Українські та західні ЗМІ зараз шалено "накидують" про те, як все гарно складається для РФ через військову авантюру Трампа у Затоці, формуючи картину тотальної "зради" для наших "посполитих". Але й російські ЗМІ сіють розпач на "болтах", фіксують пік депресії серед росіян і бізнесу та навіть кажуть про рекордний спад підтримки Путіна (яка крамола – всіх у "дурку"!). Що ж сталося? На чию користь цей "баланс зради"?
А стався березень. Прийшла весна. І ми, і росіяни пройшли зиму, що створило нові "баланси" "зради" й "перемоги". І якщо по новому циклу війни, який розпочався, думки експертів розділилися, то наслідки зими досить показові для сторін. Є певний ментальний перелом у сприйнятті війни українцями та росіянами, хоча поки зарано казати, що це вже сталий тренд.
Сидячи у обмеженому інформаційному вакуумі, росіяни, які досі "поза політикою", не завжди розумом, але на рівні соціальних інстинктів вже все більше відчувають війну та кризу.
Їх охоплює відчуття безпорадності – у наступі на Україну, "яку вже перемогли", у росППО, у економіці й у платіжках ЖКГ. Все це відчувається "глибінаріями" все більш наполегливо, бо накопичується й накладається одне на інше.
Військова імпотенція режиму та свавілля влади всіх рівнів у РФ накладається на "закручування гайок" під хвилю нової "часткової мобілізації", на тлі передвиборчої кампанії. Навіть для країни з "охолодженою" економікою та трохи "відмороженим" електоратом ситуація виглядає досить загрозливо. Це як у Чаушеску колись, який на останньому з’їзді своєї партії у листопаді 1989 року набрав 100% голосів, але вже у грудні його режим повалили й розстріляли.
Але це оцінки. Варто їх посилити фактажем. Почнемо з останнього – індекс "промислового оптимізму" від 23 березня, який є результатом опитування промисловців, вийшов вкрай песимістичним. Баланс оптимізму та песимізму там впав до рекордних "-20" пунктів.
Востаннє подібне було у 2020 та у 2008/9 роках під час пандемії та фінансової кризи відповідно.
Проте тоді спад був "шоковим" - раптовим. Але й подолали його відносно швидко. Зараз же він є системним. Як у СРСР 1980-х чи у тій же РФ у 1990-ті.
Попри постійне спростування рецесії, навіть Путін вже визнає, що ВВП "у січні цього року виявився нижчим на 2,1%, ніж минулого року". Втім, як заявив днями голова ФСБ Олександр Бортніков, в усьому винні "українські та британські спецслужби", які "керують та фінансують" "внутрішні процеси" у РФ. Ну, так, дякуємо за комплімент.
Тобто вже навіть влада визнає кризу, хоч і намагаючись "перевести стрілки" на інших – фіксуємо це. Бо Брежнєв колись помер, але спаду не визнав. А ось різні блогери та "воєнкори" все менше стримуються у словах щодо ситуації у РФ. Все більше там порівнюють ситуацію з 1984 роком.
І мова не стільки про Оруела (хоча й такі порівняння лунають), скільки про період "безвременья", що вкрай складно влучно перекласти українською. Мова про період пізнього Брежнєва та одразу після нього, коли була війна в Афганістані, криза у економіці, а також конфлікт між "елітаріями" за те, щоб наслідувати владу "застійного" діда.
І головне – всюди була депресія та відчуття відсутності перспектив у "совка". На тлі чого зі своєю програмою реформ й прийшов до влади молодий тоді й амбітний Горбачов, який нічого не розумів у процесах в країні, але знав, що робити потрібно хоч щось.
Наочно ілюструє боротьбу еліт постійна "чистка" у РФ. Так, серед іншого, днями відбувся арешт згаданим ФСБ Антона Серікова з команди "сірого кардинала АП" Кірієнка. Грошей у "годівниці" все менше і на всіх вже не вистачає. Тому й чубляться.
Різниця порівняно з пізнім "застоєм" СРСР - лише у тому, що ніякого "Горбачова" у оточенні Путіна поки не проглядається.
Всі надто слабкі й кволі. Навіть ті "башти Кремля", які ще у "зеніті" сили, Путін поступово замінює на власну "Сім’ю", остаточно запевнивши себе у тому, що він "цар". Всі це бачать, всіх це дратує, і все частіше про це говорять навіть публічно, а не на кухні. Але поки нічого не роблять.
Звісно, найбільш радикальних блогерів можна відправити до дурки, як те Ремесло (того що Ілля, російський Z-блогер, який виступив з критикою вождя), або просто посадити, як засновника прокремлівського ТГ-каналу Readovka. Але ж загальний настрій цим не переб’єш. А настрої серед "zлогерів" такі собі… Там повний депресняк. І не лише у напівзабороненому телеграмі. Але й новому Max`і також.
Принаймні такої думки дійшов черговий "zлогер" FighterBomber, який той їхній "православний месенджер" погортав і був… у шоці, якщо казати цензурно. Примітно, що він побоявся прямо давати назву месенджера.
Але дати "три сценарії перемоги" у одному з наступних постів він не побоявся. Перший варіант, на його думку, це – "повзучий наступ, а потім глуха оборона", другий – "заритися зараз" та "знищувати особовий склад противника" віддалено, а третій – "ядерний удар".
Але їхні блогери вже не перший рік "обсмоктують" свою "перемогу". Цікаве тут інше – висновок по кожному з пунктів. Перший – шалені втрати для РФ, другий – "противник (ЗСУ) нарощує удари по тилах" і може так статися, що це українці будуть віддалено знищувати РФ, а не навпаки, а третій – "ризики й втрати спрогнозувати майже неможливо". Загальний же висновок – "всі три варіанти можуть завершитися не так, як нам (РФ) хотілося б, попри ціну". Ще раз – "попри ЦІНУ".
І це не поодинокі думки. Питання "ціни" російських блогерів турбує все більше. А отже – турбує й їхню аудиторію. Тут Кремлю дійсно простіше телеграм заблокувати, ніж боротися з кожним блогером окремо, бо невдоволені вже буквально всі. А кожен такий розкручений ресурс завжди орієнтується на одну з "Башт Кремля". Отже, олігархи там теж не надто у захваті від перебігу подій.
І "елітарії" все більше своє невдоволення демонструють. Поки більше як натяк, ніж щось загрозливе.
Причому мова не лише про якісь кумедні вибрики, типу викласти необроблене відео з "кхекаючим" Путіним під 8 березня, де видно що ніякий він вже не мачо верхи на ведмеді, а стара хвора людина, яка не здатна без ліків і кілька слів під запис сказати.
Ні, є й більш важливі сигнали невдоволення. Наприклад, публікація падаючих рейтингів все того ж Путіна. Дуже смішно, як російські ТГ-канали це спочатку рознесли, потім вибачилися (за опитування!), а потім опублікували "виправлену новину". Але стару новину при цьому не видалили, а просто закреслили. І тепер її все одно можна прочитати всім охочим. Це вже фронда чи ще натяк?
Ще одна ознака того, що щось там "під мохом" на "болотах" раптом зарухалося, є динаміка рейтингів політичних партій. Звісно, ми спостерігаємо за країною з реаліями, де опитують не "яка партія переможе", а "яка буде другою". Це натякає на те, що основний результат під "ЄдРо" вже "порахований" ще до виборів, а боротьба за друге місце - це й є той вибір, який "милостиво" залишили росіянам. Досі їх це влаштовувало, бо вони ж "поза політикою".
Власне, на друге місце у березні вийшла єдина "опозиційна" партія – "Нові люди", яка обійшла навіть КПРФ. Щоправда, російська "опозиційність" - це просто інший відділ ФСБ (бо патрон кожної їхньої партії – одна з башт Кремля), але росіяни промовисто демонструють – болотному народу хочеться змін.
А вибори восени. Що як рейтинг "Нових людей" до того часу ще зросте? Яке неподобство.
І все це бачить населення. Звісно, не всі, а лише ті, хто хоче бачити трохи далі власного носу. Але таких стає все більше. Життя примушує. Вони бачать розпач "воєнкорів" і те, що "цілі СВО" ближчими не стали, бачать скиглення керманичів про економіку, чують все частіше повітряні тривоги та звук вибухів (і вже не лише у телевізорі) та спостерігають за постійним зростанням цін. І їм вже не до нафти. Все це формує загальне невдоволення.
А єдина реакція влади на це все – блокування інтернету та месенджерів. А це й блокування банкоматів з терміналами оплати, і навіть публічних нужників у Москві, де, як виявляється, без онлайн-оплати свої справи не зробиш. А є ще драма зі знищенням корів у російській глибинці, бо хтось з чиновників "забув" зробити тваринам вчасно щеплення (скоріше - на це вже просто бракувало коштів).
Це лише верхівка айсбергу, бо у РФ зараз майже немає гарних новин. Крім нафти, звісно, за що Путін дуже вдячний "другу Трампу". Але щоб ці ціни змінили реальність у РФ, потрібно щоб нафтова криза тривала місяцями. А поки що шанси на це не найбільші.
Але росіяни не готові миритися з українцями.
Відповідно до останніх березневих опитувань, попри найбільше зростання прихильників "мирних перемовин" (до 53% відповідно дослідженням Russian Field), росіяни вимагають фактично капітуляції України з виходом ЗСУ з Донбасу, Запорізької та Херсонської областей, обмежень на кількість ЗСУ, "виборів" (під чим Кремль розуміє заміну української влади на проросійську) тощо. Вони хочуть не "мирні перемовини", а ультиматум.
З якого дива українці мають піти на шалені поступки росіянам, які не здатні військовою силою цього ж досягти, не дуже зрозуміло. Але вони "хочуть", попри "реалії на землі", як їх же перемовники кажуть. Зсув ментальний є, але до реальних перемовин росіяни досі не дозріли.
Що до українців, то ситуація в нас дзеркальна. У тому сенсі, що, за даними КМІС, більшість з нас також не згодна йти на значні поступки окупантам, але настрій у березні трохи піднявся.
Українці пережили важку зиму, що впливає на сприйняття, а ось для росіян все навпаки - тиск зростає. І тепер вже Україна наносить удари на площі від Виборгу до Уралу, "виносячи" паралельно російської ППО "вперед ногами" у товарних кількостях. І дуже схоже, що це лише початок.