Найстрашніший дефіцит на фронті зараз - це не дрони і навіть не снаряди, каже захисник.
Українську армію переслідують проблеми, що накопичувалися роками, і вони починають ламати бійців на передовій швидше, ніж ворог, розповів DW журналіст Костянтин Гончаров, який до 2022 року працював у виданні, а потім пішов захищати Україну.
За словами військового, одна з головних проблем - фізичне та психологічне виснаження бійців. Постійні обстріли та використання КАБів виснажують не лише фізичні сили, а й моральний дух військових, які змушені тижнями перебувати під вогнем без належного відпочинку.
Підрозділи тривалий час не виводять на ротацію, а підкріплення часто або не прибуває, або немає достатньої підготовки, повідомив колишній журналіст. Він навів власний стратегічний приклад: після поранення взимку 2023 року з його взводу в 30 осіб на позиціях залишилися лише п’ятеро – решта були поранені або загинули.
Ротації ускладнює постійна загроза з повітря. Шлях до позицій і назад військові називають "зоною смерті" - через безперервне спостереження та атаки безпілотників, розповідає військовослужбовець.
Автор наголошує, що якщо піхотинець проводить на передовій у середньому близько 60 днів без повноцінної заміни, то його ефективність різко знижується через бойовий стрес.
Найстрашніший дефіцит на фронті зараз – це не дрони і навіть не снаряди, а люди. Гончаров прямо каже про складність мобілізації, нове поповнення часто приходить без належної мотивації або фізичної підготовки, що в умовах інтенсивних боїв стає критичним фактором.
"Через нестачу піхоти керівництво вдається до переведення водіїв, кухарів, мінометників, зенітників та членів підрозділів постачання до піхоти, очікуючи, що вони утримають лінію фронту без необхідного бойового досвіду. Однак вони також отримують поранення, гинуть або дезертирують. Таким чином, нестача бійців лише поглиблюється", - пояснив ситуацію військовий.
Він також підкреслив, що попри технологічну складову війни, саме піхота залишається тим "останнім рубежем", який фізично утримує лінію оборони. І коли цих людей бракує, це одразу відчувається на фронті: ротації відкладаються, навантаження зростає, а виснаження лише поглиблюється.
Бійці на фронті, за словами військового, здебільшого не вірять у реалістичність швидкого миру. Новини про можливі переговори чи перемир’я створюють ілюзію змін для цивільних, однак на передовій нічого не змінюється: тривають артобстріли, атаки та втрати. Згасання надії пов’язане з відсутністю фінішної прямої.
Раніше УНІАН повідомляв, що війна в Україні зайшла у стратегічний глухий кут, вихід із якого західні експерти, зокрема генерал-майор у відставці Мік Раян, бачать у трьох сценаріях. Один із них передбачає критичну необхідність масштабної мобілізації та відновлення ресурсів, без яких утримання лінії фронту стає неможливим.
Водночас, попри тиск США, мир для України після років війни залишається недосяжним, за оцінками агенства Associated Press. Лідер Володимир Путін продовжує наполягати на максималістських вимогах, що ускладнює переговорний процес і знижує шанси на швидке дипломатичне врегулювання, а війна після провалу початкового наступу РФ на Київ перейшла у затяжну фазу позиційного протистояння.