Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко в інтерв’ю УНІАН розповів, чому РФ останнім часом посилила удари по Одещині, головні цілі ворога та загрозу для регіону з боку Придністров’я.
Пане Олександре, з середини грудня 2025 року Росія значно активізувала атаки по Одесі та області. Чому терор посилився саме зараз?
Подібне відбувалося і раніше. Забули 2022-2023 роки – "зерновий" терор, тривалі комбіновані атаки по Одесі та Одеській області? У тому, що відбувається зараз, немає нічого дивного. Це демонструє, зокрема, що Росія не має достатнього ресурсу для терору такого рівня одночасно всіх регіонів України. Ворог концентрує увагу на окремо взятій області, в даному випадку – на Одещині, і планомірно по ній відпрацьовує.
Одеса уразлива для таких ударів, оскільки межує з Чорним морем, і при цьому тут - одна із найслабших ешелонованих систем протиповітряної оборони [в Україні]. Користуючись цими особливостями, росіяни з 2022 року системно проводять випробування основних своїх модифікацій "Шахед-136". Тобто, Одеса стала для Росії випробувальним полігоном – море дозволяє заходити на берегову лінію максимальній кількості дронів (над морем збивати їх дуже складно, – УНІАН).
Ви й раніше заявляли, що ППО Одеси потребує посилення…
Я дуже розчарований тим, що з 2022 року тут не було зроблено практично нічого, щоби значно підвищити ефективність ППО. Багато моментів просто ігнорувалися. Певною мірою, можна сказати, навіть саботувалися.
Наприклад, ті ж зенітні дрони. Я, зізнаюся, є критиком цих засобів ураження, але визнаю: зенітні дрони мають бути складовою ешелонованої протиповітряної оборони. Це не вундерваффе (чудо-зброя, – УНІАН), але вони потрібні. А в Одеській області на рівні командування Повітряних сил півдня, заміну якого було вже анонсовано, усі ці роки повністю ігнорувалося питання посилення ППО сучасними системами, в тому числі – зенітними дронами... (У грудні 2025 року президент України Володимир Зеленський заявив, що розглядається питання про заміну командувача Повітряного командування "Південь", – УНІАН). Як наслідок, втрачено майже чотири роки для того, щоб перетворити Одесу на бастіон, взявши до уваги всі її вразливі місця. І росіяни користуються цим! Сподіватимемося, що зараз ситуація все-таки зміниться...
Крім апробування нових модифікацій БПЛА, яку ще мету переслідує ворог, атакуючи Одеську область?
Тиск на економіку України, знищення портової інфраструктури, логістики, енергетичних об'єктів, спроба уразити військові об'єкти. Зокрема, ведеться полювання на протикорабельні ракетні комплекси "Нептун", на певні зразки авіації – не лише за винищувачами, а й за легкомоторними літаками "Як-52", які допомагають збивати "Шахеди" та є серйозною проблемою для росіян. Ну, і, звичайно, це пошук місць, з яких з території Одещини запускають морські дрони в напрямку півострова Крим або Новоросійська: росіяни намагаються знайти ці локації та завдають ударів, коли отримують ту чи іншу інформацію...
Іншими словами, увага до Одеси та Одеської області у противника є максимально пильною. Причини – і військові, і економічні, і соціальні, і культурні, і технологічні.
Як з 2022 року змінилася тактика росіян щодо Одеси?
З тактикою завдання ударів вони експериментують постійно. Наприклад, нещодавно було імітовано запуск "Калібрів". В результаті, наша система ППО на півдні була зосереджена на цілях, які нібито були запущені. Тобто в той момент, коли основним напрямом удару був Ізмаїл (місто на півдні Одеської області, – УНІАН), вони нібито запустили "Калібри" і частина нашої ППО чекала на вхід цих ракет у повітряний простір. Деякі з них, начебто, навіть увійшли – були фіксації в районі Скадовська… Проте, мабуть, це були елементи РЕБ, які імітували ракети…
На жаль, противник має можливість масштабувати таку тактику, і зараз, ймовірно, була своєрідна "проба пера". Для нас такі маневри можуть стати серйозною проблемою, оскільки увага ППО відволікається на цілі, яких просто не існує. Тобто, якщо, наприклад, дрон-приманка ("Гербера", "Пародія") фізично є, то у випадку з "Калібрами" цілей не було взагалі… Це надзвичайно небезпечний прецедент.
Чого добивається ворог, завдаючи масованих ударів по мостах на Одещині, зокрема, в районі села Маяки?
Вони хочуть від материкової частини України відрізати південно-західну частину області, яка в плані логістики дуже вразлива – мости, єдиний шлях, який її зв'язує з Одесою. Наприклад, у Затоці (курортне селище Одеської області, – УНІАН) міст після російських атак уже давно не функціональний. А зараз вони почали дотягуватися до Маяків і намагаються зруйнувати багатостраждальний міст і там.
Поки що у них не виходить. Чому? Тому що мости – складна ціль. Як правило, таку конструкцію можна зруйнувати лише за допомогою "внутрішнього" підриву – потужної вибухівки, встановленої у певних місцях. Дистанційно міст можна, хіба що, пошкодити, а знищити, зокрема балістикою, КАБами, "Шахедами" – навряд чи. Приклад – Антонівський міст у Херсоні. ЗСУ завдавали йому пошкоджень кілька разів, щоб порушити ворожу логістику, але зруйнувати остаточно не змогли. Він був знищений тільки, коли у 2022 році російські війська втекли з Херсона і самі підірвали вибухівкою кілька прольотів.
Чому РФ прагне відсікти південний захід Одеської області?
Це призведе фактично до поділу регіону на лівий та правий берег по Дністровському лиману, що тягне за собою, зокрема, труднощі торговельного сполучення. Адже значна частина південного заходу Одеської області "годується" за рахунок обласного центру – всі товари, включно з дефіцитними, йдуть з Одеси. Плюс удари по енергетиці, як розраховують окупанти, призведуть до того, що проведення ремонтних робіт та обслуговування південно-західної частини регіону значно ускладниться.
Тобто ми говоримо, знову ж таки, про спробу економічного, соціального, морально-психологічного терору цивільного населення в умовах повномасштабної війни. Звичайна схема, якої дотримується РФ.
Припустимо, трапилося найгірше – міст став непридатним для використання. Що буде далі?
Росіяни прагнуть хаосу. Якщо вони зможуть зруйнувати міст у Маяках, то займуться іншими питаннями. Наприклад, захочуть залишити без світла всю південно-західну частину Одещини. Яскравий приклад – блекаут, який вони влаштували в Арцизі (місто на півдні Одеської області, де через атаки РФ по енергетиці спостерігаються значні проблеми з електропостачанням, – УНІАН).
Уявіть: величезна територія у темряві і немає зв'язку ані з обласним центром, ані з Києвом!... Через якийсь час розпочнуться протести, люди ставитимуть запитання: "Чому ми без світла?", "Чому держава про нас не думає?"… Не виключаю, що буде вкинуто чергову ідею про створення якоїсь "народної республіки Буджак" (Буджак – частина Одеської області, історичний регіон на півдні України між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем, який на півночі та заході межує з Молдовою, а на півдні – з Румунією, - УНІАН). З'являться якісь дуже "цікаві" діячі, які чотири роки були в "тіні"…
До чого я веду? До того, що атаки на південний захід мають вкрай негативні перспективи, яким могла б запобігти, повторюся, нормальна ППО. Але її не створили, і по Одещині вже прилітають КАБи – російські літаки СУ-34, СУ-30 не бояться підлітати у Чорному морі на відстані, з яких можуть запускати бомби.
Через удари по мосту у Маяках вже був колапс на КПП – тисячі людей не могли перетнути державний кордон в обох напрямках, запізнилися на літаки тощо. Це також частина операції РФ?
Будь-яка хаотизація ситуації у країні на будь-якому рівні – соціальному, економічному, політичному – росіянам вигідна. Вони створюють максимально несприятливі умови для нормального функціонування, забезпечення життєдіяльності міста, області. Елементарний приклад – удар "Іскандером" по "Новій пошті" в Одесі навесні 2024 року.
Для чого це потрібно? Для того, щоб створити колапс у сфері обслуговування та постачання. Тоді противник виправдовував це тим, що "Нова пошта" буцімто перевозить снаряди, боєприпаси, танки. Російські пабліки написали про якусь "вторинну детонацію"... Звичайно ж, це все повна нісенітниця – не було ні снарядів, ні, відповідно, детонації. Розганяючи "інформаційний фастфуд" про боєприпаси, у Кремлі чудово розуміли, що ударом по "Новій пошті" просто колапсують систему обслуговування…
Аналогічно – регулярні злети носія "Кинджалів" МіГ-31. В цей час по всій країні лунала повітряна тривога, все завмирало, у Києві зупинялося метро, а це – колосальний удар по економіці, логістиці в окремому місті. Зауважу, зліт винищувача – недешева процедура, лише заправка та обслуговування однієї години польоту – 25-30 тисяч доларів. Але економічні збитки, які зазнала Україна за ці 60 хвилин, набагато більші. Зараз РФ відмовилася від цього методу впливу на нашу економіку з однієї простої причини – велика зношеність МіГ-31…
Масштабні атаки по порту "Південний" призвели до пошкодження резервуарів із олією, яка потрапила до Чорного моря, що призвело до екологічної катастрофи. Як ви вважаєте, чи знали росіяни, що завдають ударів по харчовій продукції?
Безперечно. Так само як знали, що завдають ударів по свинофермі в Харківській області, у Дніпрі – по складу з медикаментами, в Одесі – по зернових терміналах. Таким чином вони створюють, у тому числі, дефіцит харчів – олії, хліба, м'яса… Наприклад, ферма, яку вони знищили на Харківщині, могла протягом місяця забезпечувати м'ясом весь Харків…
Звучать версії, що терор Одеси – це нібито помста за "тіньовий флот" РФ, за який "взялися" ЗСУ…
Нічого подібного. Просто у російських пропагандистів і, на жаль, у деяких наших спікерів є "хвороба помсти". На війні місця для помсти немає, є лише виконання поставлених завдань.
Наприклад, було завдано удару по енергетиці в Одесі, місто занурилося в блекаут. У цей час у напрямку деяких російських НПЗ полетіли "Фламінго". Знищення НПЗ – це помста? Звісно, ні. Це удар по об'єктах, які Росія використовує для забезпечення ведення війни.
Ще нюанс. Удари по "тіньовому" флоту РФ почалися наприкінці листопада-початку грудня. А для того, щоб спланувати системні удари по Одеській області, з поетапним переходом від енергетичного сектора до логістики та іншого, потрібно понад місяць серйозної роботи. Зокрема, треба накопичити боєкомплект, скласти маршрути ударів, задати координати, прорахувати, який день і скільки необхідно засобів повітряного нападу…
На думку низки експертів, захоплення півдня України, зокрема Одеського регіону – чи не основна мета Путіна. Чи змінилися з 2022 року плани супротивника?
Плани не змінилися, амбіції та сили зменшилися. Він розуміє, що воєнним шляхом Одесу не захопити. На сьогодні неможливі ні сухопутна, ні морська десантні операції, тим більше, висадка повітряного десанту. Яка б на Одещині не була "доморощена" ППО, висадка повітряного десанту буде повним фіаско для Росії. Тому Кремль і перейшов винятково на терор.
Але, так – Одеса Путіну потрібна. Одеса – це місто, що фактично замикає весь південний регіон. Це контроль Чорного моря, вихід на Придністров'я, а звідти – на Молдову, загроза для Румунії, Болгарії – прямий контакт із країнами НАТО.
Раніше ви згадували, що для Путіна Одеса має, зокрема, й культурне значення. Що мали на увазі?
Одеса не має для Росії жодного прямого культурного значення. Ми говоримо виключно про вплив через культуру, культурні чинники, тобто про пропаганду. Немає сенсу стверджувати, що, мовляв, якби тут не було, наприклад, пам'ятника Пушкіну, Москва не намагалася б "підім'яти" Одесу... Якщо дотримуватися цієї логіки, чому Путін прагне захопити інші регіони України? Навіщо йому Полтава, Суми? Що він забув у Чернігівській області у 2022 році?
Пам'ятники та інші "маркери" – просто виправдання агресії та прагнення до окупації. Тут не в культурі річ і не в тому, що Одеса – "російське місто". Все це пропаганда, а не культурна констатація. Це все одно, що говорити: "Торонто – французьке місто", "Чикаго – італійське місто" або "Центр Нью-Йорка – китайське місто", бо там є китайський квартал (сміється). Повторюся, це пропаганда, яка нав'язувалась століттями. Одеса – самобутнє місто. Воно не може бути російським хоча б з тієї причини, що Одеса – багатонаціональна, у ній відбулося змішання культур, вірувань, традицій.
Але що вдієш: російська імперія таки господарювала тут досить довго. Потім була радянська влада, яка встановлювала певні ідеологеми... І серед них, наприклад, той самий поет Олександр Пушкін. Чи потрібен його пам'ятник? На моє переконання, якщо персоналія викликає суперечки на міжнаціональному, внутрішньому рівні, то вона вже не є позитивною. А міжусобиця лише підігріватиметься російськими агентами всередині міста. І це нам зовсім ні до чого, особливо, під час тривалої повномасштабної війни.
Чи можна припустити, що терор, якого зараз зазнає Одеська область, може бути підготовкою до якоїсь майбутньої операції Кремля щодо захоплення регіону?
На даному етапі, гадаю, цього немає. Не бачу зараз жодної перспективи захоплення Одеси та Одеської області російськими військами. Навіть, якщо уявити найгірші сценарії, Росія такої можливості просто не має, як я вже казав, ні сухопутними шляхами, ні морськими, ні повітряними. Те, що ми зараз спостерігаємо, – це виключно терор, мета якого нашкодити економіці, логістиці, спровокувати хаос, дестабілізувати соціальну обстановку...
Чи існує зараз загроза для України, зокрема, Одещини з боку Придністров'я?
З одного боку, Придністров'я – зона сковування серйозного потенціалу Сил оборони, які дислокуються на Одещині. Цих сил, розміщених тут для реагування на потенційно можливі ексцеси, вистачить не лише для захисту регіону, а й для зачистки всього Придністров'я (чого, зрозуміло, не станеться без відповідного офіційного запиту президентки Молдови Майї Санду).
З іншого боку, якщо Придністров'я нас спровокує, тяжко сказати, якими будуть дії керівництва України… Але у нинішньому своєму стані ПМР не становить нам загрози, підкреслю, у військовому плані. Придністров'я для цього елементарно не має ресурсів.
Російський контингент, який там перебуває, обчислюється у 1700 осіб, незаконні збройні формування ПМР – 7,5-8 тис. осіб. Вони регулярно проводять навчання, тренування, але все це на дуже примітивному, "совковому" рівні. У них недостатньо техніки – танків, бойових броньованих машин, артилерії… Чого в них надміру – це боєприпасів: майже 20 тисяч тонн розміщені в селі Ковбасна. І водночас відомо, що у Придністров'ї зараз готують групи операторів БПЛА, насамперед тактичного рівня.
Не виключено, що під тиском Москви Тирасполь може піти на різні провокації, диверсії вздовж кордону з Україною. Однак для ПМР це може стати початком кінця...
Як ви загалом оцінюєте ситуацію на південному напрямку фронту?
Херсон, Херсонська область – все досить стабільно. Не думаю, що там будуть якісь критичні, глобальні зміни найближчим часом – для цього немає жодних передумов. Там стабільна стагнація – постійні "заруби", бої за острови, спроби Теплинського (генерал-полковник ЗС Росії, командувач угруповання військ "Дніпро", – УНІАН) висадити десант на правому березі… Але ворог знищується ще на підході.
Запорізька область - тут, якщо підбивати підсумки 2025 року та порівнювати з усіма іншими напрямками, то Гуляйпільський – найпровальніший… Тільки на цій ділянці лише за листопад противник захопив понад 200 кв. км. На жодному іншому напрямку не було такого швидкого, масштабного захоплення…
Ситуація там справді катастрофічна. Особливо з огляду на те, що мета противника - не просто окупація Гуляйполя, адже поряд – залізничні вузли, транспортна розв'язка… Якщо росіянам вдасться здійснити задумане, то потенційно вони можуть на території від Покровського Дніпропетровської області до Гуляйполя створити плацдарм, який буде забезпечений логістикою для 8-10 загальновійськових армій. Це – 250-300 тисяч осіб, яких вистачить для потенційного наступу на Запоріжжі. Для розуміння – зараз на Гуляйпільському та Покровському напрямках зосереджено 100 тисяч окупантів.
Чи поділяєте ви думку, що у разі успіху у Запорізькій області армія РФ може зробити ривок і у бік Одеси? Це можливо?
Гадаю, що ні. Противник зараз більше зосереджує увагу на Запоріжжі. Це означає, що проблем буде більше в Дніпропетровській області.
А що зараз відбувається на Тендрівській та Кінбурнській косах?
Це арена для знищення росіян, які намагаються там закріпитися. Ми їх дистанційно знищуємо, а вони, своєю чергою, використовують ці майданчики для проведення розвідувальної діяльності, пусків дронів у напрямку Херсонської, Миколаївської областей. Загалом, щоденна буденна рутина без будь-яких критичних, масштабних змін. Періодично ми також намагаємося висаджувати там наш десант, але зараз закріпитися не виходить.
Як би ви охарактеризували ситуацію у Криму?
Це - друга Чорнобаївка. ГУР Міноборони та СБУ проводять на півострові системне знищення засобів протиповітряної оборони противника, авіації тощо. Росія змушена постійно відправляти до Криму нові одиниці техніки, насамперед ППО, а ми їх успішно нейтралізуємо. Для цього застосовують морські дрони, плюс здійснюються нальоти з материкової частини України… Коли щось знищується, за наказом російського командування туди завозять якісь нові системи, щоб забезпечити захист своїх підрозділів на півострові. Ми це знову знищуємо, вони знову завозять... Одним словом – сучасна Чорнобаївка.
Наскільки нині функціональний Кримський міст?
Він повністю функціональний, включаючи залізницю, яка проходить через нього. Мостом противник перекидає техніку, боєприпаси, особовий склад, засоби протиповітряної оборони, здійснюються евакуаційні процеси та інше.
На вашу думку, чому міст досі не знищений?
Зараз це зробити дуже непросто... Те, що нам вдалося у 2022 році – ситуативний момент, і, звичайно ж, блискуча операція (восени 2022 року Кримський міст був підірваний за допомогою вантажівки, начиненої вибухівкою. Обвалилось близько 250 метрів шосейного полотна, через що рух було тимчасово зупинено, - УНІАН). Але зараз, за наявності захисту, сформованого росіянами навколо мосту, повторити таку операцію практично неможливо.
Залишається лише удар з повітря, що передбачає концентрацію великої кількості сил, потужних засобів високоточного типу, насамперед ракет. Але у нас їх недостатньо, щоб зруйнувати міст однією масованою атакою. Повторюся, міст – складна ціль. Той самий міст у Маяках Одеської області тримається, попри удари. А він, безумовно, поступається Кримському мосту за рівнем міцності.
Чи можна говорити про те, що Кримський міст втратив інтерес для Сил оборони як ціль для ураження?
Як ціль він залишається актуальним. Справа – у можливостях та наявності засобів. Для серйозного пошкодження Кримського мосту потрібно стільки ракет, скільки вистачить на руйнування, скажімо, 10-15 російських НПЗ. Який сенс витрачати такі колосальні ресурси для того, щоб призупинити рух мостом на 3-4 тижні, якщо цими ж силами можна назавжди зупинити з десяток НПЗ?...
Вантажопотік Кримським мостом був, є і буде. Якщо він припиниться, противник знайде альтернативу, наприклад, перетягне внутрішніми водами баржі в Азовське море і почне ганяти вантажі по воді. Так, на це потрібно більше часу, у росіян виникнуть проблеми з логістикою, але загалом вантажопотік збережеться… Тобто, міст через якийсь час відремонтують, а витрачені ракети вже не повернути.
Якщо суто гіпотетично припустити, що перемир'я настало, чи війна завершилась, але Крим залишився під окупацією, які наслідки цього можуть бути для України?
На території півострова створюється дедалі більше майданчиків для пусків дронів-камікадзе та для пусків балістичних ракет, які летять, у тому числі по Одесі. Думаєте, якщо противнику дати перепочинок, поставити "кримське питання" на паузу в рамках якогось "перемир'я" - на три-п'ять місяців чи півроку - росіяни протягом цього часу там "хрестиком вишиватимуть"? Нічого подібного! Вони накопичуватимуть боєкомплекти, облаштовуватимуть нові пускові лінії тощо. І все це – в умовах абсолютного спокою, без превентивних ударів ЗСУ.
Це може стати серйозним викликом, оскільки Росія не відмовиться від війни проти України. Іншими словами, Крим – серйозна загроза нашій безпеці. І, так чи інакше, нам доведеться реалізовувати проекти щодо нейтралізації цієї загрози. Як із Севастополем – був там Чорноморський флот РФ, і його там уже немає, він передислокувався до Новоросійська… У такий же спосіб весь Крим має стати небезпечним для російських військових. Тільки так я бачу майбутнє.
Тобто, ви вважаєте, що якогось мирного врегулювання найближчим часом очікувати не варто?
Я в це абсолютно не вірю. Не бачу жодних ознак того, що можливе якесь мирне врегулювання. Мирний план, який зараз озвучується, це – дипломатичний фарс, імітація дипломатії, спроби задовольнити Білий дім... Війна, на жаль, продовжиться. І у 2026 році буде не менше викликів, ніж у 2025-му.
На вашу думку, що може в цій війні зупинити Москву?
Навіть смерть Путіна її не зупинить. Війна – єдиний засіб виживання кремлівського диктатора, але це ж стосується його оточення. Зупинити війну може лише виснаження нинішнього кремлівського режиму. Що таке виснаження? Це доведення Росії до такого етапу деградації, коли вона не зможе ані наступати, ані оборонятися. Тоді розпочнеться процес відкату назад, що є цілком реалістичним.
Коли ж це станеться?
Щоб виснажити Росію у питаннях техніки, наприклад, у танках, бойових броньованих машинах, нам знадобилося приблизно три роки. Росія з країни, у якої була найбільша танкова компонента у світі (вони у цьому поступалися лише США та Китаю), на сьогодні зазнає катастрофічного дефіциту бронетехніки. Тобто, за три роки ми знищили все, що було накопичено за час існування РФ, і те, що їй дісталося у спадок від СРСР. Фактично, це призвело до того, що Москва зараз воює піхотою.
Тепер наш пріоритет – виснаження людського ресурсу противника. Коли це станеться на полі бою, розпочнеться процес деградації та падіння РФ. Паралельно, звичайно, потрібно впливати на її тил, контролювати море, не тільки Чорне, а й Каспійське, Середземне. Іншого шляху немає – будь-яка миротворча дипломатія з Росією не працюватиме.
Лариса Козова