Виправдовуючи спецпредставника Білого дому та, за сумісництвом, свого друга-ріелтора Стіва Віткоффа після скандалу з прослушкою, Дональд Трамп заявив, що той поводив себе "нормально". І запевнив, що Віткофф просто хотів "продати Україну" росіянам. У цьому мало хто й раніше сумнівався, але добре що сам визнав.
"Це стандартна річ, розумієте? Йому потрібно продати це (28 пунктів, – УНІАН) Україні. Він має "продати" Україну Росії. Це те, що робить парламентер. Ви маєте сказати: "Дивіться, вони хочуть ось це. Вам потрібно переконати їх у цьому". Це дуже стандартна форма переговорів", - запевнив всіх президент США.
Цікаво, що досі незрозуміло хто ж був джерелом зливу цієї розмови. Бо вона вигідна хіба лише Трампу з Віткоффом. Всі інші, включно з Держдепом та Конгресом США, роблять все, щоб угоду переписати на користь України. Також цікаво – це була "разова акція" або ми спостерігаємо лише першу серію "Віткоффгейту". Адже записи були аж за жовтень, а вже листопад завершується – невже більше нічого не записали?
Але, поки деталі приховані "туманом війни", ми можемо оцінювати тільки загальний процес перемовин – щоб краще прогнозувати алгоритми та подальші дії сторін.
Російські підходи ми вже розбирали, коли аналізували тези генерала і посла Валерія Залужного про "підходи Громико", які зараз відроджує Кремль. А що ж Віткофф? Чому він постійно веде перемовини, але завжди невдало та ще й зі скандалами?
Бо він не відповідає сучасним критеріям "дипломата". Адже дипломатія, з її етикетом, протоколом, церемоніалом та мораллю, вибудовувалася тисячоліттями, і якщо цим буде займатися непідготовлена людина, то фаховий дипломат її завжди переграє. Персона перемовника вкрай важлива.
Так, найбільш показовим є пункт "Плану-28" про "компенсації за гарантії США" - це буквально "комісія" Віткоффа й Трампа за посередництво. Як при угоді з нерухомістю. Що типово для ріелторів, але не дипломатів. Тільки продають не домівки, а цілі регіони та суверенітет всієї України та цілої Європи. Його начебто прибрали, але осад залишився.
І важливо, що це суперечить сучасним підходам міжнародних відносин та дипломатії, але є "рухом у часі" до періоду феодалізму, коли замість теперішньої "інституціональної допломатії", була "приватна дипломатія" - були посли, але не було посольств та МЗС. У Середні віки та у Ранньому Модерні це було наслідком розвалу Римської імперії та втрати традиції "цивілізованих" дипломатичних відносин, адже тоді не було держави як такої – був лише король, як "перший серед рівних" лицарів. Немає централізованої держави – немає дипломатії.
Але як можуть існувати посли без посольств? Просто обирали заможного нобіля з кола друзів короля або князя (бо правитель йому повинен довіряти), й посилали з місією.
Такі посли зазвичай оплачували весь процес самі й мали досить широкі повноваження не лише говорити, але й примати рішення від імені сюзерена. Не забуваючи й про власні інтереси.
Потім, по поверненню додому, вони могли вимагати від правителя компенсацій витрат, але часто брали собі гроші за посередництво прямо у іншої сторони (буквально хабар) або домовлялися про якісь "привілеї" для себе (найчастіше – торгові). Щоправда, після повернення додому, їх могли як нагородити золотом, так і відтяти голову в разі поганої угоди. Пізніше нормою були дуелі між посланцями, а головною дипломатичною подією було полювання, де у лісі можна було поспілкуватися без зайвих вух. Майже як гра у гольф для Трампа.
Оці традиції "приватної дипломатії", які довго всі "вичищали" з міжнародних відносин, зараз повертає Трамп та Віткофф. Цінні особисті дари (а не подарунки державі у особі посла чи президента), призначення у посли друзів та "вельмож" (представників великого бізнесу, родичів), які не розуміються на протоколі, але завжди шукають "комісію" за посередництво, банкети та "полювання" замість протокольних зустрічей (гра у гольф як приклад спільного неформального дозвілля), де вирішуються ключові питання – весь цей "феодалізм" зараз намагається повернути у дипломатію американський президент. Оздоблення Білого дому під золото (Трамп запевняє, що золото справжнє) цей антураж лиш доповнює.
На жаль, Україна з нашими підходами до дипломатії не дуже далеко від цього пішла. Але нюанс у тому, що ми ще не дійшли до "цивілізованого" рівня у дипломатії і не маємо власної школи, а США вже з високого рівня падають вниз. І це все при живому Рубіо та Держдепі, які є уособленням інституціональної дипломатії.
Трамп намагається "скасувати" весь прогрес у дипломатії за останні кілька сотень років, повертаючись до "понятійних" угод та "приватної дипломатії". Якби ще хтось викликав Віткоффа на дуель…
Головна проблема цих підходів у тому, що вони роблять ставку на людський фактор, замість системності. Державний інтерес замінюється на інтерес приватний (особисто "вельможі-посла" і "короля") та "корпоративний" (кланові, як у олігархів "країн, що розвиваються", або партійні – як у КНР). Коли це робить країна, яка лише 30 років має власний МЗС – це одне. А коли держава, що має кількасотрічні дипломатичні традиції – це вже зовсім інше.
А ще – сам факт цих спроб свідчить про кризу міжнародних відносин. Бо ще з давніх часів формалізація перемовин була ознакою цивілізації, а "приватна дипломатія" - переходу до "варварства". Бо феодалізм у дипломатії, торгівлі та інших галузях – це найгірше, що може статися у ХХІ сторіччі з людством.
Тому важливо, які будуть наслідки "Віткоффгейту" - перемога "феодалів" або "інституціоналів" з Рубіо на чолі. Якщо Віткоффа відправлять у відставку, як колись Майкла Флінна, радника з нацбезпеки Трампа часів першої каденції (теж через "несанкціоновані" зв’язки з Кремлем, до речі), то ще не все втрачено у США.
Якщо ж такі феодальні підходи "світового поліцейського" збережуться, то "розгрібати" наслідки будуть вже не лише українці, а весь світ. Адже це означатиме відмову від сталих правил та період домінування "права сильного", чого так жадають всі диктатори світу.