Сорочинський ярмарок: чекали Президента України, а приїхав посол Нігерії

Тут можна придбати все:  від традиційних дерев’яних ложок і рушників до масажних крісел та автомобілів. На Полтавщині розпочався Великий Сорочинський ярмарок...

Тут можна придбати все:  від традиційних дерев’яних ложок і рушників до масажних крісел та автомобілів. На Полтавщині розпочався Великий Сорочинський ярмарок...  

“Дорога, верст за десять до местечка Сорочинец, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку. С утра еще тянулись нескончаемою вереницею чумаки с солью и рыбой”, -  так описував великий ярмарок Микола Гоголь.

Пройшло майже два століття. А до Сорочинців так само тягнуться потоки людей. Тільки вже не на возах, а на іноземних автівках.   

Ярмарковий настрій відчувається ще за кілька кілометрів від села Великі Сорочинці. Вздовж дороги розставлені вказівники - пузаті козаки, з рукою, витягнутою в бік ярмарку.

Шматок поля край села виділили під парковку. А чом би й ні: 10 грн. з машини – непоганий заробіток. Якщо врахувати, що за 4 дні ярмарку зазвичай відвідує близько півмільйона людей.

Скрізь чути гул і гамір. У продажу є все на будь-який смак і гаманець. Приміром, традиційні вишиванки: з синтетики від 40 грн., а домоткані льняні, вишиті білим по білому, - 600-700 грн. Глечики і решта гончарних виробів, картини, сувеніри, різноманітні товари народного вжитку, аграрна продукція. Банки і страхові компанії розповідають про свої послуги. Українське золото розташувалося по сусідству з біжутерією. Тут можна сфотографуватися в обладунках , щоправда за 10 грн., за таку ж ціну вам поворожать на картах. А за портрет олівцем просять 100 грн.

На відкриття ярмарку цього року чекали Віктора Ющенка. Навіть плакати розвісили: “Вітаємо Президента України”. Раніше обіцяв відвідати Великі Сорочинці і Михайло Саакашвілі. Та велика політика стала на заваді. Отже цьогорічний ярмарок відкривав голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев.

- Тут хочеться купити все. Навіть що не треба все одно купуєш. Я вже придбав собі два капелюха, так що в мене їх вже чотири. Є і сорочки-вишиванки - розповідає Асадчев. - Ярмарок притягує до себе як магніт. У нього є своя аура, прекрасна енергетика. Якщо ви навіть нічого не купуєте, можна просто приїхати, посидіти, послухати українську чарівну музику.

Гоголівські герої, яких грають актори Полтавського музично-драматичного театру, з’їхалися на торговище на волах.

- Цього року ми вперше презентували нашу Хіврю – персонажа Гоголя. На кінець-то він з’явився на панській садибі. А до наступного року презентуємо інших героїв творів Гоголя, в основному з “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”, - розповідає керівник проекту ТОВ “Сорочинський ярмарок” Світлана Свіщева.

Організатори кажуть, що хочуть залучити до свята більше молоді, тому підготували цікаві розважальні програми, серед яких лазерні, пінні і вогняні шоу.

В цьогорічному ярмарку бере участь біля 30 країн. На відкритті були присутні посли Латвії, Аргентини, Угорщини, Таджикистану, дипломатичні місії з Росії, Австрії, Франції. Навіть завітав гість з Африки. Посол Нігерії Ібрагім Касай придивлявся до української вишиванки для своєї дружини, зауваживши, що орнамент на сорочці схожий з нігерійським.

Палюче полтавське сонце не щадить нікого. Найкраще йдуть брилі.

- Картузи дуже гарно захищають від жари, тому беруть хорошо, - розповідає продавець брилів Микола з Полтави.

- А чому один коштує 30 грн., а інший 200 грн.?

- Солом’яні дорожчі. Адже солому потрібно виростити, пожати, висушити. А з рогози дешевші. Її на болоті збирають, - пояснює Микола.

Від спеки потерпають як продавці, так і покупці.

- Ми дуже задоволені. Єдиний недолік – страшенно жарко, - розповідає подружжя з Яготина. – А ціни нормальні. Придбали корзину, головні убори, сувеніри.

- Внучці віночок купили, покажи який гарний, - додає пан Микола.

Але ціни не всіх влаштовують. Ніна з Дніпропетровська вже кілька років поспіль відпочиває у Миргородському санаторії і традиційно відвідує Сорочинський ярмарок. Все подобається, але ціни “кусаються”.

- Таке вбрання гарне. Все хочеться придбати. Але дуже дорого, - бідкається жінка. - Я вчора придбала сорочку, не встояла. Але дорого.

Дід Іван Тимошенко приїхав з Лубен. Вже 65 років він виготовляє гребінці з рогів.

- Це гребінці зі справжніх коров’ячих рогів. Робота вся нелегка. А ця ще і воююча... Як обробляти потрібно роги, то вони неприємно смердять. Я розрізаю ріг, висушую, а потім на огні випалюю і починає смердіти, так само якби палили волос, пір’я, нігті.

- Ви, мабуть, вже не вперше на ярмарку?

- Оце при Хрущові як відкрили, то не було такого ярмарку, щоб я тут не був, - з гордістю заявляє дід Іван.

- Ярмарок змінюється, а чи на краще?

- Для мене ото ловко, як більш уторгую.

- А сьогодні як торгівля?

- Уторгував так собі. Серединка на половинку. Жити можна. На хліб добре вторгував, а на сало ще вторгую, - сміється Іван Кузьмич.

- Торгівля для мене це не є головне. Головне побачити знаменитий Сорочинський ярмарок, познайомитися з цікавими людьми, з цим краєм і себе показати, - розповідає Валентина Войткова з Хмельниччини. - Я привезла на ярмарок свою писанку-зернівку, яка досить знана у нас на Поділлі, і на Україні. Навіть у місті Клівленді в Канаді в українському музеї імені Шевченка є ці писанки. Мені Бог дав таке ремесло в руки і ми вже з дочкою працюємо з цим 6 років.

Писанка Валентини не розписана, а викладена різними зернами. Кожне зерно має свою символіку. Мак оберігає, а гречка приносить у дім мир і злагоду.

- Можна сказати, скільки год я тут був, то цього разу найгірше. Торгівля зовсім погана, -  скаржиться Павло з Івано- Франківщини. - Оренда трошки дорожче. За 4 дні за стенд довелося заплатити 400 грн. Якщо взяти, що я приїхав з Західної України, то воно себе не виправдовує. Може щось трошки зароблю, але не багато. Сюди ліпше приїхати відпочити. Люди відпочивають, пивка поп’ють – їм добре. А я що – сидиш тут, ховаєшся від сонця.

А от іноземні гості всім цілком задоволені.

- Все добре. Товар йде відмінно. Хто бере вино, а заодно і глечик, - розповідає торговець з Грузії Мераб, переставляючи пляшки з вином. - Ми привезли до України наші традиційні вироби, щоб люди дізналися що це таке.

Художник Олексій з Узбекистану теж не скаржиться. Він привіз з батьківщини вироби прикладного мистецтва – шкатулки, картини, мініатюри. 

- Дуже добре йдуть мініатюри. Шкатулки маленькі коштують 80 грн. Великі дорожче. Це “від і до” ручна робота. Сама шкатулка із пап’є-маше. Самі робимо, а потім вже розмальовуємо. Це національний узбецький малюнок.  

- А звідки ви дізналися про Сорочинський ярмарок?

- Минулого року на ярмарку наші хлопці були. Подивилися, сподобалося, казали, гарно приймають узбеків. Цього разу і мені запропонували в посольстві.

Отже від продавців і покупців нема відбою. Тож перед організаторами з’явилася проблема – нестача площі.

- Нам нема куди розширятися. З одного боку школа – з іншого приватні будинки, - розповідає Асадчєв. - Вздовж весь час розширятися неможливо, бо територія, яку має пройти людина, буде задовга. Отже доведеться спільно розглядати, де шукати цю додаткову площу...

Анна Ященко

УНІАН в Google News