Неоголошений візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви – непересічна подія. Особливо, коли сторони офіційно її не коментують. УНІАН дізнавався, що стоїть за цими "втаємниченими" відвідинами.
У вівторок, 25 серпня, в московському аеропорту "Внуково" приземлився американський військовий транспортний літак Boeing C-17, який використовується для перевезення військових, техніки та вантажів, а також може залучатись до урядових і спеціальних місій. Подія непересічна. Тож, вочевидь, вона привернула увагу.
Офіційні відповіді на запити медіа про це розпалили ще більшу цікавість. Так, Пентагон, Білий дім та Держдепартамент США відмовились надати інформацію щодо вантажу чи пасажирів цього борта. А речник російського диктатора Дмитро Пєсков заявив, що немає інформації про прибуття американського військового літака в Москву.
"Ні, я не володію такою інформацією", - сказав він під час брифінгу та уточнив, що на поточному тижні у Кремлі не планується зустрічей із представниками адміністрації США.
Лиш на наступний день Пєсков у коментарі The Washington Post згадав про контакти "між спецслужбами" та про те, що Путіна про підсумки цих контактів поінформували.
Заперечувати очевидне, дійсно, було марно: вже добу американські медіа, з посиланнями на власні джерела, повідомляли, що військовим літаком в Москву прилітав директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф.
З одного боку, нічого секретного в тому, що між Вашингтоном і Москвою існують контакти, попри погіршення політичних стосунків та санкції щодо РФ через розв’язану нею війну в Україні, немає. Якщо державам не вдається комунікувати на офіційному полі, для обговорення широкого кола питань залишаються інші канали – тих самих спецслужб.
З іншого боку, цей візит очільника американського розвідувального відомства до РФ – перший із листопада 2021 року. Тоді до Москви літав попередник Реткліффа Уільям Бернс, який намагався донести до Кремля застереження про наслідки для Росії у разі розв’язання повномасштабної війни. Адже американська розвідка мала дані, що РФ готує ескалацію.
Тоді Москва знехтувала застереженнями: розмови не зупинили агресію, і в лютому 2022 року РФ перейшла встановлені "червоні лінії". Тож теперішній візит директора ЦРУ до Москви теж викликав хвилю думок про те, що за таким візитом може стояти.
На думку президента аналітичного центру "Політика", політолога Ігоря Попова, з огляду на це, паралель між візитом директора ЦРУ до Москви п’ятирічної давнини і теперішнім доволі показова. Він нагадує, що у липні 2023 року Newsweek, з посиланням на американських розвідників, зазначав: місія Бернса, хоча й не змогла переконати Кремль відмовитися від вторгнення, дозволила Вашингтону і Москві зрозуміти взаємні "червоні лінії" та сформувати своєрідні неписані rules of the road - правила поведінки під час майбутнього конфлікту.
"За версією Newsweek, американська сторона мала не вступати у війну безпосередньо і не ставити за мету зміну режиму в Росії. Росія, зі свого боку, мала обмежити війну територією України. Окремі неписані правила стосувалися таємних операцій: не переходити певні географічні межі, не атакувати керівництво та дипломатів іншої сторони. Звичайно, офіційно існування таких домовленостей ніколи не підтверджувалося", - констатує він.
І зараз, за його словами, історія, можливо, повторюється. Не в деталях, а в самій логіці: "Директора ЦРУ направляють до Москви не для підписання політичних угод, а тоді, коли двом ядерним державам потрібно без публічної дипломатії визначити межі допустимого: що буде вважатися ескалацією, які існують червоні лінії, і які дії іншої сторони спричинять відповідь".
"Заради цього візиту Путін скасував якийсь захід "із сотнями запрошених". А Вашингтон просив Київ не атакувати столицю РФ у період із 23 по 26 серпня, - зазначає політичний аналітик, експерт з питань вивчення Росії Ігар Тишкевич. – Візит такого характеру – непересічна подія: за останні п’ятнадцять років керівники ЦРУ лише чотири рази прилітали до Москви…".
За словами експерта, в українському інформаційному просторі домінує думка, що цей візит безпосередньо пов'язаний з російсько-українською війною. Але реальність трохи інша.
"Директор ЦРУ – конкретна проблема, яка потребує швидких рішень. Тому мова точно не про "мирний план" щодо заморожування війни - такі теми обговорюють інші люди", - зазначає Тишкевич.
На його думку, існує, як мінімум, шість тем, які могли обговорювати Реткліфф і Путін (хоч Пєсков і заперечує можливість цієї зустрічі). Зокрема, мова може йти про обмін в'язнями – США мають список своїх громадян, яких хочуть витягнути із російських в'язниць; питання безпеки країн Балтії (намагання РФ розширити лінію бойового зіткнення на країни Європи); врегулювання в Ірані та проблема іранських ядерних матеріалів; Арктика та безпека судноплавства (а також проблема Шпіцбергена); перемир'я на Чорному морі; комплекс заходів із заморожування війни в Україні.
"Остання – найменш імовірна", - каже він.
Своєю чергою, американський політичний репортер, редактор The Insider Майкл Вайсс переконаний, що, приміром, тема обміну полоненими навряд була у порядку денному. Оскільки, за його словами, для таких домовленостей директор ЦРУ не потрібен.
Вайсс вважає, що Реткліфф завітав до Москви, щоб застерегти Путіна від ескалації російських дій проти Європи та НАТО.
"Це пов’язано з розвідданими США, переданими полякам, балтійцям і скандинавам, і відбувається на тлі помітного зростання ймовірних операцій саботажу ГРУ та активності російських дронів у Німеччині, Болгарії, Румунії", - висловив він припущення.
Крім того, за інформацією Вайсса, Реткліфф обговорив у Москві взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та портах України й Росії, та можливе припинення вогню в Сумській та Харківській областях як кроки до загальної деескалації, а також перспективи завершення війни.
На думку українського науковця та дипломата Сергія Корсунського, варто звернути увагу й на те, що візит високопоставленого представника Адміністрації США до Москви відбувся за два місяці до проміжних виборів. Тому, вочевидь, може бути пов’язаний зі складною ситуацією у стані республіканців.
"Потрібні перемоги, припинені війни (якщо не брати до уваги торгівельну війну з Канадою, то їх дві, і обидві стосуються Росії). Тому, скоріше за все, обговорювались умови оголошення успіху миротворчих зусиль президента США Дональда Трампа", - вважає він.
За словами дипломата, контекст, можливо, такий: "Ви ж не хочете, щоб у президента Трампа були проблеми? Чи ви очікуєте, що президент-демократ буде більше дослухатися до Росії? Тому - ніяких ескалацій, шукаймо хоч якесь типу перемирʼя, а потім, після виборів, подивимось. Може, всім сподобається, і взагалі війна припиниться… І так, у нас з Іраном успіх не дуже проглядається, тому є прохання: хоча б на деякий час припинити їм допомагати".
Отже, за словами Сергія Корсунського, питання лише у ціні.
Частково з такою думкою погоджується політолог, директор програми "Північна Америка" української дослідницької групи "Українська призма" Олександр Краєв: "Трампу важливо, щоб була підписана угода, яку він назве своїм ім’ям, під якою поставить свій підпис. А Росія зараз у такому стані, коли їй можна поставити пряме запитання: "Як швидко ви готові дати нам якийсь варіант договору, поки вам не стало ще гірше?"".
На його переконання, американці через директора ЦРУ, скоріше за все, ставили Москві умови: про певні чіткі терміни, до яких росіяни мають поступитись і щось зробити, щоб угода з Україною виглядала трохи реалістичніше.
"Америка зараз не може зупинити посилення України (в сенсі продовження ударів вглиб РФ), навіть якби вона цього хотіла... І саме американці хочуть якомога швидше дотиснути Москву для того, щоб росіяни хоча б щось з нами підписали. Тобто, ситуація виглядає таким чином, що прямо зараз у Трампа є можливість і бажання сильніше тиснути на Москву, бо поки що саме Москва заважає йому досягти свого результату", - зазначає Олександр Краєв.
Однак, за його словами, Україні в цій системі координат не варто розраховувати на гарантії безпеки, додаткові ракети тощо. Він нагадує, що Дональду Трампу неважливо, хто переможе, в якому стані і як вийде з цієї війни.
"Трампу важливо, щоб була підписана угода", - додає експерт.
Наостанок, політолог закликає не розганяти зраду з приводу таких контактів Вашингтона з Москвою. Розуміти, що через представників спецслужб американці говорять не з тими, хто їм дорогий чи необхідний, а з тими, хто становить загрозу.
"Тобто, якщо Реткліфф – єдиний з високопоставлених американських чиновників, хто дійсно говорив з росіянами, то це був достатньо предметний, але зовсім не дружній візит (і так само – не дружня розмова)", - переконаний він.
А Україні в цій ситуації варто стежити за наступними кроками американської адміністрації. Тільки так зможемо дізнатись про справжній зміст і дух цих переговорів.
Тетяна Урбанська