Росія отримала від Ірану технологію виробництва реактивних дронів, які можуть запускатися з літаків.
Росія отримала від Ірану повну технологію виробництва реактивних дронів "Гєрань‑5", які за швидкістю й бойовими можливостями наближаються до крилатих ракет і можуть запускатися з пікапів та тактичної авіації. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський розповів УНІАН, які переваги це може надати Росії, чому Москва переходить на такі рішення та яку небезпеку це створює для України.
"Гєрань-5" має потужнішу бойову частину, швидкість, дальність, висоту, тощо. Також вона може стартувати з пікапів. Які це можливості може надати росіянам і які складнощі це може створювати для нас?
Іран повністю передав Росії технологію виробництва дронів "Каррар". Йдеться не про копіювання чи адаптацію, а саме про повну передачу технологій. Про це принципово важливо говорити, адже Іран є одним із ключових постачальників озброєння, яке застосовується проти України.
Фактично ми маємо справу з іранським дроном, який у базовій концепції передбачав можливість несення корисного навантаження, його скидання та повернення. Реактивні дрони мають аеродинамічну, ракетоподібну форму з великими крилами та зовнішнім двигуном, що візуально нагадує українські ракети "Пекло" та "Фламінго".
У російському застосуванні цей дрон не потребує жодних "креативних" сценаріїв, його просто використовують як дрон-камікадзе. При цьому за швидкістю він майже не поступається крилатій ракеті. Він здатен розвивати до 800 км/год і нести до 200 кг корисного навантаження. Це приблизно в чотири рази більше, ніж у типових ударних БпЛА. Такої маси достатньо для ураження цілей на дистанції до 1000 км.
Тобто ми маємо справу з черговою крилатою ракетою з боку противника. Відповідно й методика перехоплення залишатиметься тією самою – такою, як і для інших крилатих ракет. Нам потрібні мобільні ПЗРК та системи, що наводяться на тепловий слід. Це не принципово нова загроза. Достатньо згадати "Бандероль". По суті, це була аналогічна ракета, але у росіян вона не пішла. Вони не змогли її довести до робочого стану й масштабувати. Планувався пуск з-під літака, однак реалізувати це не вдалося. Саме тому вони були змушені придбати у Ірана готову технологію. І в цьому якраз і є слабке місце.
Чи може зміна влади в Ірані зруйнувати ланцюг постачання "Шахедів" Росії?
В Ірані зараз є серйозна політична проблема. У разі зміни влади й повалення чинного режиму співпраця Тегерана з Москвою, найімовірніше, істотно ослабне або взагалі припиниться. Передаючи Росії технологію "Шахедів", Іран не віддав усіх ключових елементів виробництва. Частину критичних комплектуючих він і далі постачає сам, натомість отримуючи від Росії бойовий досвід застосування озброєння та можливість удосконалювати власні розробки. Фактично Москва залишається залежною від іранських поставок.
Поточна активізація передачі технологій напряму пов’язана з внутрішньою кризою в Ірані. Якщо раніше Тегеран діяв обережніше, остерігаючись прямого тиску з боку США, то нині, опинившись у складному становищі, він шукає будь-які варіанти маневру. Саме тому співпраця з Росією для нього стала значно простішою.
Чи можна говорити, що проблеми стратегічної авіації РФ змусили Росію шукати альтернативу у вигляді "Гєрані‑5" та інших дешевих засобів ураження?
Останнім часом помітно скоротилася кількість ударів крилатими ракетами зі стратегічної авіації РФ. Проблема не стільки в самих ракетах, скільки в стані стратегічної авіації як такої. Це призводить до браку ефективних засобів ураження великої дальності – 800-1000 км, які можна масово застосовувати з повітряних або наземних платформ. Наземний "Іскандер-К" існує, але це надзвичайно дорога ракета.
Морський "Калібр" також потребує виведення носіїв у море.
Раніше основний акцент робився саме на стратегічну авіацію. Літаки підіймалися в повітря й запускали одразу велику кількість ракет. Сьогодні їхній ресурс вичерпаний приблизно на 80%. Водночас тих 20%, що залишилися, їм вистачить ще на кілька років війни. При цьому в Росії розуміють, у разі великої війни стратегічна авіація їм знадобиться, тому її намагаються зберегти.
Нині РФ має можливість активно використовувати тактичну авіацію й випускати відповідні літаки, тоді як стратегічну авіацію фактично лише підтримують ремонтами, намагаючись не витрачати її ресурс. Саме тому їм потрібна ракета, здатна летіти з-під крила на велику відстань. "Гєрань-5" або "Каррар" – це дешева зброя. Cтавка виключно на складну й наддорогу зброю є нераціональною. Показовий приклад - нещодавні дії Росії, вони застосували по Україні "Орешнік" якій вартує понад 50 мільйонів доларів - з нульовим ефектом - і невелику кількість ракет та багато "Шахедів" загальною вартістю близько 12,5 млн доларів. І результат при цьому від ракет і шахедів, добре відомий, проблеми з енергопостачанням ми відчуваємо досі.
Є думка, що "Гєрань-5", як заміна легкої крилатої ракети нераціональна з точки зору технології виробництва - чи це дійсно так? Навіщо Росія масово надає перевагу їхньому масовому виробництву?
На початку повномасштабної війни ракетна промисловість РФ швидко вичерпала наявні запаси й виявилася неготовою до масового виробництва. Згодом їй все-таки вдалося частково відновити випуск, спираючись на старі технології та допомогу Білорусі, зокрема у виробництві мікрочипів, адже Білорусь тривалий час не перебувала під санкціями, що дозволило їй скупити необхідне обладнання. Водночас пік технологічних можливостей російського озброєння залишився у 2007-2012 роках, а нинішнє виробництво ґрунтується переважно на застарілих рішеннях саме цих років.
Нестачу балістичних ракет Росія змогла компенсувати за рахунок взаємодії з Північною Кореєю, яка активно включилась в цей процес і забезпечує її досі своїми балістичними ракетами. Сьогодні Росія справді виробляє ракети, але різниця принципова, вони застосовують як дорогі ракети вартістю мільйони доларів, так і масово використовують дрони. За значно менші кошти вони намагаються досягати подібного ефекту. Саме тому ставка робиться не на якість, а на кількість, з метою перевантажити нашу систему ППО.
У цьому сенсі Росія має ширші можливості для комбінованих атак. У низці випадків дрони типу "Герань" або "Шахед" завдають не меншої, а інколи й більшої шкоди, ніж крилаті ракети.
Чи будуть росіяни масово заміщувати попередні модифікації "Гєрані - 5"?
В цьому немає потреби, вони суттєво покращили ударні "Гєрані" і забезпечили їх з зв'язком для автономного визначення координат.
Зокрема, на території Білорусі розгорнуто мережу мобільних вишок і радіомаяків, які дрони використовують як навігаційні орієнтири. Це принцип, подібний до авіаційної навігації за радіомаяками, коли GPS не є критично необхідним. Таке рішення стало відповіддю на постійну боротьбу із нашими засобами радіоелектронної протидії.
Тому "Гєрані-5" це більше про здешевлення в питаннях застосування крилатих ракет і водночас збільшення можливостей.
Росіяни заявляють про можливість запуску з-під крила Су-25. У чому сенс таких заяв?
Росіяни роблять більший акцент саме на тактичну авіацію - старіші й дешевші в експлуатації літаки, що дозволяє здешевити та спростити пуски й водночас зробити їх менш прогнозованими.
На відміну від стратегічної авіації, підготовку до вильотів якої легко відстежити, тактичні літаки злітають частіше й з різних напрямків. У момент зльоту тактичної авіації виникає ціла низка запитань: куди вона полетить, з якого напрямку зайде, де саме необхідно посилювати систему протиповітряної оборони.
Ми розуміємо їхній бойовий радіус, але навіть з урахуванням цього така схема суттєво розширює для них коридор можливостей.
Аналітики кажуть про потенційне оснащення "Гєрані-5" ракетами повітря-повітря. Наскільки це реально?
Вони вже намагаються це реалізувати. Спочатку йшлося про інтеграцію ракети Р-60 через авіаційну пускову установку АПУ-60, згодом - про спроби встановлення ПЗРК. Таким чином розглядається варіант використання дронів як носіїв ракет класу "повітря-повітря" для прикриття власних ударних груп.
Йдеться про тактику рою, коли один дрон виступає "ведучим", збирає інформацію про обстановку на маршруті польоту й передає іншим БпЛА команди.
Тому тут варто говорити не про сенсацію, а про необхідність готуватися до такої загрози.
Якщо системи наведення "Герані‑5" уніфіковані з попередніми версіями, чи означає це, що її точність залишиться на тому ж рівні, а зміни стосуються лише збільшення дальності польоту та бойового навантаження?
Не зовсім коректно говорити, що у "Гєрані" слабка система наведення. Проблема для них в іншому: наші засоби радіоелектронної протидії працюють достатньо ефективно і знижують точність ураження.
Щодо уніфікації компонентів, то це насамперед питання масштабованості та швидкості виробництва. Вона дозволяє швидко запускати нові серії й замінювати окремі елементи без перебудови всієї системи. Фактично росіяни збирають ці дрони з готових комплектуючих, двигун, імовірно, залишається той самий що і на попередніх реактивних "Шахедах", а змінюються переважно корпус і конфігурація.
Чи правда, що БпЛА можуть мінувати зону навколо місця падіння за допомогою мін із магнітними детонаторами для ускладнення їхнього виявлення?
Безумовно, така практика існує, вони закладають додаткові вибухові елементи з детонаторами чутливими до руху, або з відтермінуванням підриву, щоб у подальшому спричиняти додаткові втрати. Більшість дронів однотипні тому немає зовнішніх ознак чи має дрон додаткове корисне навантаження.
Небезпека також є і в тому що, під час детонації або падіння елементи розлітаються, адже дрон зазвичай руйнується і рідко падає контрольовано. Умовно кажучи, підрозділи ДСНС або рятувальні служби, які прибувають на місце, можуть не помітити окремі елементи й натрапити на вибухонебезпечний предмет. Відповідно він може спрацювати на рух й призвести до загибелі людини.
Тобто йдеться про ускладнення роботи служб, не на етапі перехоплення, а вже після ураження цілі.
Що стосується розкидання боєприпасів, то з інженерної точки зору мені складно уявити в "Шахеді" реалізацію повноцінних бомболюків чи систем скидання. Теоретично це може бути якийсь зовнішній підвіс, але він суттєво погіршує аеродинаміку. А цей дрон і без того нестабільний – його постійно трясе.