Starlink / колаж УНІАН
Космічна програма - це дуже довго і дуже дорого, каже Костянтин Корсун.
Нещодавно пролунала цікава й обнадійлива заява президента України Володимира Зеленського про те, що Україна вже працює над власним аналогом Starlink. Інших деталей глава держави не навів. Водночас раніше він звернувся до президента США Дональда Трампа з проханням впровадити санкції проти російських та китайських компаній, які, за його словами, беруть участь у розробці супутникової мережі, що конкурує зі Starlink Ілона Маска. Про український аналог "Старлінка" УНІАН поговорив з Костянтином Корсуном, експертом з кібербезпеки.
Зеленський днями сказав, що Україна вже працює над власним аналогом Starlink. Скільки часу на це може піти?
З півтора речення, які сказав на цю тему Зеленський, - дуже складно уявити. Наразі я не бачу жодних підстав для оптимістичного очікування, що у нас буде аналогічна до "Старлінку" система у найближчі 20 років.
По-перше, для цього потрібна космічна програма, а це розкіш, яку далеко не кожна багата країна може собі дозволити. Щоб виводити на орбіту свої супутники, треба або платити іншим країнам, щоб вони зі своїх космодромів запускали, - це дуже дорого, або будувати своє. Це ще дорожче, але в дальній перспективі дешевше.
В України немає ресурсів таких. І через війну запуск космічної програми - абсолютно виключено. Тому що для цього потрібні космодроми, науковці, колосальні гроші. Я ще раз підкреслюю: запускати власні супутники з власних космодромів - це розкіш, яка доступна лише кільком країнам на Землі.
Тому наразі абсолютно це нереалістично. Теоретично можна було б або виготовляти свої супутники і запускати їх на чужих космодромах, або взагалі ставити якісь блоки у чужі супутники. Але це як будувати своє майбутнє, планувати на якійсь орендованій квартирі, яка не твоя, з якої можуть вигнати, може прийти інший орендар, більше запропонує і тебе витурять звідти. Тобто це несерйозно.
Скільки це може коштувати? Звідки здійснюватиметься запуск і чи є в нас відповідні технології?
Для того, щоб будувати щось типу "Старлінка", потрібні свої космодроми, свої супутники, свої космічні ракети, своя космічна програма. Навіть за умови, що завтра закінчиться війна на прийнятних для України умовах і почнеться бурхливий розвиток економіки, як базису всього, в тому числі, космічної програми, то за таких умов говорити про запуск першого супутника можна буде за 3-5 років щонайменше. Тому що космічна програма - це дуже довго і дуже дорого. І це безпека відповідна.
Як я сказав, теоретично можна було б якісь свої блоки на чужих супутниках розміщувати, а ці блоки потім якось би між собою контактували - як супутники "Старлінка" між собою. Але це, м’яко кажучи, дуже дивне рішення. Плюс потрібні наземні станції для конекту з інтернетом, з усім іншим. Тобто це лише теоретичне припущення. Я не бачу його практичної реалізації в найближчі щонайменше 10 років точно.
Росії допомагає Китай зі створенням їхнього начебто аналогу "Старлінка". Можливо нам міг би допомогти хтось із сусідніх країн?
Китай такий собі помічник: він втридорога продає Росії те, що їм вкрай необхідно. З точки зору космічної програми, вони жорстокі конкуренти. У Росії свої і космічна програма, і космодроми, і ракети, і супутники. Їм не вистачає елементної бази, мікроелектроніки, якихось технологій ракетобудування.
А Китай продає їм не технології, а готові вироби, причому за сильно завищеною ціною. Тобто не дуже сильно він і допомагає. Особливо там, де бачать, що це допомога прямому конкуренту в космічній програмі. П’ять чи шість країн на Землі взагалі мають свої повноцінні космічні програми.
Так само Сполучені Штати для нас такий собі партнер, як ми бачимо з усіх останніх подій. Але навіть якщо не брати до уваги особистісний склад політичного менеджменту Сполучених Штатів, - ніхто не хоче вирощувати собі конкурента. Максимум, що нам можуть продавати за завищеними цінами, - це якісь застарілі технології, які й близько нас ніколи не підпустять до рівня NASA.
А щоб робити це все самим, треба бути дуже багатою країною, що нам теж навряд чи дозволять, передусім наші європейські сусіди. Вони хочуть підтягнути нас до рівня, щоб ми не були жебраками вже зовсім, і не дивилися на них як предмет потенційного пограбування. Але щоб не стати багатими настільки, щоб розвивати власну космічну програму. Хоча вона у нас колись була, у зародку, але була. У нас було Національне космічне агентство, Каденюк літав у космос, тобто вона почала розвиватися, але не розвилася.
Тому Китай Росії такий собі друг і помічник, а Сполучені Штати так само не дуже нам допоможуть, тому що у них немає зацікавленості. Все, що ми можемо зробити, - це самі, а для цього потрібна космічна програма, на яку потрібні колосальні ресурси і час, який вимірюється в десятиріччях.