На думку аналітиків, президент США все частіше змушений відступати під тиском обставин.
Світові лідери дедалі спокійніше сприймають гучні заяви президента США Дональда Трампа, які ще на початку його другого терміну викликали паніку на ринках і змушували уряди терміново шукати компроміси.
Як зазначає The Washington Post, якщо навесні 2025 року оголошення Трампом масштабних тарифів спричинило багатомільярдні втрати на фондових ринках і змусило понад 75 держав розпочати переговори зі США, то через 16 місяців реакція світу стала значно стриманішою.
За цей час Трамп неодноразово погрожував новими митами, виходом США з НАТО, анексією Канади та Гренландії, а також жорсткими діями проти Ірану. Водночас дедалі більше держав перестають сприймати такі заяви як неминучі рішення.
Коли минулого місяця президент США оголосив про нову хвилю тарифів, світові ринки майже не відреагували.
Голова Центрального банку Франції назвав економічний ефект незначним, Велика Британія заявила, що її експортери практично не постраждають, а міністр економіки Мексики охарактеризував ситуацію як "просту заміну одного тарифу іншим".
За словами голови делегації Європарламенту зі зв'язків зі США Брандо Беніфея, постійні заяви американського президента вже не викликають колишнього ефекту. Чиновник каже:
"Ми вже звикаємо до цих щоденних оголошень. Ми вже не сприймаємо їх так серйозно".
Автори матеріалу зазначають, що навіть усередині США Трамп стикається з дедалі більшими труднощами. Судові рішення, позиція Конгресу та політичний опір обмежують реалізацію частини його ініціатив.
Аналітики наголошують, що низка країн уже переконалася: жорстка позиція нерідко змушує Трампа відступати.
Так, Китай відповів на американські тарифні погрози власними митами та використав контроль над постачанням рідкісноземельних металів і закупівлями американської сої як інструмент тиску.
Європейські країни також дедалі частіше не поступаються вимогам Вашингтона. Зокрема, вимоги щодо Гренландії або погрози торговельними санкціями проти Іспанії не призвели до бажаного для США результату.
Одним із найяскравіших прикладів автори називають Іран. Попри масштабну військову кампанію США та Ізраїлю і численні ультиматуми Трампа, Тегеран не погодився виконати вимоги Вашингтона щодо відкриття Ормузької протоки. Згодом президент США фактично змінив свої початкові цілі.
Колишній посол США Рональд Нойманн вважає, що така тактика лише демонструє слабкість.
"Поміж погрозами, бомбардуваннями, а потім відступом, він випромінює до іранців відчай", – заявив дипломат.
Він також додав:
"Так, як Трамп торгується, я б не дав йому грошей, щоб він пішов на килимовий базар."
Керівний директор Eurasia Group Муджтаба Рахман зазначає, що європейські столиці більше не реагують на кожну різку заяву президента США.
"Європа помітно менш схильна до паніки. Європейські уряди дедалі більше розрізняють риторику Трампа та політику, яка зрештою формується", – сказав він.
За словами дипломатів, європейські лідери й надалі можуть використовувати лестощі під час особистих зустрічей із Трампом, однак дедалі рідше готові робити політичні поступки лише через його публічні заяви.
Водночас експерти наголошують, що зниження ефективності погроз не означає, що президент США стане менш небезпечним.
"Посадовці починають помічати, що він свого роду хуліган і його досить легко налякати", – сказав директор програми США Європейської ради з міжнародних відносин Джеремі Шапіро.
Аналітик вважає, що у разі втрати республіканцями контролю над Конгресом Трамп може вдатися до ще більш односторонніх рішень.
"Це може бути надзвичайно небезпечно. Трамп не з тих, хто спокійно піде в ніч. Він буде шукати інші способи ризикувати американською силою", – підсумував Шапіро.
Як повідомляв УНІАН, зараз у президента США Дональда Трампа з’явилася реальна можливість виступити миротворцем і завершити війну Росії в Україні, однак цей сприятливий момент може швидко зникнути.
Томас Грем, експерт Білого дому з питань Росії в адміністрації президента Джорджа Буша-молодшого, вважає, що за сьогоднішніх умов терміново потрібні інтенсивні переговори, щоб скористатися моментом і покласти край конфлікту. І лише Вашингтон має необхідний вплив та політичну вагу для дипломатичних зусиль.