Попри активну дипломатію, реального припинення вогню немає. Головна причина – відсутність політичної волі з боку Росії.
Кінець повномасштабної війни Росії проти України досі не проглядається, навіть попри зростання міжнародної підтримки і пожвавлення дипломатичних контактів. Про це пише Гвендолін Сассе, директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень у колонці для The Guardian.
За її словами, часті зустрічі високого рівня між Україною, США та європейськими країнами, а також періодичні контакти між Вашингтоном і Москвою не змінили ключової реальності: припинення вогню не досягнуто, гарантії безпеки не узгоджені, а Росія не демонструє бажання завершувати війну.
На переговорах у Парижі вдалося об’єднати 35 країн так званої "коаліції охочих", які обговорювали можливі гарантії безпеки для майбутнього припинення вогню. Участь у зустрічі взяли США, європейські лідери та ширше коло партнерів України.
Втім, як зазначає Сассе, фактичні результати переговорів залишилися нечіткими. Реальні мирні переговори так і не розпочалися, а режим припинення вогню навіть не був узгоджений.
"Фактичне припинення вогню чи мирні переговори досі не розпочалися. Це вимагатиме активної участі України та Росії, а також готовності до компромісу з обох сторін. Поки що лише Україна продемонструвала таку готовність", - наголошує експертка.
Паралельно з дипломатичними контактами Росія продовжила й посилила атаки на Україну, зокрема по енергетичній інфраструктурі. За оцінкою авторки, це є свідомою тактикою тиску на цивільне населення в зимовий період - як фізичного, так і психологічного.
Документ, ухвалений наприкінці переговорів, Сассе називає радше "декларацією про наміри". Він передбачає:
Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню - як резервний механізм на випадок його порушення. Водночас залишається незрозумілим, що саме вважатиметься порушенням і якою буде відповідь.
Новим сигналом стала заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військ у забезпеченні припинення вогню. Водночас він уточнив, що йдеться лише про розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згодою Бундестагу.
На думку Сассе, головне питання залишається незмінним протягом усього 2025 року: у Кремля немає політичної волі до серйозних переговорів.
"Президент Путін вважає, що час на його боці, і відчуває себе підбадьореним прямими переговорами з Трампом та його транзакційно орієнтованою адміністрацією", - зазначає вона.
Хоча термін "коаліція охочих" викликає суперечливі асоціації, він, за словами авторки, символізує нову реальність: перехід до ситуативних союзів поза межами традиційних міжнародних інституцій і норм. Саме те, як закінчиться війна в Україні, може стати вирішальним тестом для цього нового світового порядку.
Як повідомляв УНІАН, західні аналітики бачать відсторонення США від партнерства з ЄС. А нова стратегія адміністрації президента Дональда Трампа показала, що США вважає Європу неактуальною для світового правопорядку.
Водночас The New York Times пише, що мирні переговори щодо України просуваються, але питання гарантій залишається відкритим. Зокрема Україна шукає конкретні відповіді, щоб розвіяти побоювання з приводу того, що Росія спробує знову напасти. Також невідомо, які країни дійсно стануть на захист України в разі повторного нападу.