Авіаційний експерт Костянтин Криволап розповів УНІАН, як Європа готується до поширення російської агресії по лекалах Другої світової, чому це неефективно, та що потрібно, аби розширити "сіру зону" на 300 км вглиб РФ.
Пане Костянтине, зранку у середу стало відомо, що до України прибули з неоголошеним візитом міністр армії США Ден Дрісколл і начальник штабу Ренді Джордж. На вашу думку, яка ціль такого візиту?
Я особисто їх не зустрічав. Можливо, вони приїхали щось з’ясувати стосовно "Томагавків". А, може, вони бачать, що ми активніше розмовляємо про "Гріппени" та "Рафалі" і хочуть цей процес зупинити, адже до цього часу саме США мали монополію на подібні системи. Також можливо, американські генерали приїхали з'ясувати питання, які стосуються постачання нам зброї (тому що в США закінчився шатдаун і зараз знову відкриваються ці можливості – в Україну повинно надходити вже сплачене озброєння).
Якщо говорити про монополію американців на окремі види зброї, то дії американських політиків останнім часом не сприяли тому, щоб цю монополію зберегти. Поведінка Білого дому стала причиною того, що європейці почали посилювати власні оборонні спроможності. Наскільки краще європейці відчувають російську загрозу, ніж США з-за океану?
Після Другої світової війни, коли американці фактично сказали, що, мовляв, ми тут, в Європі, будемо за всім дивитися, ми будемо вас захищати, а ви живіть своїм життям і розвивайтесь, Європу це влаштовувало. Лише деякі європейські країни, зокрема Франція, вважали, що мають мати свою зброю. І результат ми бачимо зараз. Вже маємо розмови з Францією стосовно літаків "Рафаль", систем SAMP/Т з ракетою Aster 30, якою можна буде відбивати балістичні удари… Причому французи кажуть, що українці будуть першими, хто отримає такі системи.
Тому зараз ситуація з тієї, що повністю влаштовувала європейський ВПК після Другої світової війни, дуже змінилася.
Чи не вважаєте ви, що європейці готуються до війни з Росією саме з огляду на досвід тієї самої Другої світової, але це не відповідає реаліям російсько-української війни, адже змінився сам тип війни? Маю на увазі, що сучасний фронт – це не лінія в кілометр чи два, окоп в окоп, а фронт – це 50 кілометрів в умовний тил противника, куди долітає дрон.
Так, ви поставили абсолютно правильне питання. Але ви думаєте стратегічно, а натівські генерали, на жаль, так не думають. Ситуація з підготовкою до можливої ескалації зараз виглядає так, як коли маршали Будьонний і Ворошилов доводили Сталіну, що кавалерія всіх порубає: і танки, і артилерію – було б більше коней, то всіх порубає… Отже, якщо зараз кажуть, що авіація все знесе, то в Європі свято вірять у це. І ніхто не думає, що авіація може банально не долетіти, не кажучи вже про те, що авіація може не злетіти зовсім.
Або ще один приклад: європейці звикли, що протидіяти ворогу може "бронетанковий кулак". Вони вірять, що цей "кулак" зможе щось корисне робити на фронті. Але нічого подібного. Він просто не доїде! Але вони ще не дійшли до цього розуміння.
Згадайте, на початку гарячої фази цієї війни у росіян було в чотири рази більше авіації, ніж у нас (причому, кращого покоління). Але вся вона залишилась далеко за лінією бойового зіткнення, далеко за кордоном. Тому що зараз підлітати до ЛБЗ ближче, ніж на 40-60 км, це дуже небезпечно – будеш збитий. Аналогічно – з нашою можливістю проникати на територію Росії.
Або артилерія, яка вважалась королевою війни. Зараз, якщо хочеш щось притягнути і чимось бахнути по ворогу, то треба зайти в кілзону. Але вона не просто так має таку назву: там знищується все. І якщо раніше кілзона була кілометр-два, потім п’ять, потім п’ятнадцять, то зараз двадцять п’ять – цілком реально. А скоро буде п’ятдесят кілометрів. Що там робити артилерії?
Тобто, якщо, умовно, Польща закупає для себе бронетехніку та сучасні літаки, це не гарантія, що у разі ескалації це озброєння їй допоможе?
Поляки зараз дійсно дуже серйозно готуються до війни з Росією. Вони 5% свого ВВП направляють на закупівлю різних видів озброєння. Основне - це бронетехніка від Південної Кореї і літаки. Але, коли я дивлюся на ці витрати, я ставлю собі питання: "Навіщо?"…
Я пам’ятаю, як десь в Білорусі базувався А-50У (літак далекого радіолокаційного виявлення та управління, - УНІАН). Наш дрончик тихо прилетів, сів на "шайбу" цього А-50У й ці літаки (а також МіГ-31К) росіяни з Білорусі прибрали.
Росіяни загалом свої аеродроми прибрали подалі від кордонів з Україною. Виходить, не можуть захиститись своїми ППО? Наскільки взагалі сильна їх система ППО, чи ця сила - міф?
Росіяни налаштували свою систему так, аби комплекси С-300 та С-400, які бачать на 300 і 400 км, захищатимуть систему "Панцирів".
Але, по-перше, виявилось, що цілей для цих С-300 та С-400, таких як літаки чи більш-менш серйозні крилаті та балістичні ракети, у України немає. Тому, виходить, що ці свої комплекси росіяни сконцентрували біля ЛБЗ, де ще можуть дотягнутись до наших літачків. А, якщо розташовуються далі, то збивають БПЛА, що не зовсім розумно, адже неспівставно по витратах (хоча на витрати росіяни особливо не звертають уваги).
По-друге, "Панцир", який мають захищати С-300 та С-400, теж не дуже ефективний проти простих дрончиків. Він знищується в тому числі звичайними квадрокоптерами типу FPV, які тихенько підлітають і "Панцир" нічого не може зробити.
Отже, вся система ППО росіян, хоча й дуже потужна, але неефективна – вони збивають нею наші дрони за рахунок великих витрат, великих коштів на це. Але й це не надовго. Думаю, скоро ця система буде порушена.
Ми зможемо створити таку собі "сіру зону" вглиб території Росії?
Звичайно. Наші війська фактично благають: "Дайте нам зброю для того, щоб ми знищували ворожі тили до 100 км, до 300 км". Але для цього треба мати спроможності.
Мова про наші крилаті ракети, ракети, які повинні замістити нашу систему РСЗО і так далі. Питання стоїть в серійному виробництві. Адже розробка, доведення до прототипу і серійне виробництво – це різні питання.
На серійне виробництво у нас не вистачає ресурсів, починаючи від виробничих потужностей, місця, де їх розташовувати, робочої сили, яка повинна все це виробляти й обслуговувати, закінчуючи просто грошима на все це, елементарними компонентами, які досить довго надходять від наших партнерів і так далі.
Для того, щоб знищити можливості росіян нападати на нас, треба бути разів у п’ять більш ефективними у всьому.
Тетяна Урбанська