"Корейський сценарій": чи підійшов би він Україні

Яким може бути закінчення війни в Україні - серед політиків розглядається кілька варіантів.

12 грудня президент Франції Еммануель Макрон має прибути до Варшави, аби обговорити з польською стороною миротворчу місію із захисту суверенітету України в разі підписання угоди з Росією. ЗМІ зазначають, що Франція нібито активно пропонує направити до України миротворчу місію, яка гарантуватиме, що окупанти не порушать припинення вогню. Обговорюється, зокрема, "корейський сценарій". Про його плюси та мінуси, та загалом можливість для України УНІАН поговорив з Максимом Ялі, аналітиком Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Які плюси та мінуси "корейського сценарію" закінчення війни для України?

На боці Південної Кореї воювали Сполучені Штати і потім був залучений контингент ООН. Ми воюємо наодинці. Якщо проводити паралелі, то тоді війна закінчилася через три роки і ключових причин було одразу декілька: смерть Сталіна і те, що населення Сполучених Штатів, яке несло основний тягар, в тому числі тому, що був там і контингент американських військ, втомилося. Цю втому ми спостерігаємо і серед наших партнерів, і серед громадян США.

Серед можливих "плюсів" можна виокремити те, що цей конфлікт не був поновлений вже 70 років з моменту "заморозки". Але Південна Корея має договірні гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів. І це є запорукою того, щоб цей конфлікт не був поновлений.

У нас таких гарантій немає, але є досвід "заморозки" конфлікту в 2015 році, теж по лінії зіткнення. Без гарантій безпеки з боку Сполучених Штатів насамперед всі домовленості були порушені у 2022 році.

Якщо повертатися до війни в Кореї, - то це дало Південній Кореї необхідну перерву, і вже у 80-х роках вона стала справжньою демократією. До того там були автократичні режими. Там суттєво розвинулася економіка і Південна Корея стала одним з так званих південно-східних економічних "тигрів", найбільш розвинених економік світу, яка входить до топ-20 найбільш потужних економік.

Звичайно, є очевидний фактор і плюс - "заморозка" конфлікту припиняє загибель людей. В умовах війни України з Росією - це найбільший плюс.

Тобто, якщо говорити про мінуси такого сценарію для нас, то це відсутність безпекових гарантій, про що й намагається керівництво України домовитися, щоб цей конфлікт не був знову поновлений.

Крім того, це означатиме втрату контролю, неповернення цих територій на тривалий час. Якщо дивитися на Південну Корею, то колись теж всі вважали, що з часом всі території повернуться. Але ми бачимо, що між представниками Південної та Північної Корей вже закріпилися зміни навіть на фізіологічному рівні, хоча етнос нібито один. Таким чином існує невизначеність щодо повернення територій.

Маємо інший приклад - Балтійських країн, Пакт Молотова - Ріббентропа. Це все події одного періоду часів Другої світової війни. Теж не визнавали окупації Балтійських держав ті самі Сполучені Штати, але, в принципі, у складі Радянського Союзу вони пробули 50 років. Ця окупація тривала до моменту розпаду Радянського Союзу.

Ну, і щоб паралелі були ще більшими і все співпало, необхідна смерть Путіна. Але, в будь-якому разі, кожен конфлікт - він окремий, ніколи не повторюється. Є, звичайно, закономірності розвитку конфліктів, міжнародних відносин. А порівнюють все з "корейським сценарієм" тому, що обидві сторони виснажуються, настає втома, є обмаль ресурсів і неможливість вирішити завдання, перемогти військовим шляхом.

Проте не факт, що Путін так думає. Навпаки, та інформація, що є, - той самий Орбан, коли відвідував і Київ, і Москву, - він казав, що і Зеленський, і Путін вважають, що час грає їм на руку. Невідомо, як воно є насправді. Є, звичайно, певні сигнали, що і Росія готова піти на поступки і на "заморозку" конфлікту, але поки що ті умови, які вона висуває, не є прийнятними для України.

Якщо підсумувати плюси і мінуси, загалом говорячи про "корейський сценарій" для України, - це буде "спасіння" чи "злочин"? Чи ми не можемо зараз ще говорити про те, чим теоретично це могло б стати для нас?

Є такий вислів: "Завжди може бути гірше". В житті. І коли йдеться про війну, цей вислів є ще більш доречним. Необхідно тверезо оцінювати потенціали: і військові, і людські.

І все може бути гірше і для України за певних умов. Скажімо, беремо останнє інтерв’ю Дональда Трампа NBC, яке він дав вже після відвідування Парижу. Його спитали: "Чи ви плануєте зменшувати військову допомогу Україні?", - "Напевно", - відповів він.

Тобто нам тих об’ємів, які нам надають зараз, недостатньо навіть, аби стабілізувати лінію фронту і не дозволити росіянам захоплювати нові території. Виснаженість української армії - відомий фактор, проблеми з мобілізацією - відомий фактор, недостатність ракет, систем ПРО, аби купірувати всі ці виклики, - відомий фактор.

Те, що не будуть надходити інвестиції міжнародних компаній, бізнес сюди не прийде, - це відомий фактор. Те, що наша економіка не може розвиватися на всю потужність, - так само об’єктивний фактор.

І ситуація для України не покращується, на превеликий жаль. Не дай боже ми втратимо допомогу з боку Сполучених Штатів - тоді все може стати набагато гірше для нас. Також треба врахувати фактор нестабільності в європейських державах - в Німеччині будуть нові вибори, впали рейтинги Макрона, одного з наших ключових партнерів, який наполягає на більш жорсткій позиції щодо Росії… Крім того, і в європейських державах та сама втома – і вона зростає. А нам треба боротися з однією з найбільш потужних військових держав.

Можна провести паралелі не з Корейською війною, а з війною навколо Карабаху, коли Азербайджан втратив теж 20% своєї території, - навіть співставно у відсотковому відношенні. Але через майже 30 років накопичив сили, розвинув свій військово-промисловий комплекс і відвоював ці території. І зараз вже з позиції сили виступає.

Зараз питання в тому, як ми використаємо цей час. Перезапустити економіку, провести вибори, щоб влада повністю була легітимною і не було питань з боку наших західних партнерів… І цей перепочинок так само потрібен і Україні.

Чи може "корейський сценарій" в перспективі стати "німецьким сценарієм", коли об'єдналися дві частини Німеччини?

Звичайно, може. Тому що, в принципі, світ дуже стрімко змінюється. Ось вам приклад: режим Башара Асада. Здавалося, все стабільно вже роками, а впав дуже швидко.

Ну, і приклад тієї ж самої Росії. Як вона двічі була зруйнована. І якщо перший раз Російська імперія розпалася під впливом військових чинників, то другий – через внутрішні перетворення, "Холодна війна", виснаження, економічна, соціально-політична нестабільність. Путін так само не є вічним. І не є молодою людиною. Він помре так само.

Варто звернути увагу і на тренди серед молоді, яка приходить. Цю війну підтримує старше покоління, яке не має критичного мислення і йому дуже легко промивати мізки. Це радянські люди, які були сформовані системою так, що вони готові померти за цю так звану велич, за Батьківщину. Але молодь, яка підростає, - не записується в добровольці і не біжить на війну, вона не дивиться всіх цих соловйових-скабєєвих, вона набагато вільніше думає і, відповідно, не підтримує те, що відбувається. Нещодавно опозиційні політики опитування оприлюднили: більша частина росіян за жодних умов не готова йти помирати. І за гроші - теж.

Якщо припустити, що відбувся "корейський сценарій", чи ми на нього погодилися, хто і яким чином контролюватиме його здійснення: це будуть війська НАТО чи якась інша структура - та сама "європейська армія", про яку говорить Макрон?

Зрозуміло, що "парасольку" НАТО ми в короткостроковій перспективі отримати не можемо. Вимоги українського керівництва і всього українського народу об’єктивні - нам необхідні гарантії того, що ця війна не повернеться.

Відповідно, однією з таких гарантій розглядається розташування миротворчого контингенту військ. В якому це буде форматі – сказати  складно, але Росія на війська НАТО навряд чи погодиться. Усі можливі формати зараз пропрацьовуються.

А що реально відбудеться, якщо росіяни раптом почнуть стріляти в ці французькі, німецькі, скандинавські чи інші війська?

Напевно вам ніхто не зможе сказати. Але, звичайно, ризики є. Тут важливий формат: це можуть бути і просто військові контингенти окремих країн, наприклад, добровольці, які воюють на боці України. Були ж уже випадки, що гинули: і американці, і французи, і з багатьох інших країн. Це ж не призводило до війни. Але тому, що це добровольці. І це право людини. Вони добровільно поїхали і ризикували своїм життям.

Інша справа - яким буде мандат у цього контингенту. Якщо це буде, наприклад, ООН, то вже зовсім інші наслідки, санкції, порушення. Звичайно, на війну проти Росії через загибель одного чи двох ніхто не піде. Але, з іншого боку, і Росія не піде на те, щоб відкрито вбивати, відкривати вогонь по цих миротворцях.

Чи можуть у разі цього "корейського сценарію" нам запропонувати якісь інші гарантії безпеки, окрім НАТО, адже головний страх Путіна - це Україна в НАТО?  Якщо так, то які це могли б бути гарантії? Можливо, створення якогось оборонного союзу чи прямі договори з якимись ядерними країнами?

Цей варіант теж пропрацьовується зараз.  Розташування іноземного військового контингенту на лінії зіткнення - це є певна безперечна гарантія. Друге - постачання нам зброї - продовження, а не зменшення.

Ми підписували двосторонні угоди, так же? З тими ж Сполученими Штатами, Німеччиною, але, звичайно, вони не ратифіковані парламентами і не є серйозними гарантіями безпеки.

Оборонні альянси навіть бути створені. До початку повномасштабного вторгнення, наприклад, вісь Варшава - Велика Британія - Київ. Треба наповнювати, розвивати ці формати, бо Велика Британія є ядерною державою, військовою потугою.

Тобто тут необхідно розвивати різні формати. І насамперед що може стати гарантією? Це підписання зі Сполученими Штатами таких договорів про гарантії безпеки, які є у Сеулу, які є у Ізраїля. Ось це дійсно є гарантіями безпеки. Тобто з боку ядерних держав двосторонні угоди про обов’язковість надання цих гарантій безпеки, які передбачають, що це буде рівносильно нападу і на їхню державу. І вони мають бути ратифіковані парламентом.