Військовий розповів, що йому запам’ятався росіянин, в телефоні якого знайшли відео, на якому він стояв над тілами українських захисників.
Старший офіцер збору та обробки інформації 10 армійського корпусу Микола Новіков розповів, що майже всі російські військові, які потрапляють у полон, дуже налякані та запевняють, що не хотіли воювати проти України, але їх нібито примусили.
"Якоїсь ненависті до них, щоб схотілося схопити за горло, у мене жодного разу не було, попри те, якщо взяти, що вони накоїли та скільки моїх друзів загинуло. Все одно я себе стримую та контролюю свої емоції. Ворог вже знешкоджений та не загрожує нічим", - розповів він в інтерв’ю "Суспільне".
За його словами, розмова з полоненим розпочинається з питання, чи хоче той пити та пропонують чаю чи води. Потім Новіков розповідає про себе.
"Я тридцять років прожив на Луганщині. Тому вони сприймали мене спокійніше і не трусилися від страху, що їх зараз закатують. На мою думку, агресивні методи спілкування не працюють. Якщо людина спокійна, то й говорити з нею простіше. А я не хочу ставати звіром", - каже він.
Офіцер розповідає, що перше опитування полоненого відбувається там, де той потрапив в полон, потім росіянин потрапляє до нього. Після цього спілкування полоненого передають далі.
"Це не допит. Це називається "опитування". Нам передають особу разом з інформацією, яку вдалося дізнатися. Ми її перевіряємо. І вже з нашими результатами розмови передаємо полоненого далі. Є різні методики опитування. Буває, що здаються в полон кілька осіб. Тоді ми перевіряємо вірогідність інформації, порівнюючи її", - уточнив офіцер.
Він додає, що на розмову з однією особою, що триває віч-на-віч, йде три-чотири години. Опитувачі користуються певними методичками, які містять поради, як вести розмову та питання, на які варто б почути відповіді.
"Таких, щоби били себе в груди й казали, що не викажуть військової таємниці, не було. Таке тільки в кіно буває. Тут: я питаю, він відповідає", - підкреслив Новіков.
За його словами, під час розмови з полоненим потрібно дізнатися якомога більше деталей саме про цю особу - з дня мобілізації до моменту потрапляння у полон.
"Як правило, всі вони говорять однаково: є наказ, ми мусили йти, ми сумнівалися, але мусили. Людина, котра потрапила в полон, ніколи не скаже, що вона свідомо йшла на війну. Тому що ті, хто свідомі, ті в полон не здаються. Всі, хто потрапляють в полон, це люди, які мають сумніви щодо того, що вони чинять в Україні", - пояснює він.
Йому доводилося розмовляти як з тими, хто шукав нагоди здатися в полон, так і з тими, кого до цього змусила ситуація. За словами Новікова, мобілізовані та контрактники - російські військовослужбовці, яких він опитував, були молодими.
"Був офіцер, якому виповнилося 22 роки. Були чоловіки років 30 та 40. Був один, чия мама зі Львова, але він народився у Росії. Вони говорили мені, що пішли на війну аби покращити свій матеріальний стан. У них іпотека та борги", - розповів Новіков.
Офіцерові також довелося спілкуватися з полоненими, які прийшли до російського війська з в’язниці. Вони скаржилися, що їх там били, усіляко з них знущалися та створювали всілякі умови, щоби вони підписали контракт і пішли на війну. Особливо скаржилися ті, кому залишилося відбути у виправній колонії невеликий термін.
Окрім того, Новікову доводилося спілкуватися з родичами полонених. Зазвичай вони повторювали те, що казали самі військовополонені, зокрема, про примусову мобілізацію та побої. Водночас коли заходила мова про обмін, родини воліли промовчати.
"Я розумів, що ніхто з родин не буде звертатися до своєї влади з закликами та проханнями повернути їх додому. Вони там не потрібні. Звісно, якщо полонений якийсь спец, як от був у нас одного разу снайпер, то його швиденько заберуть. А ті, хто здався в полон у перший же день, їм не потрібні", - наголосив офіцер.
Особливо йому запам’ятався молодий хлопець, в телефоні якого знайшли відео, на якому він стояв над тілами українських захисників та висловлював образи щодо них.
"Він тоді страшенно перелякався, думав, що ми його катуватимемо. Але я вважаю, що люди, які катують полонених, роблять такі відео та зберігають їх, це - хворі люди", - впевнений Новіков.
Українці, яких вдалося повернути з російського полону, розповідають, що загарбники поводяться по-звірячому - полонених постійно катують.
Зокрема, як розповів колишній в’язень, підполковник поліції Олександр Корецький, у березні 2022 року був затриманий окупантами - його привезли до ізолятора тимчасового утримання в Бердянську. Там він пробув 19 днів, 10 із яких - в одиночній камері.
Він чув, як у сусідніх камерах катували хлопців, яким було по 18-19 років. Підполковника роздягнули - він був у легкому спортивному костюмі, вікна в камері відчинили, а на вулиці - мороз. Три доби він не спав, бо постійно ходив, щоб не замерзнути. Потім до нього прийшли представники ГРУ, на голову йому наділи мішок, на руки - кайданки. Згодом перевезли до РФ. Лупцювали там кожного дня: мінімум зранку та ввечері. Допити, перевірки, прогулянка, душ, - кожен вихід із камери - це побиття. Також били струмом та травили собаками.