Ще 15 років тому енергетичний фактор розглядався у США як ключовий елемент стратегії Тегерана.
Сценарій тиску Ірану на світові ринки через Ормузьку протоку обговорювався в США ще понад десять років тому. Про це пише аналітик Ілан Берман у колонці для Forbes, описуючи особистий досвід спілкування з американськими військовими.
За його словами, близько п'ятнадцяти років тому, під час візиту до Центрального командування США в Тампі (штат Флорида), він провів розмову з високопоставленим представником командування, який займався іранським напрямком.
"Я мав відверту розмову з високопоставленим військовим чиновником, який приділяв пильну увагу іранському "досьє". Навіть тоді енергетична зброя режиму займала важливе місце в американському стратегічному мисленні", – зазначає Берман.
Експерт наводить слова співрозмовника, згідно з якими головним побоюванням для американських військових було не повне перекриття Ормузької протоки, а її навмисне "звуження". Йдеться про сценарій, за якого Іран міг би використовувати такі методи, як мінування, проведення військових навчань або переслідування суден, що проходять.
"За допомогою таких тактик, як мінування, військово-морські навчання та переслідування суден, що проходять транзитом, Тегеран міг би обмежити потік нафти через протоку настільки, щоб викликати різке зростання світових цін на нафту, не надаючи Вашингтону чіткого casus belli", – зазначає автор.
Раніше повідомлялося, що США направлять на Близький Схід тисячі американських військовослужбовців для здійснення тиску на Іран, пише The Washington Post. Таким чином адміністрація Дональда Трампа має намір схилити Іран до укладення угоди на своїх умовах.
У свою чергу експерт Financial Times Гідеон Рахман вважає, що затяжний характер війни США проти Ірану дає Тегерану простір для маневру і поступового зміцнення своїх позицій. За його словами, стратегія Тегерана будується на витривалості, тому він може дозволити собі гру "на довгу дистанцію".