Один з командирів підрозділу "Асгард" Сил безпілотних систем з позивним "Джаконда" розповів в інтерв’ю УНІАН, як розвиток БПЛА та їх застосування змінює війну, чому 70 км від ЛБЗ – це вже не тил, і як росіяни штурмують позиції Сил оборони у стилі "Скаженого Макса".
Розкажи, будь ласка, як змінилася війна за останні пів року? Чи можна зараз помітити броньовану техніку ворога на лінії бойового зіткнення?
Зараз ворог на полі бою перейшов до застосування саме малих тактичних груп. Тим самим, це показує, що в них практично відсутня броньована техніка. У порівнянні з 2022, 2023, 2024 роками це просто колосальна різниця. Зараз вони використовують звичайні мопеди, квадроцикли, дешеві "багі", або навіть самокльопні засоби пересування.
Це свідчить про те, що ворог максимально пристосовується до масового застосування FPV. І про те, що у нього найбільше – живої сили. Тож саме її він не шкодує.
Все відбувається за рахунок малих груп. Ми бачимо, що таким чином вони не лише пересуваються до позицій, а навіть роблять доставку дронів. Наприклад, раніше вони могли їхати великими "коробочками" - ББМ, БМП, БТР. Це - броньовані "гробниці". Нам вистачало ураження одним або двома FPV, щоб це призвело до значної втрати особового складу. Особливо, зважаючи, що вони любили їздити не лише всередині, а й зверху на "броні".
Зараз ця тактика у ворога змінилась. І це свідчить не тільки про те, що ворог почав застосування новітніх засобів ведення війни, а ще й про велику втрату броньованої техніки, її бойової здатності.
Звісно, що уражень стало більше. Малими групами, приміром, по 10 осіб, може йти невелике відділення, або, грубо кажучи, пів взводу. Вони просто розділені – йдуть одна [група] від одної на відстані по 100-200 метрів.
Однак одним дроном ти їм нічого не зробиш. Доводиться застосовувати 10-20 дронів на тих самих десятьох людей, яких раніше можна було уразити двома дронами, бо вони їхали на одній "буханці". Але й виробництва дронів стало більше. Раніше вони могли приїхати за кілометр, навіть 500 метрів до нуля, а зараз це неможливо через велику кількість дронів.
Це призводить до великої кількості уражень, адже навіть один ворог – це теж ціль. Ворог на мопеді – це так само ціль. Причому, коли ворог знищений, а мопед залишився цілий, його можуть використати повторно. Тому наші пілоти роблять повторні вильоти, аби зафіксувати точність попереднього ураження, і, у разі потреби, зробити повторне ураження ворога чи техніки, яка не догоріла.
На які хитрощі ворог йде, які нові способи дістатись позицій вигадує, розуміючи, що його в будь-який момент можна уразити дроном?
Застосування малих тактичних груп в принципі дає змогу ворогу діставатись своїх позицій. Адже не завжди можна наздогнати того самого мопедиста. Або ж йому просто пощастило – десь зістрибнув з того мопеда і ми його втратили в якійсь лісосмузі між полями. Це дає йому можливість все ж таки дістатись своїх позицій, донести ті чи інші комплектуючі… Загалом, в логістиці, для ротацій особового складу, доставки тих чи інших компонентів на поле бою – провізії, малих БПЛА – використовуються, в основній масі, мопедисти. Але крім того, як і ми, вони для доставки застосовують великі бомбери, наземні роботизовані комплекси і так далі.
Разом з тим, цікаво, чи за таких умов зараз можливі прориви? Коли росіяни хочуть дістатися, наприклад, траси Добропілля-Дружківка, чи варто чекати на прорив у стилі фільму "Скажений Макс"? Чи є в цьому взагалі якийсь сенс?
Звісно, вони намагаються це робити. Наприклад, на нашій лінії оборони є колюча сітка. І вони її намагаються перетинати за рахунок того, що там спочатку проїжджає певна кількість таких, скажімо, камікадзе (тобто, це російські військовослужбовці, які там, в прямому сенсі, лягають). Далі їх мопеди, їх техніка, або й сама мертва людина слугує "містком" для переїзду наступних екіпажів.
Але варто сказати, що вони все одно заплутуються в наших лініях оборони. Той самий Покровськ, Мирноград досі тримаються і за рахунок дій Сил оборони, і за рахунок грамотно вибудованої (а потім перебудованої) лінії оборони, накладання усіх цих сіток і перешкод, які не дають можливості особовому складу ворога фізично дістатися до наших позицій.
Якщо порівнювати з минулим літом, наскільки вам вдалося збільшити знищення особового складу ворога?
Можемо говорили лише приблизно. Торік влітку у нас був тяжкий процес переформатування, переводу. У нас тоді був зовсім малий колектив – два десятка людей. І це досить мала група, щоб завдавати великих уражень. Хоча й тоді ми це робили і мали досягнення, адже працювали постійно й інтенсивно.
Зараз ми виросли в батальйон. Відповідно, в нас є досить значна кількість екіпажів. Тобто, якщо, грубо кажучи, раніше було 100 уражень на місяць, то зараз це 400-600 тільки FPV-розрахунками, дронами саме коптерного типу (не враховучи інші типи уражень).
Тобто, в середньому, зростання в п’ять разів?
Я сказав би, що загально навіть в десять. Адже є різні розрахунки і різні типи уражень. Раніше ми застосовували тільки дрони коптерного типу – FPV. А зараз ми також використовуємо бомбери, літаки-камікадзе і так далі. Арсенал досить великий.
Розкажи, будь ласка, детальніше про ваш арсенал.
У нас є дрони-бомбери, це великі хеві-коптери, які проводять скиди. Так само використовуємо літаки ударного типу. Також використовуються розвідувальні дрони.
Всі БПЛА дуже сильно еволюціонували. Якщо раніше пілоти могли садити дрон за 500 метрів, потім стало півтора кілометри, потім два. Зараз пілотам небезпечно знаходитись навіть в п'ятикілометровій зоні. Це вже уразливі ділянки через ускладнення логістичних шляхів, через масове застосування ворогом FPV-шок або інших безпілотних ударних засобів.
На деяких ділянках "сіра зона" доходить до 10+ кілометрів. Це – kill-зона для всіх, у ній ні ми, ні ворог не може, в принципі, здійснювати бойові дії. FPV літають все далі. Вже на 20, 30, і багато випадків, коли на 35 км. Так само є дешеві засоби літакового типу, які можуть досягати дистанції 30-50, навіть 70 км.
Наголошую, що як ми, так і ворог досягає значного результату, адже і в них є наукові центри, які розвивають усе це, які навчають їхні екіпажі… Суттєву загрозу для нашого війська несе "Рубікон" (російський центр перспективних безпілотних технологій, створений у 2024 році, - УНІАН). Хоча вони не є, по суті, військовослужбовцями, а це такі зальотні "гастролери" (їх курують російські спецслужби), які приїжджають і навчають, вони вибудували непогану тактику застосування і передачі своїх знань на полі бою. Яскравий приклад їх роботи – удари і відрізання нашої логістики на Добропіллі.
Можливо, ти чув про якийсь ворожий рекорд, куди долітав простий FPV?
Ну, не те, щоб прямо рекорд… Те саме Добропілля – це 30-35 кілометрів.
Ми особисто там перебували, їздили по цим дорогам, все було добре. А потім в один момент зрозуміли, що долітати почало масово. Потестили, спробували й собі…
Зараз західні медіа часто публікують новини, що Російська Федерація збільшує виробництво нових дронів, а Україна начебто відстає в цьому. Що ти думаєш з цього приводу?
Ця війна - нова для всіх. Це нова війна, і всі намагаються якимось чином на українському на полі бою випробувати ті чи інші свої засоби і технології. Росія є прямим учасником цього конфлікту і вона досить багата ресурсами. Це дає їй можливість постійно вливати кошти й змінювати ті чи інші підходи до війни. Росія зараз – велика військова машина, яка вже досить потужно перебудувалась на виготовлення далекобійних дронів, тих самих "Шахедів", "Гераней", "Молній" і так далі. І ми, особливо в таких прифронтових містечках як Краматорськ, Слов’янськ, Добропілля відчуваємо масове застосування безпілотників…
Чи відчуваєте ви вплив Китаю на розвиток в Росії цих технологій? Чи росіяни посилилися після того, як офіційно стало відомо, що Китай допомагає?
Китай загалом відіграє величезну роль. Існує безліч компонентів, які виготовляються в Китаї. Їх усі закуповують. І Китай дуже посилився у цьому форматі, адже може диктувати свої правила: затримувати поставки, логістику, або взагалі заборонити вивіз чогось, тим самим отримуючи можливості для маневрів і створюючи собі якісь "плюшки" на політичному полі бою.
Розкажи про рекрутинг в батальйон "Асгард". Наскільки охоче до вас йдуть люди, що саме ви їм пропонуєте?
"Асгар" - це батальйон у складі чудового 412 окремого полку безпілотних систем "Nemesis". Ми – один з підрозділів в безпілотних системах, які наносять найбільші ураження ворогу. Завжди знаходимось в десятці топових. Наш рекрутинг-центр працює і в соцмережах, і маємо сайт. Можна поцікавитись, знайти пропозиції стосовно наших посад. Їх насправді безліч: від звичайних кухарів, механіків до бойових екіпажів. Дуже потребуємо діловодів… Людей набираємо постійно.
Кожен цивільний, який вагається або думає, що він одразу піде штурмувати посадки, дуже помиляється – такого нема. В армії дуже багато пропозицій, держава створила гарні умови для служби.
Моя думка така: кожен громадянин України має права й обов'язки, але якщо хтось говорить тільки за права, не треба забувати про обов’язки. Держава надала можливість вибрати – маємо дуже багато пропозицій посад як бойових, так і звичайних "цивільних". Фактично армія – це держава в державі, тому там є всі професії, які є в цивільному житті. Зараз є можливість обрати, а не чекати, коли тебе кудись запихнуть.
Дмитро Ключко