Під час першого бою більшість Т-35 вийшли з ладу ще до зіткнення з ворогом.
Радянський багатобаштовий танк Т-35, створений у 1930-х роках, увійшов в історію не завдяки своїй бойовій ефективності, а як технічна катастрофа. Через численні конструкторські недоліки та ненадійність він отримав прізвиська "смертельна пастка" і "броньована труна", пише Slash Gear.
Натхненням для розробників Т-35 стали фантастичні твори Герберта Веллса. У проєкті інженери керувалися простою ідеєю: "більше" означає "краще". Танк сягав 9,9 метра в довжину, важив 50 тонн і вимагав екіпаж із 11 осіб. Він мав п’ять башт із різними видами озброєння: 76,2 мм гармата, дві 45 мм протитанкові гармати та шість кулеметів Дегтярьова.
Проте надмірна вага, слабка броня (всього 20–30 мм) і ненадійний авіаційний двигун М-17Л у поєднанні з постійними поломками трансмісії зробили Т-35 практично непридатним для бойових дій. Через складну підвіску танк часто забивався брудом, застрягав або взагалі не міг рухатися.
Під час Другої світової війни участь Т-35 виявилася приголомшливо провальною. Із 48 танків, відправлених на битву під Бродами в 1941 році, 26 вийшли з ладу ще на марші, ще вісім були покинуті через поломки, а решта застрягли в болоті, провалилися під мости або були знищені в боях.
Усього було випущено 61 одиницю Т-35 на Харківському паровозобудівному заводі з 1932 по 1939 рік. Сьогодні він залишається символом помилкових інженерних рішень у радянському танкобудуванні та прикладом того, як масштабність не завжди означає ефективність.