека людей і рятувальників.
З вашого досвіду, у яких регіонах України працювати найскладніше?
Найважче працювати там, де тривають бойові дії, коли над головою постійно літають ракети та дрони – це створює додаткову небезпеку та психологічне навантаження для рятувальників.
Які з рятувальних операцій запам’яталися найбільше?
Насправді кожен виїзд по-своєму унікальний і залишає слід. Але була історія до мурах. Під час масованого обстрілу ракета влучила у пологове відділення. Ми разом із командою брали участь у рятувальній операції та допомагали постраждалій вагітній жінці. На жаль, мати загинула, але дитина, ще не народившись, вижила – лікарі встигли врятувати немовля…
Також згадується перший виїзд в Харківську область, приліт по підприємству. Велика територія, багато адміністративних будівель, різні локації. Коли дійшли до однієї конкретної будівлі, стало зрозуміло – саме тут удар забрав життя. За наданою інформацією, люди перебували на другому поверсі. Але виявилося, що вони спустилися у підвал. Чотирьох загиблих ми знайшли саме там. Окрім того, майже постійно були повітряні тривоги та загроза повторних ударів. Складність полягала ще й в тому, що будівля була в аварійному стані, тому права на помилку не було.
Ще запам’яталася рятувальна операція в Києві, де стався підступний "приліт" в дев'ятиповерховий будинок, коли люди вже відпочивали. Діставшись місця надзвичайної ситуації, побачили жахливу картину – удар повністю зруйнував один під’їзд та пошкодив інші. Ми з командою працювали два дні, де вилучили вісьмох загиблих, зокрема одну дитину…
На жаль, реальність є такою, що після кожного "прильоту" загиблих зазвичай більше, ніж тих, кого вдається врятувати.
Яке спорядження використовуєте в роботі? Що завжди має бути під рукою?
У кожного рятувальника на виїзді обов’язково має бути захисний одяг, чоботи, бронежилет, каска, аптечка та індивідуальне верхолазне спорядження. Під кожну роботу, з огляду на її напрям, передбачене індивідуальне або групове спорядження.
Крім того, залежно від специфіки завдання, передбачене додаткове індивідуальне або групове спорядження, яке підбирається під конкретну роботу.
Ви раніше сказали, що у "Дельти" – найсучасніше рятувальне спорядження. Розкажіть детальніше, яке з них і у яких ситуаціях застосовується?
Під кожну задачу спорядження має свою специфіку. Спорядження – це про готовність працювати в будь-якому середовищі – на висоті, під водою, серед хімічної загрози чи після "прильоту".
Базове бойове спорядження рятувальника включає захисний одяг, рукавиці, взуття з посиленим носком, аптечку, індивідуальні засоби захисту, рацію, ліхтар, ручний інструмент. Це - універсальний комплект для розбору завалів, евакуації, роботи в обмеженому просторі та під час постійних повітряних тривог.
Для верхолаза ще необхідна страхувальна система повного типу, каска з кріпленням під ліхтар, мотузки, карабіни, спускові та підйомні пристрої, вуса самостраховки. Це дозволяє працювати на зруйнованих фасадах, перекриттях, щоглах і дахах, де немає стабільної опори й кожен крок має бути контрольованим.
Водолазу потрібен гідрокостюм (залежно від температури – сухий або мокрий), система дихання, маска, ласти, вантажна система, страхувальний трос, підводний ліхтар і засоби зв’язку. Робота у воді – це нуль видимості, холод і повна концентрація, де покладаєшся не на очі, а на навички та контроль дій.
Тим, хто працює в умовах ймовірного витоку хімічних речовин, потрібні засоби індивідуального захисту органів дихання, захисний костюм, прилади хімічної розвідки, індикатори, дозиметричне обладнання. Це робота там, де загроза не має запаху чи кольору, але може бути смертельно небезпечною – особливо на промислових об’єктах. Ну, а рятувальникам, які використовують у своїй роботі десантування з парашутом – звісно, парашутна система, запасний парашут, шолом, страхувальні елементи. Це підготовка до роботи в умовах швидкого введення в зону, де немає часу на адаптацію – тільки чіткі дії та дисципліна.
Скільки кілограмів (орієнтовно) носить на собі рятувальник?
Вага спорядження залежить від регіону, в якому працюємо, умов та завдань, які виконуємо. У зонах, де є постійні обстріли, рятувальник обов’язково надягає бронежилет і каску – це близько 12-15 кг. До цього додається верхолазне спорядження, бойовка (спецодяг для рятувальників, – УНІАН), яка сама по собі нелегка, та інші необхідні речі. Тому загальна вага може сягати понад 20 кг.
З якими найбільш небезпечними ситуаціями ви стикаєтеся під час виїздів?
В основному – це ризик обвалу пошкоджених конструкцій, виявлення вибухонебезпечних предметів, а також загроза повторних обстрілів. Саме ці фактори потребують максимальної зосередженості, злагодженої роботи команди та суворого дотримання правил безпеки.
Як рятувальники діють під час ворожих обстрілів? Чи доводилося вашій команді потрапляти під повторні удари росіян?
Під час ворожих обстрілів рятувальники діють за чіткими алгоритмами безпеки. Загроза повторних ударів завжди враховується, тому вихід на місце події можливий лише після оцінки ризиків і отримання відповідних попереджень.
Перше й головне правило: життя рятувальника - понад усе. Якщо рятувальник сам стане потерпілим, він уже не зможе допомогти іншим.
Розкажіть також про специфіку вашої роботи на воді? Кого саме там рятуєте?
На воді наша робота, більшою мірою, зосереджена на пошуку та порятунку постраждалих в акваторіях. Найчастіше йдеться про нещасні випадки або аварійні ситуації.
Як проходять тренування "Дельти" на воді?
Це відбувається у максимально наближених до реальних умовах. Приміром, в одному з регіонів ми відпрацьовували сценарій падіння літака у воду та пошук постраждалих. Ми підлітали на вертольоті, десантувалися у воду з висоти до семи метрів, проводили пошук і надавали допомогу постраждалим. Після цього з вертольота спускали лебідку, за допомогою якої людей евакуйовували у безпечніше місце...
Ваша робота – це суцільний стрес. Як вдається зберігати холодну голову там, де інші панікують?
Це насамперед результат набутих навичок і постійної практики. Роботи багато, тому з часом ми реагуємо на виклики вже без паніки – як на частину щоденної роботи. Велику роль відіграє підтримка колег.
Чи допомагають психологи впоратися з емоційним навантаженням після складних виїздів?
Так, звісно. Після кожного масштабного обстрілу з нами працюють психологи ДСНС. Ми обговорюємо те, що бачили, як це переживали та відчували. Фахівці допомагають пропрацювати кожну ситуацію, аби зменшити психологічне навантаження та запобігти емоційному вигоранню.
Що забезпечує злагоджену роботу команди в умовах підвищеного ризику? Наскільки важлива довіра між рятувальниками під час операції?
У нас усіх мета одна – максимально якісно виконати роботу та врятувати людей. Довіра в команді надзвичайно важлива, адже сьогодні страхуєш ти, а завтра – тебе. В умовах підвищеного ризику це дає змогу діяти злагоджено і швидко.
На ваш погляд, які розповсюджені помилки роблять цивільні під час надзвичайних ситуацій?
Найпоширеніші помилки цивільних – це паніка або ігнорування небезпеки. Люди часто біжать без огляду, кричать, блокують виходи і керуються емоціями, а не здоровим глуздом. Інколи, навпаки, нехтують тривогами, вважаючи, що "зі мною цього не станеться", і повертаються у небезпечну зону.
Особливо небезпечно - заходити в напівзруйновані будівлі, часто це закінчується трагедією. Ще одна поширена помилка – блокування інфраструктури власними автомобілями. Через це рятувальники не можуть швидко дістатися до місця події, а час у нашій роботі є вирішальним.
Поділіться, які дії можуть врятувати життя до приїзду рятувальників?
Якщо людина опинилася під завалом, перш за все, треба максимально економити сили та кисень. Не варто кричати безперервно – краще дихати повільно й рівно, це приносить більше користі. Якщо є можливість, можна стукати по металевих трубах або інших твердих предметах, щоб привернути увагу рятувальників. Якщо є простір, важливо не робити різких рухів, оскільки це може спричинити подальше просідання конструкцій. За можливості, потрібно прикрити ніс і рот тканиною, бажано вологою, щоб у дихальні шляхи потрапляло менше пилу.
Також дуже допомагає будь-яка інформація від сусідів чи близьких про те, хто саме може бути під завалом, де саме перебуває потерпілий і які у нього можуть бути особливості. Це значно прискорює розвідку та рятувальну операцію.