Росія на окупованих територіях посилює мілітаризацію та викорінює українську ідентичність.
П'ята частина території України зараз перебуває під контролем Росії, і для українців, які живуть в умовах окупації, здається малоймовірним, що будь-яка майбутня угода про припинення війни змінить це. У розмові з BBC троє українців із різних міст, контрольованих Росією, розповіли про життя в окупації і про те, яку політику проводить Росія на захоплених територіях.
Мавка (тут і далі використовуються псевдоніми) вирішила залишитися в окупованому Мелітополі, "тому що несправедливо, що хтось може просто прийти до мого будинку і забрати його".
Вона розповідає, що останніми місяцями помітила посилення не тільки жорсткої політики русифікації в місті, а й зрослу мілітаризацію всіх сфер життя, включно зі школами.
За словами Павла, який живе в Маріуполі, місто відчувається так, ніби воно "відрізане" від зовнішнього світу.
Він розповідає, що тепер російське громадянство обов'язкове, якщо ви хочете працювати, вчитися або отримати термінову медичну допомогу:
"Якщо чиясь дитина, скажімо, відмовиться співати російський гімн у школі вранці, ФСБ навідається до їхніх батьків, їх "запише", і тоді може статися все, що завгодно".
За словами Павла, більшість із тих, хто залишився в Маріуполі або повернувся, зробили це, щоб допомогти своїм літнім родичам, або через своє житло. Він зазначає, що найбільша турбота в Маріуполі - зберегти свою домівку, оскільки більша частина майна, пошкодженого внаслідок російських бомбардувань, була знесена, а вартість життя і безробіття різко зросли:
"Я б сказав, що 95% усіх розмов у місті - про власність: як її повернути, як її продати. Ви почуєте, як люди говорять про це, стоячи в черзі за хлібом, дорогою в аптеку, на продуктовому ринку, скрізь", - розповідає він.
Ірина, яка мешкає в окупованому Криму, вирішила залишитися, також щоб доглядати за літнім родичем, але також і тому, що вона не хотіла залишати "свій прекрасний дім".
Вона розповідає, що на півострові всі ознаки української ідентичності в громадських місцях були заборонені, і, за її словами, вона більше не може говорити українською мовою в громадських місцях, "тому що ніколи не знаєш, хто може донести на тебе владі".
Як розповідає Мавка, люди в окупації уважно стежать за тим, що відбувається в Києві, "бо нам важливо знати, чи готовий Київ битися за нас. Навіть маленькі кроки мають значення":
"У нас тут американські гірки настроїв. Багато хто стурбований тим, що можуть бути підписані документи, які, не дай Боже, залишать нас під російською окупацією ще на довший термін. Тому що ми знаємо, що Росія тут зробить".
Вони занепокоєні тим, що, якщо Київ погодиться на припинення вогню, це може означати, що Росія проводитиме ту саму політику, що й у Криму, стираючи українську ідентичність і репресуючи населення.
"Вони вже замінюють місцевих жителів своїми людьми. Але люди тут все ще сповнені надій, ми продовжимо наш опір, нам просто доведеться бути більш креативними", - заявляє вона.
Водночас Павло вважає, що війна має закінчитися, навіть якщо це означає втрату можливості повернутися в Україну. Однак розуміє, що це рішення не буде простим.
"Людське життя - найбільша цінність... але є певні умови для припинення вогню, і не всі можуть з ними погодитися, оскільки виникає запитання: чому всі ці люди загинули за останні три роки? Чи відчували б вони себе покинутими і зрадженими?", - зазначає він.
За даними BILD, російська армія за тиждень змогла окупувати 18 українських населених пунктів, захопивши майже 200 квадратних кілометрів території в Донецькій, Харківській і Сумській областях.
А в Держдумі РФ заявили, що якщо Україна не піде на умови Росії щодо врегулювання війни, то залишиться без Сум, Харкова, Одеси та інших міст.
Тим часом на території тимчасово окупованого Запоріжжя було підірвано військовий потяг російських загарбників і порушено ключовий логістичний шлях окупантів до Криму.