Уся справа в одному "модулі, що дійсно працює".
З літа арсенал української армії, що використовує FPV-дрони, поповнився системою, здатною брати управління на себе на фінальній ділянці польоту - приблизно на останніх 500 метрах до цілі.
Система під назвою TFL-1 застосовується для ударів по цілях у зонах, де оператор не може підтримувати радіозв'язок із дроном через рельєф або через радіоелектронне придушення, пише Le Monde.
"Місяцями стартапи морочили нам голову розмовами про штучний інтелект, і коли я вперше почув про TFL-1, я був скептичний", - згадує 34-річний військовий Лінкольн з окладистою бородою, що нагадує бороду американського президента (1861-1865), який спілкується зі ЗМІ на правах анонімності.
Будучи оператором БПЛА у складі української військової розвідки (ГУР), він розповів, що "протестував десятки дронів, нібито оснащених автономними системами наведення, але жоден із них не був ефективним". Однак його вразила презентація компанії The Fourth Law, виробника TFL-1, заснованої 2023 року 36-річним програмістом Ярославом Ажнюком. Після презентації на початку літа він вирішив замовити 10 екземплярів.
"Коли ми випробували модуль, ми одразу побачили, що він справді бере на супровід рухому ціль на відстані 400 метрів", - розповідає військовослужбовець.
Лінкольн, чий підрозділ спеціалізується на ударах по російській логістиці та військовій техніці в ближньому тилу (за 20-40 кілометрів за лінією фронту), часто стикається з проблемою так званої "радіотіні" - зони, де радіосигнал між оператором і дроном губиться через перешкоди або рельєф місцевості.
ЗМІ пише, що пряма видимість між передавачем і приймачем критично важлива для пілотів дронів, і ця проблема посилюється зі збільшенням дистанції. А рельєф у Харківській області, де воює Лінкольн, досить пересічений - їхній підрозділ запускає "від 10 до 15 дронів на день".
Він згадує, як зміг завдати удару по "скупченню техніки, схованої в радіотені", завдяки TFL-1. "Вони думали, що за скелею в безпеці", - уточнює він. Виявивши ціль внизу, оператор "захопив" її, після чого вбудований штучний інтелект самостійно спрямував дрон у зону, де відеосигнал, телеметрія і управління вже були відсутні. "Усі 10 наших пусків TFL-1 потрапили точно в ціль", - запевняє він і повідомляє, що замовив ще 30 таких самих модулів. Єдине, що обмежує закупівлі дронів з ШІ - це бюджет.
412-а автономна бригада безпілотних систем "Немезис", що воює на ділянці фронту між Запоріжжям і Покровськом, теж зважилася на покупку - придбала 100 TFL-1, подолавши початкову недовіру.
"Командування думало, що це розвод. Ми знаємо, що безліч виробників працює над ШІ-наведенням, але довести розробку до повноцінного результату вкрай складно", - зазначає 35-річний інженер-контролер якості дронів у "Немезісі" з позивним Тоні.
"Наш підрозділ проводить близько 1000 FPV-атак на місяць і виконує 50 відсотків місій, тоді як середній показник по інших [підрозділах] становить 30-35 відсотків. Зараз ми здійснили 20 пусків TFL-1, і половина з них успішна. Щодо інших 10 ми не впевнені - або через камери, або через те, що росіяни встигли збити дрон із гвинтівки", - стверджує 37-річний пілот дронів Джаз.
Тоні ж заявляє, що для нормального використання TFL-1 потрібна краща камера. Це дало б змогу фіксувати ціль і розрізняти її. Зараз ШІ прекрасно наводиться на техніку, але насилу захоплює людську фігуру. За його словами, ШІ допомагає оператору, але не замінює його.
Система TFL-1, сертифікована українським Міноборони, вже використовується на полі бою приблизно двадцятьма бригадами. Назва компанії The Fourth Law ("Четвертий закон") іронічно відсилає до "трьох законів робототехніки" Айзека Азімова, сформульованих у 1940-х роках, які забороняють роботам завдавати шкоди людині.
Засновник компанії Ярослав Ажнюк пояснив виданню, що модуль підходить до кількох типів дронів, а його ціна - від 50 до 100 доларів (43-86 євро), "тобто менш як 10 відсотків від повної вартості боєприпасу, що баражує". Це лише перший рівень у лінійці з п'яти майбутніх модулів, які в перспективі забезпечать дронам повну автономію в навігації та виборі цілей.
Ажнюк показує, як працює алгоритм, аналізуючи відео атак, зняті дронами з TFL-1. Він пояснює:
Після цього окремий алгоритм автоматично виводить безпілотник у центр цілі. За словами Ажнюка, саме здатність системи коректно обробляти "тисячі прикордонних сценаріїв" у реальному середовищі й вирізняє TFL-1 з-поміж інших розробок.
Сьогодні наведення на фінальній ділянці польоту - один із ключових викликів у сфері військових технологій, і The Fourth Law має намір посісти в цьому напрямку міцну позицію. Компанія вже веде кілька проєктів із міжнародними партнерами. Публічно відомий один - спільна робота Odd Systems і данської Terma A/S над дроном-перехоплювачем з ШІ-наведенням. Паралельно на фронті свої ШІ-модулі тестують мінімум три західні оборонні компанії - Auterion, Parrot і Helsing. Однак поки невідомо, чи дійшли їхні розробки до серійного виробництва.
Програміст підкреслює, що продає свої модулі виключно українській армії. "Наш модуль неможливо скопіювати і встановити на російський дрон, навіть якщо він потрапить до них цілим", - запевняє він. Проте, за даними українського фахівця з радіоелектронної боротьби Сергія Безхрестного, російські інженери вже створили одну або кілька власних ШІ-систем.
Було зафіксовано дві-три атаки роїв російських безпілотників, а дрон V2U, що має автономну навігацію і дальність до 100 кілометрів, судячи з усього, вже випускається серійно.
Ажнюк сподівається, що держава не пропустить критичний момент і почне великі закупівлі, щоб кожен український дрон отримав термінальне наведення, автономність і штучний інтелект.
Раніше УНІАН повідомляв, що Росія планує виготовити 120 тисяч КАБів до кінця 2025 року. Ця цифра включає як нові боєприпаси, так і модернізовані. Зокрема, країна-агресор планує виготовити до кінця цього року 500 боєприпасів нової модифікації з радіусом дії до 200 км.
Крім того, ми також розповідали про те, що в Україні вперше випробують реальну стіну дронів проти "Шахедів" і КАБів. У країну вже відправили одну з систем Atreyd і планують розгорнути її протягом поточного місяця.