В Україні вже працюють 280 компаній-виробників наземних дронів.
Україна продовжує активно розвивати напрямок наземних роботизованих комплексів, які дедалі частіше виконують завдання на передовій замість військових.
У 2026 році країна планує випустити близько 50 тисяч безпілотних наземних платформ. Про це розповів керівник українського оборонного кластера Brave1 Андрій Гриценюк в інтерв'ю The War Zone.
За його словами, виробництво рухається відповідно до плану, озвученого президентом України Володимиром Зеленським. Попри амбітність поставленої мети, в Україні впевнені, що зможуть забезпечити армію значно більшою кількістю роботизованих систем, ніж у попередні роки.
Сьогодні близько 99% безпілотників, які використовуються українськими військовими, виробляються всередині країни. У сфері наземних роботів працюють уже 280 українських компаній, які створили понад 550 різних моделей техніки.
Найпоширенішою категорією залишаються логістичні роботи. Вони доставляють боєприпаси, будівельні матеріали, продукти та інші вантажі у так звану "сіру зону" поблизу лінії фронту.
За словами Гриценюка, останні 10-15 кілометрів до передових позицій є особливо небезпечними через постійну загрозу ударів дронів. Саме тому українська армія намагається максимально замінити людей роботизованими платформами.
Лише у березні наземні дрони виконали близько 9 тисяч логістичних місій, а у квітні цей показник перевищив 10 тисяч.
Ще один важливий напрямок – евакуація поранених. Спеціальні роботизовані платформи дозволяють вивозити бійців із небезпечних районів без ризику для рятувальних груп.
Окрему категорію становлять бойові наземні дрони. В Україні вже створено понад десять моделей таких систем.
Вони можуть атакувати російських військових, знищувати бронетехніку, встановлювати міни, а також виконувати функції мобільної протиповітряної оборони.
За словами очільника Brave1, деякі комплекси використовуються для боротьби з ударними дронами Shahed, FPV-дронами, включаючи моделі на оптоволокні, а також навіть із легкими літаками.
Бойові роботи оснащуються різними видами озброєння – від кулеметів калібру 5,45 мм та 7,62 мм до великокаліберних 12,7-мм систем і автоматичних гранатометів.
Гриценюк наголосив, що сучасні бойові роботи практично неможливо ефективно використовувати без елементів штучного інтелекту.
Системи машинного зору дозволяють автоматично виявляти, розпізнавати, класифікувати та супроводжувати цілі, а також допомагають оператору ухвалювати рішення щодо їх ураження.
За його словами, саме в цій сфері Україна має перевагу над Росією, тому технічні подробиці роботи таких систем не розголошуються.
На відміну від FPV-дронів, наземні роботи майже не використовують оптоволоконні канали управління.
Причина полягає в особливостях їхньої роботи: більшість платформ повинні не лише рухатися до цілі, а й повертатися назад. Оптоволоконний зв'язок значно обмежує такі можливості, тому наразі використовується лише в окремих експериментальних проєктах.
На тлі тривалої війни Україна стала одним із глобальних лідерів у сфері наземних безпілотних систем. Швидкість розробки та масштаб застосування таких роботів вже привертають увагу військових експертів усього світу.
Українські наземні дрони дедалі частіше беруть на себе небезпечні завдання – від доставки боєприпасів до ведення бою, що дозволяє зберігати життя військових та підвищувати ефективність дій на фронті.