Останнім часом часто чути про можливу загрозу з боку Білорусі. Наскільки така загроза є реальною і наскільки реальна загроза державного перевороту в Мінську?
Багато хто не знає, але в Білорусі змінено базове законодавство, що визначає рамки політичної системи. До речі, референдум щодо Конституції Лукашенко проводив... у лютому 2022 року (і це, можливо, було додатковою мотивацією для нього тоді активно підігравати Путіну). Лукашенко любить свою владу і це для нього №1, а не обіцянки чи навіть союзницькі зобов'язання. А наприкінці лютого РФ була "зайнята" Україною. Але суть не в цьому.
У Конституції закріплені повноваження нового органу – Всебілоруського народного зібрання. Або, як його називають самі білоруси, – хурала Лукашенка.
Це такий собі аналог Ради експертів в Ірані – орган, який визначає стратегічні рамки зовнішньої політики і частково внутрішньої. Складається з представників виконавчої влади, місцевого самоврядування та "громадських діячів". Зручний орган.
До чого я це? Закон у ВНС, стаття 12: "за пропозицією Президента Республіки Білорусь приймає рішення про можливість направлення військовослужбовців, співробітників воєнізованих організацій, інших осіб за межі Республіки Білорусь для участі в забезпеченні колективної безпеки та діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки". Інших варіантів немає – до Конституції ввели норму про те, що "Республіка Білорусь виключає військову агресію зі своєї території щодо інших держав". Одна з небагатьох норм прямої дії.
Але є одне "але": ВНС збирається (планово) двічі на рік. Теоретично, якщо доведеться, той самий Лукашенко може пограти в "не до законів" навіть щодо створеної ним самим системи. І ось тут маємо для нього пастку.
У 2022 році до законодавства Білорусі введено норму про примусове позбавлення президента повноважень, зокрема за грубе порушення Конституції. Так ось, перестрибнути через голову своєї ж системи Лукашенко, теоретично, може. Але це відразу відкриває хвіртку для його ж оточення. І дає підстави для "повністю законного" перевороту в країні. Де змовники виступатимуть з позицій "збереження конституційного ладу".
У таку гру, якщо що, може пограти Кремль. Але в таку ж гру, якщо буде обіцяна зовнішня підтримка, може пограти і найближче оточення Лукашенка (за прикладом Венесуели, кейс якої неабияк налякав товариша).
До речі, обстріли України з білоруської території влітку 2022 року – це вже було, коли "нову Конституцію" ввели в дію.
Тобто, одна зачіпка є. Але якщо буде більше, "вікно можливостей" – подушка на обличчя вночі – для багатьох відкриється. Тим більше, що соціологія щодо Білорусі: "за" потенційну участь збройних сил країни у війні в межах 7–9%, "проти" – 55+%.
Що ж стосується підготовки - раптовий (планово, або навесні й восени, або взагалі один раз на рік) скликання позачергового хуралу (всебілоруського народного зібрання) може бути вкрай тривожним дзвіночком, на який треба реагувати швидко. Ну, і про всяк випадок: виробити хоча б загальні підходи держав регіону до такого сценарію було б не зайвим.
Але це завдання "зі зірочкою". Адже, виступаючи за все хороше в цьому питанні, кожна з країн шукає власної вигоди.