Справа не лише в тому, що вбити Путіна важко суто технічно. У цьому просто немаєє сенсу.
США та країни Заходу загалом не будуть намагатися вбити Володимира Путіна або здійснити антипутінський заколот в Росії. Таку думку в авторській статті для видання Foreign Policy висловив професор вивчення розвідки в Школі дипломатичної служби Джорджтаунського університету (США) Дуглас Лондон.
За його словами, вірогідність того, що США підуть на усунення Путіна, залежить від балансу потенційних ризиків та вигоди. Зокрема, треба відповісти на низку запитань про те, які наслідки послідують за усуненням Путіна:
Аналітик наголошує, що Володимир Путін, попри його схильність до інтриг, брехні та залякувань, насправді є досить передбачуваним.
Однак варто також враховувати, що США мали досвід вдалих і невдалих замахів на перших осіб іноземних держав – в Ірані, Чилі та на Кубі. Однак операції з усунення Мохаммада Мосаддика в Ірані, Сальвадора Альєнде в Чилі та Кастро на Кубі були реалізовані саме внутрішньою опозицією цих країн, а США лише до певної міри сприяли їм.
Дуглас Лондон наголошує, зазвичай США все ж таки схиляються до збереження поточного статус-кво із передбачуваним супротивником. Логіку такого підходу ілюструє повалення Саддама Хусейна в Іраку, за чим послідувала хаотизація Близького Сходу, поява нових потужних терористичних рухів, як от "Ісламська держава". Навіть "арабську весну" вважають прямим наслідком американського вторгнення в Ірак.
Спроба силою встановити в Афганістані прозахідний режим теж повністю провалилася. Після 20 років шалених військових витрат і великої крові, Афганістан зрештою знову повернувся під повний контроль Талібану.
"Схильність прийняти відомий статус-кво ще більше посилюється, коли ця країна озброєна ядерною зброєю. Щодо Росії, навіть за найідеальніших обставин, за яких уряд США міг би усунути Путіна та приховати свою участь у цьому, наскільки Вашингтон впевнений, що стабільне та менш вороже керівництво змінить його (Путіна)?" – пише аналітик.
Дуглас Лондон також акцентує, що правлячий в Росії клас перебуває під жорстким контролем спецслужб та інших силовиків, а усі ключові керівні посади в державі закріплені за давніми друзями Путіна, які віддані йому особисто і щедро винагороджені за цю відданість. Ба більше, ідеологічно вони є повними однодумцями правителя Росії – вороже налаштовані проти Заходу і мріють про відновлення імперії.
При цьому за особисту безпеку диктатора відповідає окрема спецслужба, яка нараховує близько 50 тисяч співробітників. До того ж сам Путін є параноїком і надмірно дбає про власну безпеку. А досвід операцій Ізраїлю та США свідчить, що навіть ліквідація осіб нижчого рівня, ніж голова держави, є вкрай ризикованою і майже завжди обертається втратою принаймні частини задіяних оперативників і розвідників.
"Якби Путіна вбили за кордоном, не зважаючи на докази, стара гвардія, швидше за все, звинуватила б Сполучені Штати та використала б їх як громовідвід для консолідації влади та згуртування громадськості. І, поділяючи параною Путіна щодо екзистенційної загрози Заходу, цілком вірогідний ризик того, що вони помстяться у військовій формі, прямо та з непевною стриманістю", – пояснює професор.
Як писав УНІАН, спроби вбити російського диктатора Володимира Путіна були неодноразово, але, на жаль, усі невдалі. Про це розповів очільник Головного управління розвідки МО України Кирило Буданов. Він не сказав, хто саме намагався вбити диктатора, але зауважив, що такі спроби свідчать про невдоволеність частини російських еліт поточним станом речей.
За словами експрацівника СБУ Івана Ступака, охороняють Путіна дуже ретельно. При цьому його охоронців постійно перевіряють, аби не допустити їх вербування ворожими спецслужбами.