За її словами, Росія повинна отримати щось цінне з економічної та стратегічної точки зору.
Росія повинна боятися втратити мир більше, ніж війни через декілька причин. Як пише корпоративний стратег Жаклін Картьє для Washington Examiner, перший фактор - це територія.
"Там, де Москва продовжує вимагати землю, яку вона не контролює повністю, а Київ відмовляється віддавати суверенну територію лише тому, що Росія претендує на неї. Історія пропонує інструменти для відокремлення нагальної потреби припинити вбивства від постійного правового врегулювання кордону. Корейська війна закінчилася не мирним договором, а перемир’ям. Територіальне питання залишилося невирішеним, тоді як Південна Корея побудувала одну з найуспішніших економік світу за лінією фронту", - нагадала авторка матеріалу.
За її словами, Німеччина дає ще актуальніший урок. Спершу Західна Німеччина дотримувалася доктрини Галльштейна, відмовляючись визнавати Східну Німеччину, адже там побоювалися, що визнання поділу назавжди легітимізує його. Однак у 1972 році Західна Німеччина змінила тактику, не відступаючи від своєї мети.
"Завдяки Основному договору Бонн сприймав Східну Німеччину як політичну реальність і надав їй де-факто, але не де-юре, визнання. Обидві держави налагодили практичні відносини та прийняли існуючий кордон як реальність, з якою їм доводилося рахуватися, тоді як Західна Німеччина чітко зберегла політичну мету, щоб німецький народ міг колись відновити свою єдність", - підкреслила Картьє.
Така відмінність, на думку експерта, має велике значення для України, адже можна визнати лінію фронту, не погоджуючись на російський суверенітет над будь-якою окупованою територією. За його словами, бойові дії можуть припинитися без того, аби Київ відмовився від своїх юридичних претензій.
"Україна може присвятити наступне покоління тому, щоб перетворити територію за цією лінією на озброєну, процвітаючу, економічно інтегровану європейську державу, відмовляючись при цьому легітимізувати завоювання", - пояснює Картьє.
Водночас очевидне заперечення полягає у тому, що Росія просто використає ще одну угоду типу "Мінська-III", як перерву, під час якої окупанти просто перегрупуються для наступного вторгнення, тому це реальна загроза.
"Але у Мінську не було багатонаціональних сил, готових до розгортання після припинення вогню. Не було української оборонної промисловості з річною виробничою потужністю, що наближається до 55 млрд доларів, не було європейської оборонної економіки, яка рухається до 454 млрд євро (614 млн доларів) річних витрат, і не було приблизно 210 млрд євро (284 млн доларів) активів російського центрального банку, заморожених у Європейському Союзі", - нагадала стратег.
За словами експертки, Україна переважно є отримувачем західного військового потенціалу, проте наразі стає частиною європейського арсеналу. Різниця полягає у тому, що на цей раз документ буде полягати у військовій, промисловій та економічній структурі, яка створена для того, аби вистояти під час будь-якого порушення.
Водночас, як каже Картьє, є ще один фактор цих перемовин, якому приділяється менше уваги.
"Якщо ми хочемо, щоб угода була стійкою, Росія повинна отримати щось цінне з економічної та стратегічної точки зору – не як винагороду за агресію, а для того, щоб вийти на новий шлях. Вона не отримає визнання Заходу як завойована територія. Вона не отримає прощення за спричинене нею руйнування. Вона отримає шлях до процвітання та глобального визнання", - наголошує авторка матеріалу.
За її словами, мир не може ґрунтуватися тільки на страху України перед новою війною - у Росії має бути причина побоюватися втратити мир. Це такий же принцип, який лежить в основі "Архітектури Авраама" на Близькому Сході: військова сила стримує перший постріл, тоді як економічна взаємозалежність підвищує ціну другого.
За даними ЄС, з початку повномасштабного вторгнення РФ майже 20 500 українських дітей було незаконно депортовано або примусово перевезено до Росії та на окуповані території.
"Їхнє повернення не можна залишати на символічне завершення переговорів. Це має бути обов’язковою передумовою для першого значущого етапу скасування санкцій. Питання кордонів може залишатися спірним. Претензії щодо активів можна обговорювати. Економічні відносини можна відновлювати поетапно. Діти не є предметом торгу. Жодне урегулювання не можна називати миром, доки вони залишаються в полоні", - попередила стратег.
Раніше прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков анонсував повернення до тристороннього формату мирних переговорів. Проте він наголосив, що конкретного плану мирного врегулювання війни поки що немає.
"Є загальна ініціатива, загальне політичне бажання, яке було підтверджено, - вийти на відновлення тристоронніх переговорів. Ми сподіваємося, що в найближчій перспективі ці переговори будуть відновлені", - додав Пєсков.
Водночас Bloomberg писав, що війна в Україні продовжиться до 2027 року, адже візит посланців США не дав результату. Тепер президент РФ планує посилити атаки на Україну впродовж зими, аби перевірити її опір та рішучість союзників Києва.