На четвертий рік повномасштабної війни України та Росії, все більша кількість людей підіймає тему мілітарного навчання дітей ще зі школи. Військові та політики кажуть про те, що дітям треба давати знання військових дисциплін, оскільки Україна завжди буде в стані війни з Росією.
Як такий підхід у разі запровадження може вплинути на дитячу психіку, чи дійсно необхідно навчати дітей "виготовляти дрони на уроках праці" та яким чином це може вплинути на загальну освітню систему, УНІАН запитав у дитячої психологині Інги Кузнєцової.
Як ви ставитесь до того, щоб зараз готувати дітей до війни ще зі школи?
Психологічні функції дітей, які вони є, не відповідають тому стану, в якому знаходиться країна. Якщо держава усвідомлює, що війна – це на багато років попереду, то суспільство загалом і діти зокрема мають бути більш мобілізованими.
Це не означає, що діти з перших класів мають вчити, як пускати артилерійські снаряди чи збирати аналоги "Шахедів". Однак запровадження у школах форматів позакласного навчання з ідеологічною історією, як систему – це корисно.
Звісно, це не має бути аналог тих же піонерів чи Юнармії, як у Росії. Це не має бути суто воєнна історія, радше напіввійськова. Яка виховує у дітях дисциплінованість, організованість, патріотизм. Це те, що треба прививати з дитинства. Це може бути більше ігровий формат – різні ігри, змагання, спортивна підготовка.
Також дуже важливо зі шкільних років підвищувати цінність інженерних дисциплін, точних наук. Якщо говорити суто психологічно – це організовує мозок. Але якщо говорити більш загально, то це характеризує країну з точки зору технологій. Китай зараз перебирає на себе лідерство у технологіях і це відбувається зокрема завдяки підготовці інженерів з дитинства.
Це необхідно робити й нам. А що в майбутньому буде майструвати цей інженер – якийсь новий дрон, чи цивільну технологію – це вже питання майбутніх реалій. І це нашій країні у будь-якому разі знадобиться. Тобто не йдеться про те, щоб вчити дітей, як воювати, як пускати балістичні ракети тощо. Йдеться про більш глобальні людські якості, які зокрема можуть допомогти у війні в майбутньому.
На практиці – це може бути те ж плетіння сіток для військових, яке не лише дає можливість особисто допомогти армії, а й навчає дітей відповідальності. Або ж допомога волонтерам в тих питаннях, які не несуть небезпеки для дітей.
Але якщо йдеться безпосередньо про військові навички для дітей – чи можуть вони негативно вплинути на психіку?
На жаль, ми живемо в тій реальності, де такі знання важливі для дітей. Якщо летить балістична ракета – вони мають розуміти, яка це загроза і що робити. Але подавати все це необхідно не в лякаючій формі, мовляв, зараз всі помруть. Нам у школі вчитель фізкультури розповідав – от, підете воювати в Афганістан і з тим, як ви бігаєте – ви там не виживете. Звісно, що такий підхід викликає тривогу в дітей.
У чому була проблема радянської освіти – вона викликала у дітей занадто сильну відповідальність. Всі ці комсомольці, військова таємниця. Особиста відповідальність дітей за все, що відбувається, була значно перебільшена. А це занадто велике навантаження на дитину. Натомість просто розповідати дітям, що існують реальні загрози, що таке "Шахед" і чим він відрізняється від ракети – все це потрібні знання для них у нашій реальності.
Якщо говорити про вік – зі скільки років дітям можна розповідати про небезпеки та морально готувати до того, що в майбутньому на них також може чекати війна?
Перші знання можна давати навіть у садочку. Вже на цьому етапі дітям не вистачає певних наукових навчань. Тут я повертаюсь до питань саме інженерії, а не військової підготовки, звісно.
Дітям з садочка треба змінювати процес навчання – треба відходити від малювання палочок у зошити. Натомість треба переходити до збільшення практики з 3Д обʼєктами. Це дозволяє будувати в них інженерне бачення на цьому, найбільш важливому етапі в 4-5 років.
Тобто дитина не повинна з садочка вміти майструвати ударний безпілотник. Але її треба зацікавити саме в майструванні.
Як в цілому ідеї військово-патріотичного виховання можуть вплинути як на успішність і розвиток самої дитини, так і на розвиток системи освіти в цілому?
Важливо розуміти, що існують закони розвитку дитини і потреба дитини. Наприклад, потреба дитини – це безпека. Звісно, в наших умовах дати дітям повну безпеку неможливо. Однак дати відчуття безпеки – необхідно.
Категорично неприйнятно ставити дитину в якісь критичні умови, принижувати її, кидати її в екстримальні, жорстокі умови. Вимогливість – це важливо, але вона не повинна перетікати в жорстокість.
Тому що якщо ми говоримо про ультравиховання – ультраліве чи ультраправе, воно однаково негативно впливає на дитину. Оскільки обидва варіанти фактично змушують сліпо підпорядковуватися тим чи іншим баченням. Це все викликає зайвий стрес для дітей, який потім вплине на них у майбутньому.