Львів приймає вимушених переселенців з інших регіонів / фото УНІАН, Мирослава Бзікадзе
Люди з Харкова, Сум, Києва, Чернігова, купи менших міст з цих областей, а також з Донецької та Луганської – таким зараз виглядає Львів. Увесь захід України наразі приймає вимушених переселенців. УНІАН дізнавався, як їх зустрічають та що можуть запропонувати.
Добігає кінця другий тиждень російсько-української війни. Під російськими артобстрілами та ударами ракет опинилися Київ, Харків, Чернігів, Суми, Житомир, Миколаїв, міста у Донецькій та Луганській областях. Сотні тисяч людей із різних українських міст, охоплених вогнем, змушені шукати прихистку у більш спокійних регіонах. Одним з таких стала Львівщина. Тут не лише збирають гуманітарну допомогу військовим, а й всіляко допомагають вимушеним переселенцям. Тож Львів перетворився на такий собі суцільний гуманітарний штаб. УНІАН поцікавився, як зустрічають людей з гарячих точок та що можуть їм запропонувати у Львові.
Що ближче до залізничного вокзалу Львова, то на вулицях та площах можна помітити більше людей з валізами, наплічниками, дітьми, візочками, котами у переносках та собаками на повідках. У кожного – свій біль і трагедія.
У трамваї жіночка російською несміливо питає, чи далеко ще до вокзалу. Їхати ще кілька зупинок, хвилин 15, знайомимося. Виявляється, вона приїхала з Києва. Каже, там кілька діб поспіль провела у метро, ховаючись від ворожих куль. А коли чергова ракета влучила у будинок на сусідній вулиці, вирішила не випробовувати долю й їхати до доньки у Німеччину.
"Приїхала до подруги у Львів, переночувала, а тепер спробую спочатку виїхати у Польщу, під німецький кордон, а звідти зять мене забере машиною", - розповідає жінка.
Десятки організацій та сотні волонтерів роблять все можливе для забезпечення комфорту й порядку на вокзалі. Приходять і місцеві - щоб допомогти. Львів’яни підказують, як дістатися до райадміністрацій, де людей розселяють по локаціях, де є вільні місця. Там є не лише, де спати, а й їжа, можна випити гарячого чаю, подекуди є душ.
На площі перед вокзалом – десятки наметів, в яких можна погрітися, взяти їжу чи гарячий чай. Деякі заклади громадського харчування готують харчі й доставлять їх приїжджим. Є тут медпункти, чергують карети "швидкої", навіть є молитовний намет. У залізних бочках розпалюють вогнища, біля них здебільшого гріються місцеві роми.
Судячи із табло, місць в евакуаційних поїздах до інших міст немає навіть на наступний день.
До приміщення вокзалу вишикувалася черга на кілька сотень метрів – ці люди хочуть сісти на евакуаційні потяги до Польщі. Вже у приміщенні - табличка, яка сповіщає, що орієнтовний час очікування у черзі 8 годин.
На запитання: "Звідки ви приїхали?", чуємо: "Здалека". Далі жінка усім своїм виглядом показує, що розмови не вийде.
А от на пероні дві молоді панянки з котом на повідку поговорити не проти. "Ми приїхали з Харкова. Хочемо потрапити до Польщі, але у Малого (так звати кота, - УНІАН) почалася діарея, мабуть, від стресу та нервів, ми ж добу вже в дорозі. Тому сісти на потяг наразі не можемо, чекаємо, поки йому краще стане. Погано, що тут немає ветеринара чи бодай ветеринарної аптеки поруч, адже з тваринами тут багато людей", - розповідає одна з них.
Їхній мікрорайон у Харкові практично стерли з лиця землі, але будинок ще, на щастя, цілий, тож панянки сподіваються скоро повернутися додому.
"Це просто злочин проти людства! Ми вирвалися з пекла…", - кажуть співрозмовниці агентства.
До слова, з львівського вокзалу до Польщі відправляються не тільки потяги, а й автобуси. Є платні - ціна залежить від пункту призначення, є безкоштовні - до кордону, а є й безкоштовні мікроавтобуси до самої Польщі. Їх у якості благодійної допомоги надали поляки.
"Вони на кордоні мають "зелений коридор", тож проїжджають дуже швидко. А далі, вже в Польщі, розвозять людей, кому куди треба, у кого в якому місті є родичі чи знайомі. Черги на них немає, тому що ці водії-волонтери розмовляють лише польською, а її не всі розуміють", - пояснив нам чоловік, який щойно таким бусом відправив до Польщі маму.
Щодня через львівський вокзал проходить, у середньому, 30-40 тисяч людей. Хтось чекає на потяг до Польщі, хтось автобусом добирається до кордону, а хтось залишається у Львові. Станом на 8 березня місто прихистило близько 200 тисяч українців з інших населених пунктів та вже буквально тріщить по швах.
"Жінки, діти, ховаючись від бомбардування та ракетних обстрілів, покинули свій рідний дім і приїхали до нас, - каже міський голова Львова Андрій Садовий. - 440 установ культури і освіти, 85 релігійних організацій відчинили свої двері. Ми даємо всім дах над головою, гарячу їжу, все необхідне, тому що вони – наші громадяни. З кожним днем їх стає все більше і більше. Ми зобов’язані прийняти всіх, але вже на межі своїх можливостей. Тому я звернувся до міжнародних організацій – нам потрібна допомога. Не за кордоном, не на кордоні, а тут, у Львові. Нам потрібні спеціально обладнані мобільні пункти для розміщення людей. Ми потребуємо вашого досвіду, адже ніколи раніше з таким не стикались".
Міський голова Львова зізнається, що такого напливу людей львівський вокзал не пам’ятає, схоже було, хіба що, у роки Другої світової війни.
"Нам потрібні також великі намети, щоб можна було надати підтримку людям, потрібно, щоб ці намети були обладнані відповідними засобами санітарії, і щоб там можна було готувати їжу", - сказав Садовий.
Не краща ситуація і в області. За інформацією заступника голови Львівської обласної військової адміністрації Івана Собка, в області розгорнуто близько 110 тисяч місць для тимчасового перебування переселенців, з них 92 тисячі вже зайняті.
"Ми ведемо активну роботу, щоб збільшити кількість місць для переселенців, і для цього залучаємо нашу бюджетну сферу, зокрема, заклади культури, в яких, як і в школах, будемо розміщувати людей для надання їм тимчасового прихистку", – зазначив Собко.
Він вже звернувся до керівників громад, щоб вони негайно провели інвентаризацію на своїх територіях тих об'єктів, у яких можна поселяти людей. Ті, які вже готові на 90-95%, будуть задіювати негайно.
Але не лише на вокзалі вирує життя і допомагають вимушеним переселенцям. Одразу після повномасштабного вторгнення Росії на територію України на стадіоні "Арена Львів" розпочав свою роботу центр розселення переселенців, а у Палаці мистецтв, що на вулиці Коперника – гуманітарний штаб. Тут збирають допомогу (речі першої необхідності, медикаменти, харчі) для військових, переселенців та дитячих будинків. Речі приймають у самому пункті збору – на першому поверсі Палацу мистецтв, вночі їх тут облікують, сортують, а потім розвозять по локаціях, відповідно до потреб.
Зараз волонтери просять львів’ян приносити сюди різноманітну випічку та хліб. Також не вистачає соди, олії, круп та борошна. Окрім продуктів харчування, також є потреба у побутовій хімії та господарських предметах – потрібні засоби для миття туалетів, господарське мило, дитяче тверде мило, піна для гоління, пральні порошки в малих упаковках, пакети для сміття, будівельні мішки та рукавиці, швабри, віники, сміттярки.
Такі ж самі гуманітарні штаби діють і в інших районах області.
Окрім того, у Львові працюють медичні пукти з надання допомоги вимушеним переселенцям. Розмістили їх на локаціях, де перебувають люди. А незабаром біля головного залізничного вокзалу відкриють ще й мобільний центр з надання медичної допомоги. Наразі завершують монтаж його конструкцій.
За словами заступника начальника Львівської обласної військової адміністрації Івана Собка, такий модульний військовий госпіталь – це подарунок закордонних партнерів.
"Частішають випадки, коли людям на вокзалі негайно потрібна психологічна, або медична допомога. У тимчасовому приміщенні центру буде можливість одночасно надавати первинну медичну допомогу великим групам осіб, які прибувають залізницею", - наголосив Собко.
А от орендувати квартиру чи бодай кімнату у Львові зараз геть не просто. Попри досить високі ціни, вільних помешкань практично не залишилося. Адже львів’яни зараз масово приймають у себе вдома рідних та знайомих із міст, охоплених війною.
Мирослава Бзікадзе