Справжнім вбивцею великого композитора Вольфганга Амадея Моцарта може виявитися не отруйник Сальєрі, а звичайна бактеріальна інфекція. Таких висновків дійшла група голландських учених, які дослідили історію хвороби геніального музиканта.
Справжня причина смерті композитора залишалася загадкою для медиків з того часу, як музикант раптово помер у віці 35 років. Ця передчасна смерть і квапливі похорони породили безліч чуток і теорій — від ниркової недостатності до туберкульозу і трихінозу. Особливої популярності, у тому числі й у літературі, набула версія про отруєння, пише The Daily Telegraph.
Згідно з останнім дослідженням, композитора скосила епідемія, яка лютувала в 1791 році серед солдатів, які повернулися до Відня після війни з Туреччиною. Вивчивши міський реєстр смертей, голландські учені встановили, що у той час 30-річні чоловіки найчастіше вмирали від туберкульозу, різкої втрати ваги і водянки.
Цікаво, що симптоми хвороби музиканта - сильні набряки, які заважали Моцарту навіть перевертатися на ліжку, — вказують на водянку. До того ж, на думку доктора Річарда Зегерса з Академічного медичного центру в Амстердамі, Моцарта могла вразити бактеріальна інфекція. "Зараз ми можемо порівняти це з бактерією, стійкою до дії антибіотиків, як MRSA — (метициліно-резистентний золотистий стафілокок) або C.difficile (бактерія - збудник госпітальної інфекції)", - пояснив Зегерс.
"Ми зробили висновок, що Моцарт був однією з жертв стрептококової інфекції, яка в той рік забрала життя багатьох жителів столиці", – резюмував лікар. Ймовірно, хвороба почалася у віденському військовому госпіталі, а потім через страшну антисанітарію поширилася містом, наголошується в статті, опублікованій у журналі Annals of Internal Medicine.
Варто відзначити, що навіть під час хвороби Моцарт не переставав писати — практично до дня своєї смерті він трудився над "Реквіємом". 20 листопада 1791 року музикант востаннє виступив на публіці. Менш ніж за два тижні він помер. Музичний геній, який написав опери "Весілля Фігаро" і "Дон Жуан", помер у страшних злиднях і був похований на громадському кладовищі.
